Бактерицидна дія солей важких металів пов'язана з утворенням альбумінатів при взаємодії з білками тканин. Фармакологічний ефект під час дії солей важких металів на тканини залежить від властивостей металу, кислотного задишка, концентрації солі, ступеня дисоціації, розчинності, від того, як сильно виражена денатурація білків. Солі важких металів можуть спричинити геліфікацію (ущільнення) білків на поверхні клітини, тобто справляти в'яжучий вплив, при цьому утворюється плівка, проявляється протизапальна дія. Солі важких металів здатні подразнювати нервові закінчення та тканини. Крім того, солі важких металів можуть викликати денатурацію білків значної маси тканин і мати припікаючу дію (аж до некрозу). Бактерицидна дія солей важких металів залежить від ступеня їх дисоціації і концентрації іонів металу в розчині. Сила протимікробної дії препарату залежить від щільності утвореного альбумінату. Під час утворення пухких альбумінатів метал може вільно проникати в глибину тканини, пошкоджуючи її. Щільні альбумінати обмежують проникнення металів у клітину. За щільністю утворених альбумінатів важкі метали розташовуються в такій послідовності (за зменшенням): алюміній, свинець, вісмут, залізо, мідь, цинк, срібло, золото, ртуть (ряд Шмідеберга). Алюміній та свинець утворюють щільні альбумінати, ртуть – пухкі альбумінати, інші метали залежно від концентрації можуть утворювати як щільні, так і пухкі альбумінати.
Солі перших трьох металів (алюмінію ацетат, свинцю ацетат і вісмуту нітрат основний тощо) мають переважно в'яжучу та слабку протимікробну дію. Місцевий ефект значною мірою залежить від концентрації солі. Так, препарати міді й цинку (міді сульфат, цинку сульфат) у малих концентраціях (0,25-0,5 %) виявляють в'яжучу дію і застосовуються в офтальмології, урології, а у великих (10-20 %) є припікаючими засобами. Цинку окис застосовують у вигляді мазі, присипок для лікування, профілактики дерматиту, інших пошкоджень шкіри. В'яжучу (до 2 %) й припікаючу (до 5 %) дію має срібла нітрат (ляпіс). Призначають срібла нітрат для лікування виразок шкіри, ерозій, при ураженнях слизових оболонок очей (трахома, кон'юнктивіт), концентровані розчини застосовують для припікання ірануляцій. У клініці також застосовують препарат колоїдного срібла (коларгол) і білковий препарат срібла (протаргол), якими лікують гнійні рани та змащують уражену запальним процесом слизову оболонку.
Найсильнішими антисептиками цієї групи є препарати ртуті (ртуті дихлорид, ртуті амідохлорид, ртуті оксид жовтий). Ртуті дихлорид (сулему) раніше застосовували для дезінфекції білизни й інших предметів догляду за хворими, крім металевих (сулема зумовлює корозію металів).
При тривалому застосуванні солей важких металів може з'явитися цитотоксичний ефект, зумовлений блокадою тіолових ферментів у тканинах. У разі резорбції важких металів, особливо солей ртуті, які легко всмоктуються, може розвинутися гостре отруєння, що проявляється хімічним опіком слизової оболонки травного каналу, пригніченням ЦНС, послабленням серцевої діяльності, колапсом, тяжким ураженням нирок і печійки. При отруєнні обережно промивають шлунок водою, чайним настоєм з активованим вугіллям, можна унітіолом. Усередину призначають молоко, сирі яйця. Паралельно вводять унітіол, який попереджує ураження нирок, тетацин кальцію, натрію тіосульфат. Призначають також симптоматичні засоби (серцеві глікозиди, симпатоміметики, плаз- мозамінники, судинозвужувальні, наркотичні анальгетики). При хронічному отруєнні (на виробництві при роботі з ртутними препаратами) в якості антидотів також призначають унітіол, тетацин кальцію, натрію тіосульфат та симптоматичну терапію.
Група фенолу
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сполуки важких металів“ на сторінці 1. Приємного читання.
