Вітамінні препарати – це препарати вітамінів, їх синтетичних замінників та ізомерів (вітамерів), а також готові кофактори ферментних систем. Вітамінні препарати регулюють процеси тканинного метаболізму й застосовуються переважно для лікування та профілактики вітамінної недостатності в організмі.
Історична довідка. Вітаміни відкрив наприкінці XIX століття російський лікар Μ. І. Лунін, який звернув увагу, що крім білків, жирів та вуглеводів, їжа містить інші речовини, які надходять в організм у невеликій кількості, але необхідні для його нормального функціонування. Голландський вчений К. Ехман (1897) припустив, що неочищений рис містить субстанцію, яка може запобігати хворобі бері-бері. У 1911 році польський учений К. Функ виділив цю речовину – тіамін. Структура тіаміну започаткувала назву всієї групи – вітаміни (аміни життя).
Вітамінна недостатність може існувати у формі авітамінозу та гіповітамінозу. Якщо авітаміноз нині зустрічається рідко, то гіповітамінози, особливо їх субклінічні форми, широко розповсюджені навіть у розвинених країнах. Вони поділяються на екзогенні та ендогенні. Екзогенні гіповітамінози можуть бути викликані голодуванням, незбалансованим харчуванням тощо. Ендогенні гіповітамінози бувають фізіологічні (під час вагітності, лактації, інтенсивного росту у дітей, великих фізичних навантажень) та патологічні (внаслідок захворювань та їх лікування).
Можливим екзогенним чинником гіповітамінозу є надходження антивітамінів. До них належать різні за характером дії речовини. Першу групу утворюють антиметаболіти – сполуки, які є хімічними аналогами вітамінів, замість них вступають у біохімічні реакції та блокують ці процеси. Типовим антивітаміном є окситіамін – неактивний аналог тіаміну. У медицині застосовують деякі лікарські засоби, механізм дії яких пов'язаний з їх антивітамінними властивостями, наприклад, неодикумарин – антагоніст вітаміну К, ізоніазид – вітаміну В6. До другої групи антивітамінних чинників належать специфічні інактиватори вітамінів (наприклад, аскорбіназа, тіаміназа) або речовини, що обмежують їх дію в організмі (наприклад, білок авідин утворює з біотином комплекс, в якому біотин втрачає вітамінну активність).
Лікування за допомогою вітамінних препаратів одержало назву вітамінотерапії. Розрізняють кілька видів такої терапії: замісна, патогенетична, фармакодинаміч- на та адаптаційна.
Замісна вітамінотерапія передбачає введення вітамінного препарату у випадках гіпо- або авітамінозу (наприклад, хворим на пелагру – кислоти нікотинової, на цингу – кислоти аскорбінової).
Патогенетична вітамінотерапія – це призначення вітамінних препаратів при захворюваннях, у патогенезі яких має суттєве значення відносна недостатність певного вітаміну. Наприклад, препарати тіаміну (сам вітамін або його коферментну форму – кокарбоксилазу) призначають хворим із захворюваннями серця, при яких в міокарді порушуються процеси вуглеводного обміну і має місце накопичення не- доокислених продуктів.
Фармакодинамічну вітамінотерапію застосовують при захворюваннях, що не належать до гіпо- або авітамінозу. При цьому використовують особливі ефекти вітамінних препаратів, які не пов'язані з їх вітамінною природою і виявляються при застосуванні великих доз цих засобів. Наприклад, як фармакодинамічний засіб широко застосовують кислоту нікотинову. Вона є, з одного боку, типовим вітамінним препаратом, який вводять хворим на пелагру і цукровий діабет для стимуляції утворення НАД і НАДФ, а з іншого боку, їй властива дія, не пов'язана з вітамінною функцією. Кислота нікотинова у високих дозах ефективно розширює судини, знижує вміст атерогенних ліпідів у крові, пригнічує агрегацію тромбоцитів та активує фібриноліз. Ці ефекти препарату застосовують для лікування порушень кровообігу, спазмів судин, атеросклерозу.
Адаптаційна вітамінотерапія передбачає застосування вітамінних препаратів для підвищення адаптаційних можливостей та неспецифічної резистентності здорового організму. Найчастіше з цією метою призначають аскорбінову кислоту, токоферолу ацетат, ретинолу ацетат та полівітамінні препарати.
Вітамінні препарати, як і вітаміни, класифікують за розчинністю, хімічною будовою та біологічною роллю.
Класифікація вітамінних препаратів за розчинністю
I. Препарати жиророзчинних вітамінів:
• 1. Ретинолу ацетат – препарат вітаміну А.
• 2. Ергокальциферол, холекальциферол – препарати вітаміну D.
• 3. Токоферолу ацетат – препарат вітаміну Е.
• 4. Вікасол – препарат вітаміну К.
II. Препарати водорозчинних вітамінів:
• 1. Тіаміну хлорид, тіаміну бромід – препарати вітаміну В1.
• 2. Рибофлавін – препарат вітаміну В2.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вітамінні препарати“ на сторінці 1. Приємного читання.
