Макроліди і азаліди

Фармакологія

Застосування макролідів для лікування інфекційних процесів розпочалося у 1952 р., коли був впроваджений у клінічну практику перший антибіотик цієї групи – еритроміцин. Хімічна структура усіх макролідів включає макроциклічнелактон- не кільце (макролідне кільце), яке з'єднане з одним або декількома вуглеводневими залишками. У 1982 р. синтезований азитроміцин (у лактоннс кільце введений атом азоту), який відрізняється від класичних макролідів за фармакокінетичними параметрами та спектром протимікробної активності та відокремлений у групу азалідів.

Зростання ролі макролідів у наш час зумовлене збільшенням питомої ваги інфекцій, шо викликаються внутрішньоклітинними збудниками.

Механізм антибактеріальної дії. Препарати групи макролідів проявляють бактеріостатичну дію, зумовлену зв'язуванням з каталітичним пептидилтрансферазним центром 505-субодиниці рибосом. У результаті попереджується доступ транспортної РНК до комплексу "інформаційна РНК-рибосоми" і порушується процес формування і нарощування пептидного ланцюжка, що проявляється гальмуванням синтезу білків у мікробних клітинах.

Спектр антибактеріальної дії макролідів охоплює стафілококи, стрептококи, гонококи. анаеробні коки, ентеробактерії, штами Pseudomonas, Н. influenzae, внутрішньоклітинно розміщені збудники (штами Campylobacter, Helicobacter, Chlamydia, Legionella, Bordetella, M. pneumoniae), збудники, що звичайно стійкі до більшості антибіотиків (Я. carinii, Т. gondii, М. avium complex). Стійкими до макролідів є більшість грамнегативних бактерій.

Фармакокінетика. Макроліди швидко всмоктуються з шлунково-кишкового тракту. Повнота всмоктування істотно коливається в межах групи (20-90 %) і найбільша у рокситроміцину. Біодоступність еритроміцину при пероральному застосуванні невисока. Причинами цього є неповна абсорбція препарату зі шлунково-кишкового тракту внаслідок руйнування кислотою шлункового соку (для попередження таблетки покривають оболонкою) та значного стимулюючого впливу на мотилінові рецептори, що супроводжується підсиленням перистальтики. Нові макроліди повніше всмоктуються зі шлунково-кишкового тракту (більша кислотостійкість). Абсорбція еритроміцину-основи, спіраміцину, азитроміцину істотно гальмується під впливом їжі. Препаратам даної групи властива ентерогепатична рециркуляція. Макроліди швидко і повно розподіляються по тканинах. Максимальне їх накопичення спостерігається у паренхімі легень, слизовій оболонці бронхів, трахеобронхіаль- ному секреті, слині, мигдаликах, середньому вусі, придаткових пазухах, слизовій шлунково-кишкового тракту, тканинах простати, ока, шкірі, жовчі, уретрі, матці та її придатках, плаценті. Через ГЕБ не проникають, навіть при менінгіті.

Макроліди повільно елімінуються з тканин, здатні накопичуватись у них і тривалий час зберігати ефективні концентрації. Співвідношення концентрацій препаратів у тканинах і крові становить: для еритроміцину – (5-10): 1, азитроміцину – (100-500): 1. Ця властивість пояснює явище, яке називають парадоксом макролідів: показники МІК (мінімальної інгібуючої концентрації in vitro) для засобів цієї групи е значно вищими, ніж ті концентрації, які вони створюють у тканинах при призначенні хворим). Велике значення має здатність макролідів (за допомогою активного транспорту) проникати всередину фагоцитуючих клітин, створюючи в них концентрації, які у 13–20 разів перевищують концентрації антибіотиків у позаклітинній рідині. Це сприяє знищенню внутрішньоклітинно розміщених мікроорганізмів: золотистих стафілококів, легіонел, хламідій, мікоплазм, уреаплазм, лістерій.

Активна концентрація макролідів у тканинах після припинення їх прийому зберігається протягом 10-18 год (для еритроміцину), 2-3 дні (для спіраміцину), 3-4 дні (для азитроміцину).

Макроліди індукують мікросомальні ферменти печінки, що прискорює їх власний метаболізм. При цьому утворюються сполуки, які інактивують цитохром Р-450. За ступенем пригнічення активності мікросомальної ферментної системи макроліди можна розмістити у такий ряд: кларитроміцин > еритроміцин = олеандоміцин > рокситроміцин > азитроміцин > спіраміцин. Це порушує біотрансформацію інших ліків, які призначають одночасно з макролідами (теофіліну, алкалоїдів маткових ріжок, бромокриптину, карбамазепіну та ін.), і створює умови для прояву їх токсичної дії. Макроліди в основному виводяться із жовчю, меншою мірою – з сечею у незмі- неному вигляді, створюючи в них високі концентрації.

Для всіх макролідів, найбільшою мірою для спіраміцину, властивий постантибіо- тичний ефект: здатність певний час пригнічувати життєдіяльність мікроорганізмів після тою, як антибіотик вивівся з організму.

