Досить активною, хоч і нечисленною групою протипухлинних засобів є група антиметаболітів – антагоністів природних метаболітів. За хімічною будовою засоби цієї групи є структурними аналогами амінокислот, пуринових і піримідинових основ, тобто попередників нуклеїнових кислот, кислоти фолієвої, вітамінів, гормонів, коферментів та інших субстратів, що відповідають за нормальну життєдіяльність клітин і тканин організму.
В основі механізму дії антиметаболітів лежить їх здатність вступати в конкурентні зв'язки з близькими за будовою метаболітами організму, що зумовлює нестачу відповідного метаболіту і зниження активності життєво важливих біохімічних процесів у клітині.
Антагоністи кислоти фолієвої
Антагоністом кислоти фолієвої є метотрексат, який має високу протипухлинну активність і широкий спектр дії.
Фармакодинаміка. Метотрексат є структурним аналогом кислоти фолієвої, пригнічує активність ферменту фолатредуктази, що перешкоджає перетворенню кислоти фолієвої на тетрагідрофолієву, яка бере участь у метаболізмі й репродукції клітин. Має імунодепресивну дію.
Показання: гострий лейкоз у дітей, хоріонепітеліома матки, рак молочної залози, легень, яєчка, інші злоякісні пухлини у дорослих (у комбінації з іншими протиблас- томними препаратами); застосовують також як імунодепресивний засіб.
Побічна дія: втрата апетиту, блювання, шлунково-кишкова кровотеча (ураження слизової оболонки травного каналу), стоматит, кон'юнктивіт, виразки слизової оболонки порожнини рота, випадіння волосся, зниження статевої функції. Токсичну дію метотрексату можна ліквідувати чи зменшити введенням лейковорину (антидот метотрексату).
Протипоказання: вагітність, недостатність нирок, печінки, порушення гемопоезу.
Антагоністи пурину
Антагоністи попередників нуклеїнових кислот – пуринових і піримідинових основ – можна віднести до найперспективніших засобів фармакотерапії при злоякісних новоутвореннях. Одним із найефективніших протипухлинних засобів із групи антагоністів пурину є меркаптопурин – аналог гіпоксантину.
Фармакокінетика. Період напіввиведення меркаптопурину після введення всередину становить 5 год, а внутрішньовенно – 25 хв. Приблизно 20 % дози зв'язується з білками крові. Основним метаболітом є кислота 6-тіосечова. Погано проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр і краще – крізь плацентарний, що призводить до вад ембріонального розвитку плода. З організму виводиться головним чином нирками шляхом клубочкової фільтрації.
Фармакодинаміка. Механізм дії меркаптопурину полягає в тому, що він, будучи антагоністом аденіну (6-амінопурину) і гіпоксантину (6-оксипурину), активно залучається до пуринового обміну, спричиняючи при цьому порушення синтезу нуклеїнових кислот, а отже, й проліферацію клітин пухлини. Має імунодепресивний ефект.
Показання: усі форми лейкозу, хоріонепітеліома матки (в комбінації з метотрексатом), як імунодепресант.
Побічна дія: підвищена чутливість до препарату, лейкопенія.
Протипоказання: вагітність, порушення функції печінки, нирок.
Антагоністи піримідину
Препарати цієї групи (фторурацил, фторафур) відрізняються від інших антиметаболітів спектром протипухлинної активності. Так, якщо метотрексат і меркап- топурин використовуються головним чином для лікування хворих на гемобластоз (лейкоз), то антагоністи піримідину – при істинних пухлинах. Фторафур значно переважає фторурацил за ефективністю і спектром протипухлинної дії. У той же час фторафур має меншу токсичність і більшу ліпофільність, що дає змогу ширше застосовувати його в онкологічній практиці.
Фармакокінетика і фармакодинаміка. Відомостей про фармакокінетику антагоністів піримідину недостатньо. Відомо, що фторурацил в організмі метаболізується з утворенням 5-фтор-2-дезоксиуридин-5-монофосфату, який інактивує тимідин-синтетазу, що каталізує синтез тимідинової кислоти. Зменшення синтезу цієї кислоти зумовлює зміни синтезу нуклеїнових кислот.
Фторафур біотрансформується до 5-фтордезоксиуридину і 5-фторуридину. Останній є необхідним для синтезу РНК. Внаслідок цього змінюється структурно- функціональний стан нуклеїнової кислоти, що, у свою чергу, відображається на процесі розмноження пухлинних клітин. Фторафур може легко проникати крізь гематоенцефалічний бар'єр, що сприяє його накопиченню у тканинах головного мозку. Метаболіти фторурацилу, як і фторафуру, виводяться з організму з сечею і з видихуваним повітрям.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антиметаболіти“ на сторінці 1. Приємного читання.
