Препарати магнію

Фармакологія

Історія відкриття магнію, який потім назвали англійською, або гіркою сіллю, почалася з 1625 року, коли англійський вчений Д. Гро отримав речовину шляхом випаровування мінеральної води епсомського джерела. Такий же порошок отримували при прожарюванні металу, знайденого біля міста Магнезії. Отримана сполука була подібна гірській солі і отримала назву магнезія. Шотландський вчений з Единбурга Д. Блек у 1755 році довів існування індивідуального елемента з властивостями білої магнезії і назвав його магнієм. Чистий магній отримав спочатку Г. Деві у 1808 році, а пізніше А. Бюссі в 1829 році.

Магній – це регулятор біохімічних та фізіологічних процесів в організмі, належить до 12 структурних елементів, які становлять 99 % елементного складу організму людини. Оскільки цей елемент є одним із основних внутрішньоклітинних іонів, він бере участь у вуглеводному, білковому, ліпідному обмінах. Іон Mg2+ знаходиться на четвертому місці по кількості в організмі людини після натрію, калію та кальцію. Важливий для здійснення транскрипції ДНК, а також при підтриманні стабільності РНК. Процеси транспорту Mg2+ регулюються гормонами (наприклад, антидіуретич- ними пептидами, глюкагоном, кальцитоніном, інсуліном).

Фармакокінетика магнію. Всмоктування магнію відбувається в три етапи. Перший етап – це абсорбція, тобто всмоктування Mg2+ у кишечнику та у дванадцяти

палій кишці. Магній засвоюється відносно добре (30-35 %) із харчових продуктів. Покращують всмоктування магнію вітамін В6, молочна та аспарагінова кислоти. Молоко та молочні продукти, що містять казеїн, теж сприятливо впливають на абсорбцію магнію. Другим етапом фармакокінетики є розподіл магнію в організмі. Загальна кількість магнію в дорослому організмі може складати в середньому 24-25 г (близько 1000 ммоль). Концентрація в клітинах становить 5-10 ммоль/л, а в сироватці крові в нормі – 0,75–0,95 ммоль/л. Завдяки неоднорідності його розподілу в різних структурах тканин дані можуть помітно відрізнятися (наприклад, в еритроцитах – 2-2,5 ммоль/л). Третій етап – це елімінація. Mgt+ з організму виділяється головним чином нирками. За добу нирками виділяється близько 100 мг. У звичайному стані незначна кількість виводиться з потом. Люди, які підлягають значним фізичним навантаженням, із потом втрачають велику кількість магнію. При суттєвому підвищенні температури повітря або збільшенні фізичного навантаження втрати магнію в процесі потовиділення можуть складати близько 15 % всієї його кількості. У таких випадках поповнити втрати у пацієнтів можна лише за допомогою препаратів, що містять магній, або спеціальної дієти.

Магнієвий дефіцит буває первинним та вторинним. Первинний, або конституційний, латентний, проявляється спазмофілією. Такий дефіцит може бути не пов'язаний із вмістом магнію в крові. Причиною є порушення трансмембранного обміну. Вторинний дефіцит магнію – це дефіцит, причиною якого є умови життя та хвороби людини. Найпоширенішими причинами порушень є такі фактори: гіпока- лорійні дієти, які використовують з метою зниження ваги; стрес, особливо такий, що став хронічним; гіподинамія; вплив високих температур (сауни, бані, жаркий клімат, гарячі цехи тощо); гіперкальціємія; вагітність і лактація; діуретична, глюкокор- тикоїдна терапія; гормональна контрацепція; гіперглікемія; інфаркт міокарда тощо.

З харчовим продуктам не завжди в організм надходить достатня кількість магнію, тому рекомендують щоденно вживати такі продукти та пити напої: коренеплоди, ягоди, злаки, фруктові соки, мінеральні води і т.п. Розрахунки добової норм вживання магнію залежать також від віку. Організм дитини, який в період росту активно формується, потребує багато енергії, адже повинен забезпечуватися всіма необхідним корисними комонентами харчування. Людям похилого віку доцільно складати раціон з урахуванням потреб організму індивідуально, тому що зі старінням організм засвоює меншу кількість магнію з їжею. Потреба в магнії зростає у вагітних жінок, годуючих матерів, хворих на вірусні та бактеріальні захворювання і спортсменів. Відомо також, що гіпомагніємія спостерігається у хворих на цукровий діабет 2-го типу. Тому пацієнтам показані препарати магнію, комбіновані з вітаміном В6. Це дозволяє стабілізувати рівень глюкози в крові, тим самим поліпшивши стан хворого. Застосування препаратів магнію протягом 2 тижня I, II та III триместрів вагітності сприяє зниженню частоти випадків гіпоксії плода при пологах, підвищує імунітет вагітних жінок до ГРВІ.

Клінічні прояви дефіциту магнію виявляються порушенням синтезу інсуліну, інсулінорезистентністю, підвищенням функції щитоподібної залози, підвищеним виділенням катехоламінів (ендокринно-обмінні процеси); вегетативною дисфункцією, синдромом хронічної втоми, запамороченнями, головним болем,

а також тривогою, необгрунтованими страхами, депресією, галюцинаціями тощо (психічні та неврологічні процеси); розвитком атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, тахікардією, аритмією.

