Протипухлинні антибіотики
Перший протипухлинний антибіотик – дактиноміцин – було отримано у 1963 році. У подальшому скринінг продуктів життєдіяльності мікробів привів до відкриття цілого ряду ефективних хіміотерапевтичних протипухлинних препаратів, що є продуктами різних видів ґрунтових грибів або їх синтетичними похідними.
У наш час з протипухлинних антибіотиків найбільше практичне застосування мають антрациклінові антибіотики, що відносяться до найефективніших протипухлинних засобів.
Механізм цитотоксичної дії антрациклінових антибіотиків зумовлений головним чином інгібуванням синтезу нуклеїнових кислот, порушенням вторинної спіралізації ДНК, а також зв'язування з ліпідами клітинних мембран, що супроводжується зміною транспорту іонів та клітинних функцій. Такий механізм обумовлює високу антимітотичну активність при низькій вибірковості дії. Антрациклінові антибіотики володіють також імунодепресивною (мієлосупресивною) та антибактеріальною дією, але в якості антимікробних засобів не використовуються.
Фармакокінетику протипухлинних антибіотиків майже не вивчено, що можна пояснити методичними труднощами ідентифікації препаратів цієї групи в біологічних середовищах організму.
Фармакодинаміка. Протипухлинна дія більшості антибіотиків зумовлена головним чином їх властивістю утворювати комплекси з ДНК, що призводить до пригнічення її інформаційної (матричної) функції, тобто до порушення синтезу РНК. Таким чином виявляють протипухлинний ефект, зокрема рубоміцину гідрохлори- ду, дактиноміцину, блеоміцину гідрохлориду, олівоміцину.
Особливістю фармакодинаміки блеоміцину гідрохлориду є його виражена ор- ганотропність відносно легеневої тканини, він не впливає на кровотворення. Для адріаміцину властиві імунодепресивний і кардіотоксичний ефекти. Кардіотоксич- ний вплив цього препарату може чинити аглікон, який утворюється у процесі метаболізму антибіотика.
Практично всі протипухлинні антибіотики мають і протимікробну активність. їх можна комбінувати з протипухлинними засобами інших груп, зокрема з алкілуючи- ми і антиметаболітами.
Показання. Олівоміцин використовують у вигляді натрієвої солі при пухлинах яєчка, тонзилярних пухлинах, ретикулосаркомі з ураженням периферичних вузлів, меланомі. Цей антибіотик привертає увагу у зв'язку з ефективністю його місцевого застосування у вигляді мазі при виразкових ракових пухлинах і метастазах, які не піддаються лікуванню іншими методами.
Блеоміцин призначають дорослим у випадках плоскоклітинного раку слизової оболонки порожнини рота, язика, мигдаликів, гортані, шкіри, шийки матки, а також лімфогранулематозу і раку статевого члена (в комбінації з вінбластином).
Досить широкий спектр протипухлинної активності має адріаміцин; карцинома молочної залози, рак легень, сечового міхура щитоподібної залози, яєчників, саркома кісток, м'яких тканин.
Брунеоміцин призначають хворим на лімфогранулематоз, ретикулосаркому, лім- фосаркому, хронічний лімфолейкоз.
Побічна дія: нудота, блювання, анорексія, лейкопенія, тромбоцитопенія, блеомі- цин – випадіння волосся, алергічний висип на шкірі.
Протипоказання: лейкопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції (кропив'янка, набряк Квінке), тяжкі порушення функції нирок, кровообігу, активна мієлосупресія після променевої терапії.
Протипухлинні засоби рослинного походження
Діючим началом протипухлинних засобів, які отримують з рослинної сировини, е алкалоїди, різноманітні як за хімічною будовою, так і за механізмом протибластом- ного ефекту. Одними з перших рослинних препаратів, котрі застосовують в онкологічній практиці, були колхамін і екстракт березового гриба бефунгін, який використовується як симптоматичний засіб. Пізніше у медичну практику було впроваджено вінбластин і вінкристин. Протипухлинним алкалоїдам властива дуже висока токсичність. їх отримують з різних рослин: із барвінка рожевого (вінбластин, вінкристин), із цибулин пізньоцвіту розкішного (колхамін), подофілу щитоподібного (по- дофілін) тощо.
Алкалоїди рожевого барвінку – вінкристин і вінбластин – були виділені із рослини Catharanthus roseus. Нову напівсинтетичну похідну вінбластину названо віно- рельбіном. Це фазоспецифічні протипухлинні засоби, що діють переважно під час мітозу. Зв'язуючись з тубуліном, вони зупиняють збирання мікротрубочок.
Фармакокінетика. Фармакокінетичні параметри рослинних протипухлинних засобів практично не вивчені, що, як і стосовно протипухлинних антибіотиків, можна пояснити складністю їх ідентифікації в біологічних середовищах.
Фармакодинаміка. Цитостатичний ефект алкалоїдів полягає у вибірковому пригніченні транспортної РНК і синтезу ДНК, що зумовлює блокування мітозу на стадії метафази. Таким чином затримується розвиток пухлинної (і нормальної) тканини, що швидко проліферує.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Природні засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
