Сульфаніламіди є похідними аміду сульфанілової кислоти (параамінобензол- сульфаміду), структурного аналога параамінобензойної кислоти (ПАБК) (рис. 18.2). ПАБК є субстратом для синтезу нуклеїнових кислот у мікробній клітині. Внаслідок такої структурної схожості сульфаніламіди порушують синтез нуклеїнових кислот у багатьох мікроорганізмах, що забезпечує протимікробну дію цих лікарських препаратів. Сульфаніламіди стали першими хіміотерапевтичними протимікробними засобами широкого спектра дії для системного застосування: за образним висловом деяких вчених, сульфаніламіди стали “першими магічними ліками, що змінили медицину”, значно знизили захворюваність і смертність від багатьох інфекцій. Внаслідок тривалого, понад 70-річного клінічного застосування, у багатьох мікроорганізмів, що були раніше чутливими до дії сульфаніламідів, виробилась стійкість до цих протимікробних засобів. Це зменшило клінічне значення сульфаніламідів, обмежило їх застосування переважно інфекціями сечових шляхів. З середини 1970-х років деякі сульфаніламіди почали застосовувати у вигляді комбінованих препаратів з бензилпіримідинами, які також порушують синтез нуклеїнових кислот, зокрема з триметопримом. Така комбінація є синергічною та розширює спектр дії і показання до застосування комбінованих препаратів.
Рис. 18.2. Хімічна структура сульфаніламіду
Історична довідка. У 1932 році німецькі вчені, що працювали у концерні “Фарбеніндустрі”, Джозеф Кларер і Фріц Мітч, синтезували червоний барвник стрептозон, або червоний стрептоцид, який згодом був запатентований під назвою пронтозил. Видатний німецький мікробіолог Герхард Домагк (1895-1964), що очолював лабораторію фармацевтичного концерну “Байєр”, виявив, що цей барвник рятував мишей від 10-кратної смертельної дози гемолітичного стрептококу та збудників інших інфекцій. Було встановлено, що in vitro пронтозил не впливав на бактерії, але після введення в організм мишей убезпечував їх від немину- лої загибелі. Згодом було знайдено пояснення цьому протиріччю – пронтозил в організмі розщеплюється з утворенням сульфаніламіду.
Перше клінічне випробування пронтозилу вчений провів на власній дитині. Донька Герхарда Домагка Хільдегард пошкодила палець і у неї розвинувся сепсис з неминучим на той час летальним наслідком. У відчаї Герхард Домагк змушений був дати доньці ще не зареєстрований пронтозил, який швидко сприяв одужанню дівчинки. Про потужну протимікробну дію пронтозилу Герхард Домагк сповістив у журналі “Deutsche Medizinische Wochenschrift” у 1935 році статтею “Внесок у хіміотерапію бактеріальних інфекцій”. Відкриття Г. Домагка було високо оцінене світовою науковою спільнотою. У 1939 році вченому була присуджена Нобелівська премія з фізіології і медицини за відкриття антибактеріального ефекту пронтозилу, але за наказом Гітлера громадянам Німеччини було заборонено отримувати Нобелівські нагороди. Герхард Домагк був заарештований, провів деякий час у гестапо і змушений був відмовитися від Нобелівської премії. Медаль і диплом Нобелівського лауреата Домагк отримав лише у 1947 році без грошової винагороди, яка була згідно з правилами повернута до резервного преміального фонду.
Класифікація сульфаніламідних препаратів за фармакокінетичними характеристиками:
• 1. Сульфаніламіди для резорбтивної дії, які добре всмоктуються у травному каналі.
• 1.1. Короткої дії (період напіввиведення менше 6 годин) – сульфаніламід (стрептоцид, або білий стрептоцид); сульфадимідин (сульфадимезин).
• 1.2. Сульфаніламіди середньої тривалості дії (період напіввиведення менше 10 годин): сульфаметоксазол, входить до складу комбінованого препарату ко-тримоксазол.
• 1.3. Тривалої дії (період напіввиведення 24-28 год.) – сульфадиметоксин.
• 1.4. Надтривалої дії (період напіввиведення більше 48 год) – сульфатен.
• 2. Сульфаніламіди, що погано всмоктуються та діють у кишечнику: фталазол.
• 3. Сульфаніламіди для місцевого застосування: сульфацетамід (сульфацил натрію), сульфазин срібла (сульфаргін), сульфадіазин срібла (дермазин).
Герхард Йоханнес Пауль Домагк
Gerhard Johannes Paul Domagk (1895-1964 pp.)
• 4. Комбіновані препарати сульфаніламідів.
• 4.1. З кислотою саліциловою: салазосульфапіридин (сульфасалазин), са- лазодиметоксин.
• 4.2. З триметопримом: бісептол (ко-тримоксазол, бактрим).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сульфаніламіди“ на сторінці 1. Приємного читання.