Показання до застосування макролідів та азалідів. Препарати показані при інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, в тому числі мікоплазмової та хламідій- ної етіології (гострих бронхітах, загостреннях хронічного бронхіту, позалікарняній пневмонії), при ЛОР-інфекціях (гострому середньому отиті, якщо він не спричинений Н. influenzae, гострому стрептококовому тонзиліті, тонзилофарингіті); гінекологічних інфекціях; інфекціях органів малого таза; неускладнених інфекціях шкіри та м'яких тканин, викликаних стафіло- або стрептококами (піодермія, фурункули, ранова інфекція та ін.); токсоплазмозі у вагітних і новонароджених; атипових міко- бактеріозах у ВІЛ-інфікованих людей; офтальмологічних інфекціях, в тому числі при трахомі; при кашлюку, дифтерії, лепрі, муковісцидозі. Комбінація азитроміцину та рифампіцину ефективна у лікуванні хворих на легіонельоз (хвороба легіонерів).

Кларитроміцин і азитроміцин використовують як антихелікобактерні засоби при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

Напівсинтетичні макроліди та азитроміцин високоефективні при гінекологічних захворюваннях, простатитах, уретритах різної етіології, інфекціях, що передаються статевим шляхом, зокрема при генітальному та екстрагенітальному хламідіозі, токсоплазмозі. Макроліди є альтернативними засобами лікування сифілісу при непере- носимості пеніциліну. Вони високоактивні при зоонозних інфекціях; Ку-лихоманці, марсельській лихоманці (й інших рикетсіозах), хворобі котячої подряпини (викликається В. henselae) та ін.

Водночас макроліди, які практично не впливають на представників родини кишечних бактерій, псевдомонад, ентерококів і ряд анаеробних збудників, не використовуються при тяжких гнійно-септичних процесах.

Незважаючи на те, що Р. aeruginosa має природну резистентність до макролідів, раціональним є поєднання препаратів даної групи з антипсевдомонадними антибіотиками (цефтазидимом, цефоперазоном, тобраміцином), зокрема при лікуванні тяжких форм позалікарняної пневмонії. Відповідно до сучасних даних, макроліди у такому випадку попереджують утворення чи руйнують захисну біоплівку Р. aeruginosa, яка покриває скупчення бактерій у дихальних шляхах і робить їх високостійкими до антибіотиків та факторів імунного захисту. Подібний ефект пов'язаний із здатністю макролідів гальмувати синтез альгінату через пригнічення активності ферменту гуанозин-D-маноза-дегідрогенази.

Еритроміцин – макролід природного походження. Біодоступність при пероральному застосуванні становить 30-65 %. Для попередження руйнування препарату кислим вмістом шлунка таблетки покривають кислотостійкою оболонкою (не розжовувати перед проковтуванням!). Застосовують всередину за 1,5-2 год. до їди. Не можна запивати молоком чи молочними продуктами, кислими напоями. Призначають по 0,25-0,5 г 4 рази на добу протягом 10-15 днів. Використовують також для внутрішньовенного повільного чи краплинного введення. Еритроміцину сукцинат краще всмоктується при прийманні з їжею.

Допускається застосування еритроміцину у вагітних жінок та під час лактації.

Кларитроміцин (фромілід) – напівсинтетичний 14-членний макролід. Препарат проявляє вищу активність, порівняно з іншими макролідами та азитроміцином, відносно М. avium complex (частий збудник опортуністичних інфекцій у хворих на СНІД) та М. leprae. Активно впливає на Н. influenzae. Добре всмоктується при прийманні всередину. Кларитроміцин – єдиний макролід, який створює клінічно значимі антибактеріальні концентрації у сечі. Призначається всередину по 0,25 г (при тяжких інфекціях – по 0,5 г) двічі на день протягом 7-14 днів. Існує ін'єкційна форма препарату.

Спіраміцин (роваміцин) – 16-членний макролід природного походження. Переважає інші макроліди за впливом на пеніцилінорезистентні зеленаві стрептококи, зокрема 5. mitis, на Т. gondii та Cryptosporidium spp. Високу чутливість до нього мають деякі анаеробні мікроорганізми. Спіраміцин застосовують у добовій дозі

6-9 млн. (у 2-3 прийоми) всередину або у вигляді внутрішньовенної інфузії, у дитячій практиці – лише перорально. Спіраміцин може бути використаний у II–III триместрі вагітності для лікування захворювань верхніх дихальних шляхів, токсоплазмозу та хламідіозу. Незважаючи на те, що його концентрація у пупковій вені плода становить 50 % від концентрації у сироватці крові матері (а у плаценті у 5 раз вища), антибіотик не чинить негативного впливу на дитину і може бути засобом вибору у вагітних жінок як при урогенітальних інфекціях, так і при інфекціях іншої локалізації.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Макроліди і азаліди“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди
  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)