Снодійні різної хімічної структури

Фармакологія

Пошук ідеального снодійного привів до появи достатньо великої групи гіпнотиків різної хімічної структури. За останні роки створено нові снодійні препарати, які не відносяться за хімічною структурою до бензодіазепінів, однак мають тропність до бензодіазепінових рецепторів (зопіклон, золпідем, залеплон). З появою нових препаратів, здатних більш досконало нормалізувати сон, деякі снодійні засоби, які раніше широко застосовувались у медичній практиці, втрачають своє значення і практично не призначаються при порушеннях сну (похідні аліфатичного ряду та ін.). Однак відомості, що часто з'являються, про перевагу якого-небудь препарату у зв'язку з його селективною дією на певні фази сну, недостовірні, оскільки ще не так багато відомо про функції фаз сну. На жаль, нові, більш селективні снодійні мають свої недоліки, що потребує також індивідуального підходу до їх призначення.

Зопіклон (імован) з'явився у медичній практиці у 1987 році і належить до похідних циклопіролону. Відзначається високим рівнем спорідненості з "ГАМКA-рецеп-

тор – хлоріонним комплексом", але має більшу, ніж бензодіазепіни, селективність і зв'язується тільки з рецепторами ЦНС. Крім снодійного і седативного, також має анксіолітичний, міорелаксантний, протисудомний ефекти. Знижує латентний період сну, тривалість І стадії, збільшує тривалість дельта-сну і ФШС, якщо до лікування її тривалість була знижена Крім того, зопіклон не впливає на індекс апное під час сну.

Швидко всмоктується: ефект виявляється через 20-30 хв. Т 3,5-6 год, не кумулює в організмі. Частково метаболізується у печінці. Препарат та його метаболіти екскретуються з організму в основному нирками, а також із калом та через слинні залози.

Побічна дія: гіркий металевий присмак, диспепсичні прояви, алергічні реакції. Можливе порушення координації, психічні розлади, феномен віддачі. Для зменшення ймовірності розвитку толерантності і залежності, а також інших побічних явиш, не слід приймати більше 2 тижнів.

Золпідем (золсана) є похідною імідазопіридину. Селективно взаємодіє з бензодіазепіновими рецепторами першого підтипу (BZ1 або w1), які локалізовані переважно в корі головного мозку, а їх активація безпосередньо пов'язана з реалізацією снодійного ефекту. Має виражений седативний, снодійний ефекти; в меншому ступені анксіолитичну, протисудомну, міорелаксантну, амнестичну активність. Зменшує тривалість засинання, кількість нічних прокидань, збільшує тривалість дельта-сну і ФШС.

Абсорбується швидко. Біодоступність біля 70%; максимальна концентрація в крові через 0,5-2 год. Швидко метаболізується у печінці і має Т1/2 біля 2-4 год. Виділяється в основному нирками. При порушеннях функції печінки і у людей похилого віку рекомендується знижувати дози.

Побічна дія: алергічні реакції, гастроінтестинальні порушення, гіпотензія, збудження, галюцинації, ефект післядії. Феномен віддачі мало виражений. При тривалому прийомі можливий розвиток толерантності і залежності.

Залеплон (анданте) відноситься до похідних піразолопіримідину і нових снодійних останнього покоління. Селективно діє на бензодіазепінові w1-рецептори ГАМК- бензодіазепін-рецепторного комплексу, а також має здатність підвищувати вивільнення мелатоніну – основного ендогенного регулятора циркадних ритмів в організмі. Має виражений снодійний і седативний ефект: покращує якість сну за рахунок зменшення часу засинання, кількість пробуджень, збільшення тривалості дельта-сну. Практично не виражені анксіолітичний, міорелаксантний, протисудомний ефекти.

Швидко абсорбується при пероральному прийомі. Тривалість максимального рівня у плазмі крові складає 0,5-1 год. Має найменший, порівняно з іншими існуючими снодійними, Т1/2(1 год). Таким чином, залеплон розглядається як препарат вибору в терапії інсомній, що супроводжуються утрудненим засинанням.

