Адаптогени – це препарати переважно рослинного походження, які мають загальнотонізуючу дію на основні функції і системи, а також підвищують опірність організму до несприятливих впливів. Типовими представниками цієї групи є настойка та рідкі екстракти лимоннику, женьшеню, заманихи високої, родіоли рожевої (маньчжурської), елеутерококу, левзеї, ехінацеї, що здавна і широко використовуються народною медициною. Більшість цих лікарських рослин ростуть у Європі (заманиха висока, елеутерокок, ехінацея та ін.). Застосовують також препарати сапарал (сума амонійних основ солей тритерпенових глікозидів з кореню аралії високої) і пантокрин (рідкий спиртовий екстракт із рогів марала, ізюбра і плямистого оленя). Механізм дії більшості адаптогенів пов'язують із:
• 1) активізацією синтезу РНК і білків, внаслідок чого спостерігаються відновні процеси;
• 2) антиоксидантною дією;
• 3) зменшенням біохімічних порушень у випадках стресових реакцій, нормалізацією функції гіпофізо-адреналової та імунної систем.
Фармакодинаміка адаптогенів:
• підвищення фізичної і розумової працездатності, зменшення втоми, порушень апетиту, відновлення добового циклу функцій організму;
• підвищення стійкості організму до впливу шкідливих чинників; високої температури повітря, охолодження, інтоксикацій промисловими отрутами, іонізуючого випромінювання тощо;
• підвищення специфічного і неспецифічного імунітету;
• поліпшення кровообігу, дихання, зору і слуху, кардіопротекторна і гепатопротекторна дія;
• підвищення гемопоезу.
Показання: фізичне перевантаження, фізичне і розумове перевтомлення, астенічний синдром, стан після інфекційних і соматичних захворювань та впливу радіації. Завдяки антиоксидантному впливу в стоматологічній практиці призначають у вигляді аплікацій при запальних процесах.
Побічна дія: надмірне збудження нервової і серцево-судинної системи, артеріальна гіпертензія, гіперглікемія. Препарати не призначають у вечірній час, а пантокрин, зокрема, не рекомендують при атеросклерозі, органічних захворюваннях серця, стенокардії, підвищеному зсіданні крові, тяжких формах гломерулонефриту і діареї.
В останні роки стали відомі тонізуючі властивості настойки вівса.
Призначають комбіновані препарати тонізуючих засобів, такі як алфагін (екстракт сухий кореня женьшеня, елеутерококу, стебла люцерни, плодів ембліки, насіння пашитнику), апіфітол (настойка коренів ехінацеї пурпурової та квіткового пилку).
Актопротектори
Актопротектори (лат. actus – рух і protector – захисник) – це стимулятори працездатності, які підвищують резистентність організму до:
• 1) гострого кисневого голодування;
• 2) підвищення температури навколишнього середовища.
Механізм їх дії пов'язаний з підвищенням в організмі сполучення процесів окислення і фосфорилювання, послабленням виснаження катехоламінів при фізичних навантаженнях.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Адаптогени“ на сторінці 1. Приємного читання.
