Детоксикація – це процес знешкодження отрути та прискорення її виведення з організму.
Механізми детоксикації діляться на наступні групи:
• Підсилення природних шляхів детоксикації (промивання шлунка, очищення кишечнику, форсований діурез, лікувальна гіпервентиляція, фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації).
• Методи штучної детоксикації (гемодіаліз, гемосорбція, плазмосорбція, пери- тонеальний діаліз, заміщення крові, плазмаферез).
• Детоксикація шляхом застосування антидотів: специфічна (антидотна) терапія.
• 1. Підсилення природних шляхів детоксикації
Очищення шлунково-кишкового тракту. Виникнення блювоти при деяких видах отруєння слід розглядати як захисну реакцію організму, що направлена на виведення токсичної речовини. Цей процес може бути підсилений шляхом подразнення задньої стінки глотки і кореня язика, натискуванням на надчеревну ділянку, а також за допомогою блювотних засобів (наприклад, розчин апоморфіну гідрохлориду). Перш ніж викликати блювання, слід випити кілька склянок блідо-рожевого розчину калію перманганату.
У випадках отруєння припікаючими речовинами спонтанне чи штучно викликане блювання є небажаним, оскільки повторне проходження кислоти чи лугу через стравохід може поглибити опік. Крім того, можливі аспірація припікаючої речовини і тяжкий опік дихальних шляхів.
Цих ускладнень можна запобігти при застосуванні зондового методу промивання шлунка. Значно перебільшена небезпека введення зонда у випадку отруєнняприпікаючими рідинами. При тяжких отруєннях хлорованими вуглеводнями та ФОС протипоказань для промивання шлунка зондовим методом практично не існує.
При отруєннях речовинами наркотичного типу дії промивання шлунка потрібно проводити через кожні 4-6 год., оскільки в таких випадках можливе повторне надходження отруйних речовин до шлунка з кишечнику внаслідок регургітації хімусу та жовчі, що містять токсини.
У коматозному стані потерпілого шлунок слід промивати після інтубації трахеї, що повністю запобігає аспірації блювотних мас.
Крім механічного видалення отрут із шлунка, застосовують різні засоби зв'язування і знешкоджування їх. Для цього використовують вугілля активоване з водою у вигляді кашки (1-2 столові ложки всередину після промивання шлунка). Вугілля добре адсорбує алкалоїди, глікозиди, а також різні синтетичні органічні сполуки, солі важких металів.
Уповільнити абсорбування токсичних речовин можна призначенням обволікаючих засобів (слиз, желе, кисіль), в'яжучих (танін), які особливо ефективні у випадках отруєння припікаючими і подразнювальними речовинами (кислоти, луги, солі важких металів). При отруєнні лугами застосовують низькі концентрації слабких кислот (1 % розчин кислоти оцтової або лимонної), кислотами – призначають лужні розчини (розчин натрію магнію оксиду). Більшість клініцистів вважають останнє недоцільним, оскільки слабкі кислоти і лужні речовини є додатковими подразнювальними засобами.
Застосування проносних засобів для зменшення абсорбції і прискорення проходження токсичних речовин у травному каналі не має самостійного значення у комплексній детоксикаційній терапії. Причиною цього є недостатньо швидкий ефект дії сольових проносних (через 5-6 год) і властивість прискорювати розчинення і абсорбування жиророзчинних отрут у разі застосування олійних проносних. Тому в таких випадках доцільніше застосовувати очисну клізму, а також проводити стимуляцію кишечнику за допомогою внутрішньом'язового введення 10-15 мл 4 % розчину калію хлориду, 40 % розчину глюкози і 2 мл (10 ОД) окситоцину (протипоказано при вагітності).
Детоксикаційний ефект очисної клізми обмежений за часом: токсична речовина має надійти у товсту кишку, тому в перші години після отруєння клізма не дає бажаного результату. Крім того, при отруєнні наркотичними препаратами у зв'язку із значним зниженням моторики кишок послаблюючі засоби не дають бажаного результату. Більш сприятливе застосування в якості послаблюючого вазелінового масла (100-150 мл), яке не всмоктується у кишечнику і активно зв'язує жиророзчинні токсичні речовини, наприклад, дихлоретан.
У випадках підшкірного чи внутрішньом'язового потрапляння токсичних речовин потрібно застосовувати холод протягом 6-8 год. Показано також для зменшення впливу токсичних речовин на організм проведення новокаїнової блокади навколо місця надходження речовини. У разі потрапляння токсичної речовини на шкіру, потрібно обмити шкіру водою, а при інгаляційних отруєннях належить передусім винести потерпілого із зони ураження.
Видалення токсичних речовин із крові. Для цього застосовують метод форсованого діурезу, який є показаним і ефективним у випадках інтоксикації різними хімічними сполуками, що виводяться переважно нирками. Форсований діурез як метод детоксикації ґрунтується на застосуванні осмотичних діуретинів (сечовина, манітол) чи салуретиків (фуросемід, кислота етакринова), що сприяють різкому підвищенню діурезу, і є головним способом консервативного лікування хворих з ін- токсикаціями у стаціонарі.
Метод форсованого діурезу є достатньо універсальним засобом прискорення виведення з організму різних токсичних речовин, що виділяються з організму з сечею. Однак ефективність діуретичної терапії знижується внаслідок міцного зв'язку багатьох хімічних речовин з білками та ліпідами крові.
Форсований діурез є досить ефективним методом детоксикації при отруєннях барбітуратами, морфіном, хініном, пахікарпіном, ФОС, саліцилатами, солями важких металів тощо. Проведення форсованого діурезу передбачає попереднє водне навантаження, введення діуретика і замісну терапію розчинами електролітів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях“ на сторінці 1. Приємного читання.
