Пошук ідеального снодійного привів до появи достатньо великої групи гіпнотиків різної хімічної структури. За останні роки створено нові снодійні препарати, які не відносяться за хімічною структурою до бензодіазепінів, однак мають тропність до бензодіазепінових рецепторів (зопіклон, золпідем, залеплон). З появою нових препаратів, здатних більш досконало нормалізувати сон, деякі снодійні засоби, які раніше широко застосовувались у медичній практиці, втрачають своє значення і практично не призначаються при порушеннях сну (похідні аліфатичного ряду та ін.). Однак відомості, що часто з'являються, про перевагу якого-небудь препарату у зв'язку з його селективною дією на певні фази сну, недостовірні, оскільки ще не так багато відомо про функції фаз сну. На жаль, нові, більш селективні снодійні мають свої недоліки, що потребує також індивідуального підходу до їх призначення.
Зопіклон (імован) з'явився у медичній практиці у 1987 році і належить до похідних циклопіролону. Відзначається високим рівнем спорідненості з "ГАМКA-рецеп-
тор – хлоріонним комплексом", але має більшу, ніж бензодіазепіни, селективність і зв'язується тільки з рецепторами ЦНС. Крім снодійного і седативного, також має анксіолітичний, міорелаксантний, протисудомний ефекти. Знижує латентний період сну, тривалість І стадії, збільшує тривалість дельта-сну і ФШС, якщо до лікування її тривалість була знижена Крім того, зопіклон не впливає на індекс апное під час сну.
Швидко всмоктується: ефект виявляється через 20-30 хв. Т 3,5-6 год, не кумулює в організмі. Частково метаболізується у печінці. Препарат та його метаболіти екскретуються з організму в основному нирками, а також із калом та через слинні залози.
Побічна дія: гіркий металевий присмак, диспепсичні прояви, алергічні реакції. Можливе порушення координації, психічні розлади, феномен віддачі. Для зменшення ймовірності розвитку толерантності і залежності, а також інших побічних явиш, не слід приймати більше 2 тижнів.
Золпідем (золсана) є похідною імідазопіридину. Селективно взаємодіє з бензодіазепіновими рецепторами першого підтипу (BZ1 або w1), які локалізовані переважно в корі головного мозку, а їх активація безпосередньо пов'язана з реалізацією снодійного ефекту. Має виражений седативний, снодійний ефекти; в меншому ступені анксіолитичну, протисудомну, міорелаксантну, амнестичну активність. Зменшує тривалість засинання, кількість нічних прокидань, збільшує тривалість дельта-сну і ФШС.
Абсорбується швидко. Біодоступність біля 70%; максимальна концентрація в крові через 0,5-2 год. Швидко метаболізується у печінці і має Т1/2 біля 2-4 год. Виділяється в основному нирками. При порушеннях функції печінки і у людей похилого віку рекомендується знижувати дози.
Побічна дія: алергічні реакції, гастроінтестинальні порушення, гіпотензія, збудження, галюцинації, ефект післядії. Феномен віддачі мало виражений. При тривалому прийомі можливий розвиток толерантності і залежності.
Залеплон (анданте) відноситься до похідних піразолопіримідину і нових снодійних останнього покоління. Селективно діє на бензодіазепінові w1-рецептори ГАМК- бензодіазепін-рецепторного комплексу, а також має здатність підвищувати вивільнення мелатоніну – основного ендогенного регулятора циркадних ритмів в організмі. Має виражений снодійний і седативний ефект: покращує якість сну за рахунок зменшення часу засинання, кількість пробуджень, збільшення тривалості дельта-сну. Практично не виражені анксіолітичний, міорелаксантний, протисудомний ефекти.
Швидко абсорбується при пероральному прийомі. Тривалість максимального рівня у плазмі крові складає 0,5-1 год. Має найменший, порівняно з іншими існуючими снодійними, Т1/2(1 год). Таким чином, залеплон розглядається як препарат вибору в терапії інсомній, що супроводжуються утрудненим засинанням.
