Антибіотики (грецьк. anti – проти, bios – життя) – це хіміотерапевтичні засоби, що утворюються мікроорганізмами або отримані з інших природних джерел, а також їх похідні та синтетичні аналоги, що мають здатність вибірково пригнічувати в організмі хворого збудників інфекційних захворювань та пухлинні клітини.
Першим антибіотиком, виділеним у 1928 р. мікробіологом Александером Флемінгом із штаму грибів Penicillium notatum, був пеніцилін. У 1940-1941 роках бактеріолог
У. Флорі та біохімік Е. Чейн розробили методи його промислового виробництва та вперше використали для лікування бактеріальних інфекцій. У 1945 р. А. Флемінг, У. Флорі та Е. Чейн отримали Нобелівську премію з фізіології і медицини “за відкриття пеніциліну та його цілющого впливу при різних інфекційних захворюваннях”.
Впровадження у клінічну практику пеніциліну розпочало нову еру в історії медицини. Численні бактеріальні інфекції, які раніше призводили до смерті мільйонів людей, тепер ефективно виліковувались. У другій половині XX століття кількість новостворених антибіотиків з року в рік прогресивно зростала. Проте вже у 50-х роках з'явилися перші повідомлення про зменшення чутливості до них мікроорганізмів. Наприкінці ж XX століття явище множинної стійкості збудників інфекційних процесів до антибіотиків набуло загрозливого для життя значення. Тому застосування антибіотиків у наш час потребує не лише глибоких знань спектрів їх дії, особливостей фармакокінетики, негативних побічних реакцій та ускладнень, правил вибору найефективніших засобів у конкретній ситуації, але й урахування тенденцій та рівнів розвитку резистентності мікроорганізмів, як у загальносвітовому масштабі, так і в окремому регіоні, лікувально-профілактичному закладі.
Антибіотики класифікують за різними ознаками.
За походженням:
• 1. Продукти плісеневих грибів (пеніциліни, цефалоспорини, гризеофульвін, фу- зидин та ін.).
• 2. Продукти актиноміцетів – променистих грибів (карбапенеми, аміноглікози- ди, тетрацикліни, макроліди, лінкозаміди, левоміцетин, рифампіцини, поліе- нові антибіотики, амфотерицин В, інгібітори β-лактамаз).
• 3. Антибіотики з бактерій (монобактами, граміцидин, бацитрацин).
• 4. Антибіотики з рослин (новоіманін, сальвій, хлорофіліпт, аліцин та ін.).
• 5. Антибіотики з тваринних тканин (інтерферони, лісобакт та ін.)
За особливостями хімічної будови:
• 1. β-Лактамні антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини, монобактами, карбапенеми).
• 2. Макроліди і азаліди (еритроміцин, олеандоміцину фосфат, спіраміции, рокситроміцин, кларитроміцин, азитроміцин).
• 3. Кетоліди, стрептограміни (телітроміцин, синерцид).
• 4. Тетрацикліни (тетрацикліну гідрохлорид, метациклін, доксициклін).
• 5. Хлорамфеніколи (левоміцетин).
• 6. Аміноглікозиди (стрептоміцину сульфат, неоміцин, мономіцин, канаміцин, гентаміцин, тобраміцин, нетилміцин, амікацин).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики“ на сторінці 1. Приємного читання.
