Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ блокують рецептори ангіотензину-ІІ І типу у гладеньких м'язах стінки кровоносних судин, надниркових залозах, нервовій тканині. Препарати блокаторів рецепторів ангіотензину-ІІ в більшому ступені, ніж інгібітори АПФ, попереджають дію ангіотензину-ІІ на серцево-судинну систему, тому що ангіотензин-ІІ менше утворюється не тільки в судинах під впливом АПФ, але і в тканинах під впливом інших ферментів. Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ поділяють за хімічною будовою:
• 1) біфенілтетразоли (лозартан та його похідні – ірбесартан, кандесартан та ін.);
• 2) небіфенілові тетразоли (епрозартан, телмісартан та ін.);
• 3) негетероциклічні сполуки (валсартан та ін.).
Механізм антигіпертензивного ефекту блокаторів рецепторів ангіотензину-ІІ (типу АТ-II) пов'язують із зниженням загального периферичного судинного опору. Від інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту блокатори рецепторів АТ-ІІ відрізняються:
• 1) відсутністю побічної дії, зумовленої підвищенням вмісту брадикініну і речовини Р (кашель, ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія);
• 2) більшою селективністю до рецепторів – усуванням усіх ефектів ангіотензину- ІІ незалежно від механізму продукції його у тканинах;
• 3) м'якшим впливом на ниркову гемодинаміку, без впливу на внутрішньониркову кінінову систему;
• 4) посиленим впливом ангіотензину-ІІ на АТ-ІІ-рецептори II типу, що забезпечує регуляцію процесів репарації та інші лікувальні ефекти.
Лозартан – похідна імідазолу, має високу спорідненість з рецепторами АТ-ІІ. Завдяки цьому препарат має антигіпертензивний вплив, зменшує навантаження на серце, секрецію альдостерону, резорбцію натрію в ниркових канальцях, викликає регрес патологічно ремодульованого міокарда і судинної стінки, має урикозу- ричну дію.
Фармакокінетика. Лозартан при прийомі всередину швидко всмоктується, біо- доступність складає 30-35 %. Максимальна концентрація в крові через 1 год, зв'язок з альбуміном 92-99 %. Препарат метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту, що перевищує лозартан за активністю в 10-40 разів. Період напіввиведення лозартану 1,5-2 год, метаболіту – 6-9 год. Препарат на 90 % екскретується з жовчю, з сечею – 35 % (з них 4 % незміненого), з фекаліями – 58 %.
Фармакодинаміка. Лозартан – конкурентний антагоніст рецепторів ангіотензину- ІІ (1 типу), а його головний метаболіт – неконкурентний антагоніст.
Показання: артеріальна гіпертензія.
Побічна дія: діарея, нудота, головний біль, запаморочення, рідко тахікардія, ортостатичний колапс, гіперкаліємія, дуже рідко кашель.
Епрозартан за активністю і тривалістю дії перевищує лозартан, біодоступність 13 %, підтримує функцію нирок.
Ірбесартан – похідна лозартану, в 2,5 рази міцніше зв'язується з АТ-І рецептором та ефективніше понижує артеріальний тиск. Має найменший зв'язок з білками плазми і найбільшу біодоступність – 60-90 %.
Телмісартан в 6 разів активніше лозартану інгібує АТ-І рецептори, ліпофільний, має найбільший об'єм розподілу, не утворює активних метаболітів, екскретується переважно з жовчю, тому у хворих з важкими ураженнями печінки кліренс значно понижується. Телмісартан має найбільший серед блокаторів рецепторів ангіотензину- ІІ період напівжиття в плазмі та найбільшу тривалість.
Валсартан також не має активного метаболіту, перетворюється при першому проходженні крізь печінку, екскретується переважно з жовчю. Високий рівень зв'язку з альбуміном – 94-97 %. У 20 000 разів має більшу спорідненість до АТ-І рецепторів (І типу), ніж до АТ-І рецепторів II типу.
Кандесартану целексетил є пролінами, що перетворюються в кандесартан. Ефект зберігається до 36 годин. Високий рівень зв'язку з білками (99 %) утворює неактивні метаболіти. Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ найбільш ефективні при супутній серцевій недостатності, після перенесеного інфарту міокарда, при супутньому цукровому діабеті 2-го типу, при наявності мікроальбумінурії, при хронічному захворюванні нирок (гіпертензивній або діабетичній нефропатії), при гіпертрофії лівого шлуночка, при фібриляції передсердь, пароксизмальній тахікардії, при наявності побічних ефектів (кашель) у разі застосування інгібіторів АПФ.
Антагоністи кальцію
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ“ на сторінці 1. Приємного читання.