Добре переноситься. В окремих випадках і при підвищенні дози більше рекомендованої (10 мг однократно) можуть виникати такі небажані прояви, як ефект післядії, психомоторні порушення. Для людей літнього віку і при печінковій недостатності доза знижується до 5 мг і виключається повторний прийом дози протягом однієї ночі. Курс лікування не повинен перевищувати 2 тижні. Препарат протипоказаний при важкій печінковій і респіраторній недостатності, міастенії, синдромі апное уві сні, а також у дітей і підлітків у віці молодше 18 років, у період вагітності і лактації.

Слід підкреслити, що сьогодні у світі популярність “ZZZ''-препаратів, і зокрема залеплону, неухильно зростає. Більшість лікарів і пацієнтів віддають перевагу саме цим засобам, порівняно з бензодіазепінами, і розглядають “ZZZ”-препарати як препарати першої лінії в терапії різних форм інсомній. Однак, незважаючи на деякі переваги цих препаратів, на них розповсюджуються загальні принципи призначення снодійних засобів (дозування, курс лікування, протипоказання тощо). При передозуванні цих препаратів як антагоніст використовують флумазеніл.

Снодійний ефект етаноламінів зумовлений блокадою ефектів гістаміну – одного з провідних медіаторів пильнування. Препарати цієї групи є блокаторами Η1-гістамінорецепторів. Єдиним препаратом з цієї групи, що дозволений до застосування як снодійний, є доксиламін (донорміл). Він скорочує час засинання, підвищує якість і тривалість сну, не впливає практично на фази сну. Однак за снодійним ефектом менш ефективний, ніж бензодіазепіни. Має ефект післядії за рахунок тривалого періоду напіввиведення (8-10 год). Побічна дія пов'язана з його центральними і периферичними гістаміноблокуючими, а також м-холіноблокуючими ефектами (сухість у роті, порушення акомодації, обстипація, дизурія, гіпертермія, седація тощо), що обмежує його показання до призначення.

До групи снодійних попередніх поколінь відносяться похідні аліфатичного ряду – галоїдовмісні засоби (хлоралгідрат, бромізовал), які мають швидше історичний, ніж практичний інтерес.

Хлоралгідрат – історично перший синтетичний снодійний засіб, запропонований у 1869 р. Лібрейхом. В Україні не застосовують.

Останнім часом як ефективні коректори розладів сну застосовуються препарати, які містять синтетичний аналог нейропептиду шишкоподібного тіла (епіфіза) мелатоніну – мелатонін, віта-мелатонін, мелаксен. Він гальмує секрецію гонадотропінів і меншою мірою – інших гормонів аденогіпофіза; підвищує вміст ГАМК та серотоніну у середньому мозку і гіпоталамусі. Це приводить до нормалізації циркадних ритмів, біологічної зміни сну і неспання, ритмічності гонадотропних ефектів і статевої функції тощо. Біологічні ефекти мелатоніну різноманітні: снодійний, гіпотермічний, антиоксидантний, імуномодулюючий, протипухлинний, адаптогенний, синхронізуючий та ін. Проте в більшості випадків його використовують як снодійний препарат і засіб для регуляції циркадного ритму. Мелатонін прискорює засинання і нормалізує структуру циклу “сон – неспання”. При прийомі Віта-мелатоніну слід уникати яскравого освітлення, оскільки мелатонін максимально синтезується в темряві – його вміст у плазмі крові людини вночі в 2-4 рази вищий, ніж вдень.

Після перорального прийому піддається ефекту “першого проходження” через печінку. Біодоступність становить 30-50 %. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається на 20 хв. Т – 45 хв. Виводиться з організму із сечею. У пацієнтів з цирозом печінки елімінація уповільнена.

Побічна дія. Можливий головний біль, ранкова сонливість у перший тиждень терапії, порушення травлення, алергія, зниження концентрації уваги, порушення сексуальної сфери, контрацептивна дія. Протипоказаннями є індивідуальна непереносимість, аутоімунні захворювання, лімфогранулематоз, лейкоз, лімфома, мієлома, епілепсія, цукровий діабет, вагітність, лактація, дитячий і підлітковий вік, одночасне лікування інгібіторами моноаміноксидази, кортикостероїдами, циклоспорином. При передозуванні (одномоментний прийом 24-30 мг) можуть розвиватися дезорієнтація, тривалий сон, втрата пам'яті на попередні події. Терапія симптоматична.

Препарати

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Снодійні різної хімічної структури“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури
  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)