Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

Фармакологія

Зараз застосовують для лікування ішемічної хвороби серця інгібітори АПФ (еналаприл та ін.), статини (симвастатин та ін.), нікорандил.

Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні й поліпшують його кровопостачання

Органічні нітрати

До цієї групи антиангінальних засобів належать органічні нітрати: нітрогліцерин, препарати нітрогліцерину подовженої дії, а також нітрати тривалої дії. Еталоном антиангінальних засобів вважають нітрогліцерин (гліцерину тринітрат). Синтез його було здійснено у 1846 р. Солберо. В 1847 р. Hering запропонував рідку форму нітрогліцерину для лікування “грудної жаби”. Препарат був уперше застосований у клініках американським лікарем Т. Brunton у 1860 р., через рік створено сублінгвальну дозовану лікарську форму. У 1867 р. Т. Brunton описав застосування амілнітриту в інгаляційній формі при стенокардії. У 1879 р. доктор W. Murrei опублікував в журналі “Lancet” результати застосування нітрогліцерину на собі і на хворих зі стенокардією. У 1925 р. Н. Vaguls ввів у клініку капсули з нітрогліцерином. У кінці 60-х років з'явилися нітрати пролонгованої дії. В 70-х роках створено мазі з нітрогліцерином. У кінці 70-х років К. Goldstain (1974), T. Flaherty (1975) стали застосовувати розчин нітрогліцерину внутрішньовенно. В 1979 р. були створені суббукальні пластини з нітрогліцерином. В 1981 р. синтезували ізосорбіду динітрат, а пізніше, у 80-х роках, – ізосорбіду мононітрат.

Механізм дії нітровазодилататорів

Фармакокінетика. Нітрогліцерин швидко і повністю абсорбується з поверхні слизових оболонок і через шкіру. При прийомі всередину біодоступність складає не більше десяти відсотків порівняно з нітрогліцерином, який вводять сублінгвально (ефект первинного проходження через печінку). При сублінгвальному, букальному, внутрішньовенному введенні виключається пресистемний метаболізм і препарат безпосередньо надходить у системний кровообіг. При сублінгвальному прийомі біодоступність складає практично 100 %, максимальна концентрація в плазмі крові відзначена через п'ять хвилин. З білками плазми крові зв'язується до 60 % нітрогліцерину. Препарат швидко метаболізується в організмі. Метаболізм нітрогліцерину здійснюється переважно в печінці. Нітрогліцерин екскретується з сечею у вигляді метаболітів. Загальний кліренс складає 25-30 л/хв, період напіввиведення при сублінгвальному прийомі 4-5 хвилин, при внутрішньовенному введенні 1-3 хвилини. При введенні під язик препарат починає діяти через 1-2 хвилини.

Фармакодинаміка. Механізм дії нітрогліцерину (рис. 4.1) зумовлений взаємодією із сульфгідрильними групами ендогенних нітратних рецепторів, утворенням нітрозотіолів, що вивільнюють спочатку NO2, який перетворюється на NO. Останній активує гуанілатциклазу, накопичує цГМФ, зменшує вміст Са2+, можливий фер-

Механізм дії нітровазодилататорів (органічних нітратів)

Рис. 4.1. Механізм дії нітровазодилататорів (органічних нітратів)

ментативний шлях утворення NO. Внаслідок цього стимулюється гуанілатзалежна протеїнкіназа, що веде до змін фосфорилювання протеїнів у клітинах гладеньких мязів, дефосфорилювання легких ланцюжків міозину та пониження контрактильності. Нітрогліцерин також стимулює утворення судинорозширювальних простациклінів у стінці судин. Крім того, нітрогліцерин рефлекторно стимулює виділення катехоламінів, які підвищують активність адренорецепторів ЦНС, що сприяє збільшенню потоку гальмівних імпульсів до судинорухового центру (клофеліноподібний механізм). Нітрогліцерин знижує тонус переважно венозних судин міокарда, мозку, внутрішніх органів, сітківки, бронхів тощо, а також тонус системних артерій. Препарат знижує артеріальний тиск, розширює вінцеві судини, а також зменшує після- і переднавантаження на серце. При цьому зменшується об'єм циркулюючої крові (ОЦК), кінцевий діастолічний тиск, поліпшується кровопостачання субендокардіальних шарів міокарда, зменшується робота серця і потреба його в кисні, нормалізується обмін речовин (особливо енергетичний) у міокарді й судинах. Препарат розслаблює гладенькі м'язи внутрішніх органів та бронхів.