Даний біометал знижує збудження в нервових клітинах, розслаблює серцевий м'яз, регулює функцію нервової, серцево-судинної, кістково-м'язової систем, шлунково-кишкового тракту та ін. Препаратам магнію властива мембраностабілізуюча дія, наслідком чого є виражене пригнічення функції нервової системи, що призводить до зменшення тривоги, стабілізації психологічного стану, заспокоєння та врівноваження реакції на зовнішні подразники. Магній відіграє особливе значення у реалізації біохімічних процесів, тому що є природним антагоністом кальцію. Магній взаємодіє з кальцієм на рівні мембран та безпосередньо може впливати на їх збудливість. Солі магнію пригнічують функцію ЦНС, проявляють антиішемічний, гіпотензивний, діуретичний ефекти. Найпоширенішими лікарськими формами магнієвмісних препаратів є таблетовані препарати та препарати, які використовують для парентерального введення.

Обстеженим хворим зі встановленим діагнозом "дефіцит магнію", що клінічно проявлявся астеноневротичним синдромом, призначали препарат Магне В6. Після застосування Магне-В6 самопочуття пацієнтів поліпшилося і не спостерігалося швидкої втомлюваності, запаморочення, головного болю, що стверджувало підвищення адаптаційних можливостей організму.

Магній є кофактором багатьох ферментативних реакцій, проявляючи позитивну дію безпосередньо чи опосередковано. Завдяки властивості вступати у зв'язки з органічними речовинами магній приймає участь у різних реакціях (напр. гліколізу). Магній бере участь у метаболічних процесах, регулює фосфорний, білковий і вуглеводний обмін, знижує збудливість нейронів та пригнічує передачу нервового імпульсу, стимулює розпад нуклеїнових кислот. Магній сприяє адаптуванню організму до холоду; цей елемент є структурним компонентом кісток та зубної емалі (до 53 %), 20 % знаходиться в серці, м'язах, печінці, нирках, і лише 10 % – поза клітинами.

Препарати магнію нормалізують артеріальний і внутрішньочерепний тиск, знімають спазми судин, тому у них виражена спазмолітична та судинорозширювальна дія. У пацієнтів з ураженням ЦНС та інших життєво важливих систем, коли спостерігається дефіцит магнію і необхідне лікування патологічного стану, застосування препаратів магнію є необхідною складовою.

Експериментальні вивчення молекулярних механізмів регулювання обміну речовин повинні включати в себе аналіз ультраструктурних змін, що викликані дефіцитом Mg3+/Са2+, аналіз відношення між активністю матричних металопротеїназ та Mg2+ in vitro й in vivo. Такі медикаменти виявляють мембраностабілізуючу, антиоксидантну, аитиаритмічну дію. В умовах ішемії та гіпоксії одним із механізмів впливу препаратів на клітини є пригнічення процесів вільнорадикального окислення білків і перекисного окислення ліпідів. Протиаритмічна дія магнію широко використовується, адже про неї добре відомо. Препарати доцільно використовувати при: шлу- ночковій тахікардії; шлуночкових аритміях; суправентрикулярній пароксизмальній тахікардії тощо.

Завдяки зазначеній дії та вмісту іонів магнію препарати потенціюють клінічну ефективність протиаритмічних засобів та виявляють антиаритмічну дію. При станах, пов'язаних з активацією вільнорадикальних реакцій, застосування препаратів супроводжується зменшенням проникності клітинних мембран.

Біодоступність магнію регулюється генами, серед яких є такі як TRPM6 та TRPM7, найголовніші для даного явища. Білок TRPM6 (transient receptor potential cation channel 6) – це іонний канал, що транспортує двовалентні катіони і разом з іншим каналом TRPM7 (transient receptor potential cation channel 7) утворює функціональні комплекси на поверхні клітини. Під впливом протеїнкінази, яка активується катехоламінами, чутливість TRPM7 до іонів магнію зростає. Це спричиняє закупорення каналів клітини, в свою чергу викликаючи дефіцит магнію. Ген CASR (утворюється в прищитоподібних залозах та ниркових канальцях) діє як сенсор, що реагує на концентрацію катіонів за рахунок високої чутливості, відіграє важливу роль у підтриманні катіонного гомеостазу. Дефекти, що можуть виникати в цьому гені, викликані гіпер- або гіпокальціємією. Активація CASR Са2+/Mg2+-чутливого рецептора понижує активність білкової кінази А (РКА). Внаслідок цього впливу зменшується фосфорилювання клаудину-16 в лізосоми. Результатом цього явища є зменшення реабсорбції магнію в ниркових канальцях.

Препарати магнію мають різноманітний вплив на організм.

Магнерот – магнію оротат. Форма випуску: таблетки.

Фармакодинаміка. Магній – природний фізіологічний антагоніст кальцію – бере участь у катаболізмі й анаболізмі вуглеводів, білків, жирів і нуклеїнових кислот, в енергетичних процесах, проведенні нервового порушення, сприяє скороченням міокарда, пригнічує нейром'язову передачу, має спазмолітичну дію, підвищує стійкість до стресу. Оротова кислота регулює обмін речовин, активізує процеси росту й регенерації клітин, стимулює клітинну утилізацію магнію, сприяє прояву його метаболічних ефектів. Оротова кислота в комплексі з магнієм виявляє позитивну терапевтичну дію на серце, дає чіткий анаболічний ефект, поліпшує енергетичні процеси в міокарді.

Показання: Магнерот застосовується в комплексній терапії всіх форм ІХС (стенокардія, інфаркт міокарда), при аритміях, магнійзалежних м'язових судомах, артерії- тах. Препарат проявляє позитивний ефект при передчасних пологах і загрозі аборту. Показаний для профілактики й лікування атеросклерозу, гіперліпідемій, спастичних станів, у тому числі ангіоспазму.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Препарати магнію“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію
  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)