До складу цієї групи належать перекис водню та калію перманганат. Окисники здатні порушувати перебіг окисно-відновних процесів у мікроорганізмах, що зрештою призводить до їх загибелі.
У тканинах під час взаємодії ферменту каталази з перекисом водню утворюється молекулярний кисень, який є слабким протимікробним агентом. Молекулярний кисень у вигляді піни, що утворюється, сприяє вимиванню з ран гною, згустків крові, тканинного детриту. У ранах, не забруднених залишками білка, перекис водню розкладається пероксидами з утворенням атомарного кисню, що справляє протимікробний вплив. Перекис водню посилює зсідання крові, сприяючи переходу фібриногену у фібрин, виявляє дезодоруючий і відбілюючий вплив. Препарати перекису водню: перекис водню концентрований, гідроперит і перекис водню розбавлений.
Показання: для полоскання і змащування слизової оболонки порожнини рота та глотки, для обробки ран, що інфіковані анаеробною мікрофлорою, носова кровотеча. Концентровані розчини (20-30 %) призначають для лікування бородавок, бородавчастої форми плескатого лишая.
Побічна дія: концентрований перекис водню може зумовити опік слизової оболонки. Перекис водню не використовують при глибоких ранах, а також не вводять у порожнини через небезпеку емболії.
Калію перманганат – виявляє більш виражену антисептичну дію, ніж перекис водню, але короткочасну. Під час взаємодії з тканинами виділяє атомарний кисень і діоксид марганцю, тому газоутворення не спостерігається. Атомарний кисень має антисептичну дію, а діоксид марганцю з'єднується з білками тканини, утворюючи альбумінати, є в'яжучим і припікаючим засобом. Дія перманганату калію ослаблюється за наявності білка.
Показання: калію перманганат широко застосовують для полоскання рота, глотки (0,01-0,1 %), промивання інфікованих ран і слизових оболонок, при вагініті, уретриті, циститі, баланопоститі, фарингіті, ларингіті, тонзиліті (0,05-0,1 % розчини). У вигляді 2-5 % розчинів його використовують для лікування опіків, укусів комах і змій, що сприяє швидкому загоюванню без нагноєння. Розчини калію перманганату (0,02-0,1 %) використовують для комплексного лікування отруєнь алкалоїдами опію, препаратами фосфору (промивання шлунка). Калію перманганат неефективний при отруєнні кокаїном, атропіном, барбітуратами.
Побічна дія: при застосуванні у високих концентраціях можливе подразнення.
Кислоти та основи
Протимікробна активність неорганічних і органічних кислот істотно залежить від ступеня дисоціації. Неорганічні кислоти проявляють більш виражену дію порівняно з органічними, оскільки легко дисоціюють. Протимікробна активність також залежить від аніона й здатності кислот розчинятися в ліпідах. Легко проникають у клітину борна, молочна, оцтова кислоти, які мають високу ліпоїдотропність. Зсув pH у кислий бік несприятливо діє на мікроорганізм, тому що відбувається денатурація білка протоплазми мікробної клітини. Взаємодіючи з білками шкіри та слизових оболонок, кислоти утворюють щільні, нерозчинні альбумінати, справляючи протимікробний, протизапальний, фунгіцидний ефекти. У великих концентраціях припікають тканини (коагуляційний некроз).
Кислота борна має антисептичну та фунгістатичну активність, проявляє проти- педикульозну та в'яжучу дію, у 5 % розчині інгібує процеси фагоцитозу.
Показання: дерматит, піодермія, мокра екзема, кон'юнктивіт, опрілості, гострий та хронічний отит, кольпіт, педикульоз.
Побічна дія: при всмоктуванні з шкіри і слизових оболонок можлива нудота, блювання, діарея, головний біль; місцево – висипи.
Кислота саліцилова має при місцевому застосуванні слабку антисептичну, а також подразнювальну, відволікаючу дію, проявляє в низьких концентраціях керато- пластичний, а в високих – кератолітичний ефект.
Показання: жирна себорея, вугри, хронічна екзема, псоріаз, дискератози, іхтіоз, бородавки, мозолі, рани, опіки.
Побічна дія: свербіж, висипи, печіння.
Треба пам'ятати, що через резорбтивну дію кислоти можуть зумовлювати ацидоз (декомпенсований), який проявляється порушенням життєво важливих функцій організму (зниження артеріального тиску, пригнічення дихання).
Основи (луги), взаємодіючи з білками слизової оболонки, утворюють глибоко- проникаючі альбумінати. Слабкі основи (натрію гідрокарбонат, натрію тетрабо- рат) мають очищувальну (розплавлення муцину) та пом'якшувальну дію. Зміщення реакції запального ексудату в основний бік сприяє його розчиненню, зменшенню набряку та інших проявів запальної реакції.
Показання. Розчини (0,5-2 %) натрію гідрокарбонату, натрію тетраборату (бура) використовують для полоскання і змащування слизової оболонки порожнини рота та глотки при запаленнях, у тому числі грибкової етіології. Натрію гідрокарбонат при риніті, кон'юнктивіті призначають у 0,5-2 % розчині; при попаданні кислот на шкіру і слизові оболонки – у вигляді промивання 2 % розчином.
Для корекції ацидозу препарат вводять внутрішньовенно або в клізмах. Всередину, в клізмах і в супозиторіях призначають при гіперацидних станах, а внутрішньо у складі мікстур – як відхаркувальне.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Окисники“ на сторінці 1. Приємного читання.
