Неінгаляційний наркоз досягається парентеральним, рідше ентеральним введенням засобів для наркозу.
Уперше неінгаляційний наркоз був запроваджений у 1847 р. Μ. І. Пироговим, який запропонував ректальний метод наркозу ефірно-масляною сумішшю. У1902 р. Μ. П. Кравков запропонував внутрішньовенно вводити гедонал. Неінгаляційний наркоз набув значного поширення після введення у практику похідних барбітурової кислоти, стероїдів, позбавлених гормональних ефектів, і особливо після синтезу кетаміну й аналогів природних метаболітів.
Із парентеральних шляхів введення засобів для наркозу найбільше поширення має внутрішньовенний.
Перевагами неінгаляційного (внутрішньовенного) наркозу є швидке настання наркотичного сну, слабко виражена стадія збудження, як правило, відсутність нудоти і блювання, а також безпечність для оточуючих: ці препарати не є вибухонебезпечними, не забруднюють повітря операційної, їх можна ширше використовувати для комбінованого наркозу.
Недоліком неінгаляційного наркозу є утруднення контролю за його глибиною
1 тривалістю.
Класифікація. Препарати для неінгаляційного (внутрішньовенного) наркозу за тривалістю дії після одноразово введеної дози поділяють на засоби:
• а) короткочасної дії (до 10-15 хв) – кетаміну гідрохлорид, пропанідид, пропофол;
• б) середньої тривалості (20-50 хв) – тіопентал-натрій, гексенал;
• в) тривалої дії (60 хв і більше) – натрію оксибутират.
Кетаміну гідрохлорид (каліпсол) – препарат феніллідинового ряду. Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні (2-3 мг/кг) ефект настає через 20-60 с і триває 5-10 хв, а при внутрішньом'язовому – через 2-6 хв і триває 15-30 хв. Для підтримання анестезії вводять 1/2-1/4 початкової дози. Біотранс-формація препарату відбувається в печінці. Виводиться з організму нирками (91- 96 %) у вигляді чотирьох малоактивних метаболітів уже в першу добу. Т1/2 близько 2 год.
Фармакодинаміка. Після введення одноразової дози розвивається загальна анальгезія, легкий снодійний ефект з неповною втратою свідомості у поєднанні 3 амнезією (стан, подібний до нейролептанальгезії). Хірургічний наркоз під впливом кетаміну не настає. Під час введення у наркоз і виходу з нього можуть виникати марення, галюцинації і неприємні сновидіння. Анальгезія після наркозу спостерігається протягом 6-8 год. Така клінічна картина наркозу кетаміну гідрохлоридом інколи позначається терміном “дисоціативна анестезія”. Це означає, що речовини, подібні до нього, пригнічують одні утворення мозку (сітчастий утвір середнього і проміжного мозку) і збуджують інші (лімбічна система, кора великого мозку). Міорелаксація при використанні кетаміну виражена слабо, також можуть спостерігатись мимовільні рухи кінцівок. Ковтальний, гортанний, кашльовий рефлекси зберігаються і навіть посилюються. Препарат дещо підвищує артеріальний тиск, збільшує кількість серцевих скорочень. Може спостерігатись салівація. Підвищується внутрішньоочний і внутрішньочерепний тиск. Ритм дихальних рухів і просвіт бронхіол не змінюються.
Механізм основних клінічних проявів дії кетаміну такий:
• 1. Анальгезуюча дія кетаміну визначається властивостями його як агоніста μ-опіатних рецепторів утворень таламуса, агоніста к-опіатних рецепторів спинного мозку, агоніста рецепторів серотоніну переважно центральної сірої речовини середнього мозку, таламуса і кори великого мозку.
• 2. Гіпногенна дія, що викликає розвиток наркотичного сну і післянаркозної амнезії, зумовлена холіноблокуючими властивостями на різних рівнях нервової системи: ГАМК-міметичні ефекти переважно на рівнях стовбурових структур мозку, властивості антагоністів – рецепторів збуджуючих амінокислот – N-метил-D-аспартату і глютамату.
• 3. Збудження системи кровообігу – викликається переважно центральними непрямими і периферичними α-адреноміметичними властивостями.
• 4. Психотоміметична дія зумовлена здатністю кетаміну активізувати нігростріарну, мезолімбічну і мезокортикальну дофамінергічні системи мозку, вияв
ляти властивості агоніста σ-опіатних і серотонінових рецепторів переважно структур лімбічної системи і кори великого мозку.
Показання: короткочасні операції, що не потребують релаксації м'язів. (При операціях тривалістю понад 10-15 хв слід застосовувати м'язові релаксанти; під час тривалих операцій потрібно комбінувати з іншими засобами для наркозу).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу“ на сторінці 1. Приємного читання.
