Протиаритмічні засоби нормалізують ритм серця або запобігають його порушенню. Історія відкриття протиаритмічних засобів почалася з 1749 року, коли визначили, що протиаритмічним ефектом при “постійному серцебитті” володіє протималярійний засіб, алкалоїд хінного дерева, хінін. У 1912 році до Карла Фрідріха Венкенбаха, відомого німецького кардіолога, звернувся купець, який самостійно усунув напад миготливої аритмії, прийнявши 1 г хініну. Вивчення Венкенбахом похідних хініну привело до відкриття протиаритмічних властивостей у правообертального ізомеру хініну – хінідину, який за рекомендацією вченого було впроваджено у 1918 році в медичну практику. Аритмія не є самостійним захворюванням – це симптом порушення ритму серця при різних патологічних станах, а також одне з ускладнень після операцій на серці й великих судинах. Виникнення аритмії зумовлене головним чином змінами збудливості, автоматизму та провідності серця. Аритмії класифікують за локалізацією на надшлуночкові (суправентрикулярні), шлуночкові (вентрикулярні). За впливом на частоту серцевих скорочень – на брадисистолічні (ті, що понижують частоту серцевих скорочень), тахісистолічні (ті, що підвищують частоту серцевих скорочень); за механізмом розвитку на блокади (розвиваються внаслідок пониження провідності), екстрасистолії (розвиваються внаслідок підвищеного автоматизму), аритмії повторного входу (“re-entry-аритмії”) – ті, що розвиваються внаслідок порушення провідності. Блокади провідної системи зазвичай відбуваються в брадиаритмічній формі, екстрасистолії та аритмії повторного входу – в тахіаритмічній формі.
У клітин організму існує різниця електричних потенціалів між вмістом і зовнішньою поверхнею, тобто мембранний потенціал. Відповідні стимули змінюють властивості клітинних мембран і після проходження йонів виникає потенціал дії, який поширюється на сусідні клітини, досягає м'язових клітин, обумовлює їх скорочення. У стані спокою вміст клітини несе позитивний заряд. Іонні зміни потенціалу дії ведуть до перерозподілу іонів, виникнення позитивного потенціалу всередині клітин (деполяризація). Наступні і більш повільні потоки іонів відновлюють потенціал спокою (реполяризація). У структурі мембранного потенціалу виділяють кілька фаз.
Фаза 0 – це швидка деполяризація (швидкий вхід йонів натрію через натрієві канали).
Фаза 1 – період ранньої уповільненої реполяризації, головним чином за рахунок виходу з клітини іонів калію.
Фаза 2 – період повільної реполяризації за рахунок повільного надходження іонів кальцію з позаклітинного простору через кальцієві канали.
Фаза 3 – період заключної реполяризації, внаслідок якої іони калію виходять з клітин.
Фаза 4 – спонтанна повільна діастолічна деполяризація (вхід йонів натрію і калію).
Лікарські засоби для фармакологічної корекції аритмії серця поділяють на дві групи:
I. Засоби для корекції брадиаритмії:
• м-холіноблокатори, або група атропіну (атропіну сульфат, настойка красавки, краплі Зеленіна);
• адреноміметичні засоби (адреналіну гідрохлорид, норадреналіну тартрат, орципреналіну сульфат);
• глюкагон.
II. Засоби для корекції тахіаритмії класифікують за Vaugham Williams E., 1972, Singh В. V., 1972, Harrison D. C., 1979. Головними способами терапії при тахіаритміях, екстрасистоліях вважають пригнічення автоматизму, провідності, пролонгацію ефективного рефрактерного періоду.
Клас 1. Мембраностабілізатори (блокують натрієві канали):
• клас 1А: хінідин, новокаїнамід – блокують відкриті натрієві канали, подовжують потенціал дії, швидкість деполяризації, підвищують ефективний рефрактерний період і тривалість реполяризації, знижують автоматизм, уповільнюють провідність;
• клас 1В: лідокаїн, тримекаїн, дифенін – блокують інактивовані натрієві канали, скорочують потенціал дії, незначно ефективний рефрактерний період, тривалість реполяризації, не впливають або незначно уповільнюють швидкість деполяризації, знижують автоматизм, незначно впливають на провідність;
• клас 1C: етацизин, пропафенон та ін. – блокують відкриті й інактивовані натрієві канали більше від інших мембраностабілізуючих засобів, значно уповільнюють швидкість деполяризації, не впливають або незначно впливають на тривалість потенціалу дії та реполяризацію.
Клас 2. β -Адреноблокатори (анаприлін, атенолол, метопролол та ін.).
Клас 3. Засоби, які пролонгують реполяризацію, підвищують тривалість потенціалу дії та ефективний рефрактерний період, знижують автоматизм, уповільнюють провідність, збільшують ефективний рефрактерний період (блокують калієві канали): аміодарон, соталол.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протиаритмічні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
