Порушення зовнішнього дихання можуть бути зумовлені різними причинами: пригніченням дихального центру, засобами для наркозу, снодійними препаратами, спазмом бронхів, запаленням і набряком слизової оболонки дихальних шляхів, при підвишеній чутливості до деяких лікарських засобів, обструкцією бронхів секретом бронхіальних залоз, заповненням набряковою рідиною альвеол і дихальних шляхів тощо.
Лікарські засоби, що впливають на функцію органів дихання, поділяються на такі групи:
• 1. Стимулятори дихання.
• 2. Протикашльові засоби.
• 3. Відхаркувальні засоби.
• 4. Засоби, що застосовуються у випадках бронхіальної обструкції.
• 5. Засоби, що застосовуються при набряку легень.
Стимулятори дихання
Частота і глибина дихання регулюються дихальним центром. У випадках пригнічення дихання легкого і середнього ступеня призначають стимулятори дихання (аналептики). Їх стимулююча дія зумовлена підвищенням збудливості нейронів, поліпшенням функції рефлекторного апарату, скороченням латентного періоду і посиленням рефлекторних відповідей різних відділів центральної нервової системи, їх поділяють на лікарські засоби (рис. 5.1):
Рис. 5.1. Локалізація дії стимуляторів дихання
• 1. Прямої дії: кофеїн-натрію бензоат, етимізол.
• 2. Рефлекторної дії: цититон, розчин аміаку.
• 3. Змішаного типу дії: кордіамін, в меншому ступені – камфора, сульфокамфокаїн.
Стимулятори дихання прямої і змішаної дії безпосередньо збуджують дихальний центр і тому зменшують вплив лікарських засобів, які пригнічують його активність при легких ступенях отруєння. При важких отруєннях речовинами, що пригнічують дихальний центр, стимулятори дихання протипоказані, тому що дихання не відновлюється, а потреба в кисні зростає. Тоді застосовують апарат штучного дихання.
Маючи спільні фармакологічні властивості, стимулятори дихання відрізняються один від одного за деякими параметрами фармакодинаміки і фармакокінетики. Вибір препарату залежить від причини пригнічення дихального центру і характеру порушень дихання.
Кофеїн-натрію бензоат – див. розділ “Психомоторні стимулятори”.
Етимізол – стимулятор дихання прямої дії.
Фармакодинаміка. Механізм дії етимізолу пов'язують з пригніченням фосфо- діестерази і накопиченням у тканинах цАМФ. Переважна дія етимізолу пов'язана з прямою стимуляцією дихального центру, що зумовлює прискорення і поглиблення дихання. Етимізол пригнічує кору великого мозку, має також ноотропоподібні властивості, не виснажує нейрони дихального центру і не викликає збуджуючого впливу при отруєнні наркотичними анальгетиками і снодійними засобами.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання“ на сторінці 1. Приємного читання.