Добре переноситься. В окремих випадках і при підвищенні дози більше рекомендованої (10 мг однократно) можуть виникати такі небажані прояви, як ефект післядії, психомоторні порушення. Для людей літнього віку і при печінковій недостатності доза знижується до 5 мг і виключається повторний прийом дози протягом однієї ночі. Курс лікування не повинен перевищувати 2 тижні. Препарат протипоказаний при важкій печінковій і респіраторній недостатності, міастенії, синдромі апное уві сні, а також у дітей і підлітків у віці молодше 18 років, у період вагітності і лактації.
Слід підкреслити, що сьогодні у світі популярність “ZZZ''-препаратів, і зокрема залеплону, неухильно зростає. Більшість лікарів і пацієнтів віддають перевагу саме цим засобам, порівняно з бензодіазепінами, і розглядають “ZZZ”-препарати як препарати першої лінії в терапії різних форм інсомній. Однак, незважаючи на деякі переваги цих препаратів, на них розповсюджуються загальні принципи призначення снодійних засобів (дозування, курс лікування, протипоказання тощо). При передозуванні цих препаратів як антагоніст використовують флумазеніл.
Снодійний ефект етаноламінів зумовлений блокадою ефектів гістаміну – одного з провідних медіаторів пильнування. Препарати цієї групи є блокаторами Η1-гістамінорецепторів. Єдиним препаратом з цієї групи, що дозволений до застосування як снодійний, є доксиламін (донорміл). Він скорочує час засинання, підвищує якість і тривалість сну, не впливає практично на фази сну. Однак за снодійним ефектом менш ефективний, ніж бензодіазепіни. Має ефект післядії за рахунок тривалого періоду напіввиведення (8-10 год). Побічна дія пов'язана з його центральними і периферичними гістаміноблокуючими, а також м-холіноблокуючими ефектами (сухість у роті, порушення акомодації, обстипація, дизурія, гіпертермія, седація тощо), що обмежує його показання до призначення.
До групи снодійних попередніх поколінь відносяться похідні аліфатичного ряду – галоїдовмісні засоби (хлоралгідрат, бромізовал), які мають швидше історичний, ніж практичний інтерес.
Хлоралгідрат – історично перший синтетичний снодійний засіб, запропонований у 1869 р. Лібрейхом. В Україні не застосовують.
Останнім часом як ефективні коректори розладів сну застосовуються препарати, які містять синтетичний аналог нейропептиду шишкоподібного тіла (епіфіза) мелатоніну – мелатонін, віта-мелатонін, мелаксен. Він гальмує секрецію гонадотропінів і меншою мірою – інших гормонів аденогіпофіза; підвищує вміст ГАМК та серотоніну у середньому мозку і гіпоталамусі. Це приводить до нормалізації циркадних ритмів, біологічної зміни сну і неспання, ритмічності гонадотропних ефектів і статевої функції тощо. Біологічні ефекти мелатоніну різноманітні: снодійний, гіпотермічний, антиоксидантний, імуномодулюючий, протипухлинний, адаптогенний, синхронізуючий та ін. Проте в більшості випадків його використовують як снодійний препарат і засіб для регуляції циркадного ритму. Мелатонін прискорює засинання і нормалізує структуру циклу “сон – неспання”. При прийомі Віта-мелатоніну слід уникати яскравого освітлення, оскільки мелатонін максимально синтезується в темряві – його вміст у плазмі крові людини вночі в 2-4 рази вищий, ніж вдень.
Після перорального прийому піддається ефекту “першого проходження” через печінку. Біодоступність становить 30-50 %. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається на 20 хв. Т – 45 хв. Виводиться з організму із сечею. У пацієнтів з цирозом печінки елімінація уповільнена.
Побічна дія. Можливий головний біль, ранкова сонливість у перший тиждень терапії, порушення травлення, алергія, зниження концентрації уваги, порушення сексуальної сфери, контрацептивна дія. Протипоказаннями є індивідуальна непереносимість, аутоімунні захворювання, лімфогранулематоз, лейкоз, лімфома, мієлома, епілепсія, цукровий діабет, вагітність, лактація, дитячий і підлітковий вік, одночасне лікування інгібіторами моноаміноксидази, кортикостероїдами, циклоспорином. При передозуванні (одномоментний прийом 24-30 мг) можуть розвиватися дезорієнтація, тривалий сон, втрата пам'яті на попередні події. Терапія симптоматична.
Препарати
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Снодійні різної хімічної структури“ на сторінці 1. Приємного читання.