Показання: таблетки під'язикові, капсули нітрогліцерину і спрей застосовують для зняття нападу стенокардії. Таблетки, капсули пролонгованої дії, пластини з нітрогліцерином, пластирі (транспортні трансдермальні системи) показані для попередження нападів. Призначають у водних розчинах внутрішньосудинно крапельно при інфаркті міокарда (за умови моніторингу дії), гострій серцевій недостатності. Препарат сприяє зменшенню зон інфаркту внаслідок зниження лівошлуночкового тиску, усуненню застою в легенях при недостатності серця.

Побічна дія: запаморочення, головний біль, гіперемія шкіри, відчуття жару, зниження артеріального тиску, рідко – ортостатичний колапс, ціаноз, відчуття сухості в ротовій порожнині, нудота, блювання, біль у животі, контактний дерматит, загальна слабкість, гіпотермія, нечіткість зору, метгемоглобінемія. Рідко спостерігається ексфоліативний дерматит, блідість, підвищене потовиділення, посилення нападів стенокардії. Головний біль можна зменшити поєднаним застосуванням 1 % розчину нітрогліцерину з 3 % спиртовим розчином ментолу (1:9), кислотою ацетилсаліциловою або шляхом зниження дози, а метгемоглобінемію – введенням метиленового синього, аскорбінової кислоти, оксигенотерапією, гемодіалізом та переливанням крові.

Форми нітрогліцерину подовженої дії застосовують для профілактики нападів стенокардії. До них відносять сустак, який виготовляють методом мікрокапсулювання шляхом адсорбції нітрогліцерину на сорбентах. Частина таблетки швидко абсорбується, ефект розвивається через 10-15 хв і триває 4-6 год. Нітромак – мікрокапсульований препарат, що містить 2,5 і 5,4 мг нітрогліцерину в капсулі. Нітронг має тривалу (до 8 годин) дію. Нітродерм є трансдермальною системою і забезпечує подовжену дію нітрогліцерину (близько 24 год).

Із довгодіючих нітратів першим був пентаеритрил тетранітрат (ериніт), який зараз практично не застосовують. Найбільш поширеними нітратами тривалої дії є ізосорбіду динітрат (нітросорбід, ізокет, кардікет) та ізосорбіду мононітрат (мононітросид, олікард).

Початок ефекту нітросорбіду проявляється через 30 хв, максимальний ефект розвивається протягом першої години, триває 3-5 год. Один із метаболітів нітросорбіду – ізосорбід-5-мононітрат – має високий ступінь активності. Ізосорбіду мононітрат повністю абсорбується, незалежно від pH, біодоступність його становить 100 %. Препарат не біотрансформується в печінці. Ефект настає через 30-45 хв, триває 8-12 год. Обидва препарати в таблетках (звичайних та пролонгованої дії) застосовують для профілактики нападів стенокардії, а також для лікування недостатності серця. Існують таблетки ізосорбіду динітрату для під'язикового призначення та аерозоль для купірування нападу стенокардії, розчин в ампулах, який призначають у випадках інфаркту міокарда та гострої серцевої недостатності, а також трансдермальна терапевтична система у вигляді пластирів для профілактики нападів стенокардії.

При тривалому застосуванні органічних нітратів (понад два тижні) може розвинутися толерантність до всіх нітратів. Це зумовлено дефіцитом сульфгідрильних груп, рефлекторним підвищенням активності ренін-ангіотензинової системи, накопиченням вільних радикалів, змінами активності ферментів, які беруть участь у перетворенні нітратів, а також пониженням активності гуанілатциклази, збільшенням об'єму циркулюючої крові, порушенням відновлюваності нітратів внаслідок виснаження ресурсів відновленого глутатіону. Нітрати доцільно призначати з донаторами сульфгідрильних груп, антиоксидантами, проводити переривчасті курси призначення, а також комбінувати з β-адреноблокаторами, молсидоміном, інгібіторами АПФ, іншими лікарськими засобами.

Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію)

Блокують кальцієвий трансмембранний іонний потік у потенціалзалежних повільних кальцієвих каналах L-типу, тобто зменшують надходження до клітини Са2+. Потенціалзалежні кальцієві канали відкриваються при деполяризації клітинної мембрани, вони розташовані в кардіоміоцитах, ангіоміоцитах (клітинах гладеньких м'язів) резистивних судин. Вони складаються з α1, α2, β і γ-субодиниць. Саме α1 є потенціалчутливим сенсором, який блокують лікарські засоби.

За хімічною будовою антагоністи кальцію поділяють на:

• Похідні фенілалкіламіну (верапаміл).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)
  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)