До них належать ефедрин і фенамін. У звязку з тим, що до ефедрину та фенаміну розвивається залежність, в останні роки ці препарати у практичній медицині не застосовують.
Препарати
| Назва препарату | Форма випуску | Спосіб застосування |
| Адреналіну · гідрохлорид · Adrenalini hydrochloridum | В ампулах по 1 мл 0,18 % розчину | Ін'єкційно по 0,3-1 мл; при гострій зупинці серця – внутрішньосерцево |
| Мезатон · Mesatonum | В ампулах по 1 мл 1 % розчину | Вводиться (0,3-1 мл) підшкірно; для внутрішньовенного краплинного введення 1 мл розводять у 250 мл 5 %-го розчину глюкози; місцево 0,25-1 % розчини у вигляді очних та носових крапель |
| Норадреналіну · тартрат · Noradrenalini hydrotartras | В ампулах по 1 мл 0,2 % розчину | Для внутрішньовенної інфузії вміст ампули розводять у 125 мл ізотонічного розчину глюкози чи хлориду натрію |
| Сальбутамол · Salbutamolum | 6 інгаляторах, що містять аерозоль (200 доз по 0,1 мг). | Інгаляційно при нападах бронхослазму |
| Фенотерол · Fenoterolum | Випускається в інгаляторах, що містять аерозоль (300 доз по 0,2 мг), і під назвою Partusisten у таблетках і свічах по 0,005) | Інгаляційно при нападах бронхослазму; усередину по 5 мг кожні 2-3 години до 20 мг на добу в акушерській практиці |
| Добутамін · Dobutaminum | В ампулах по 5 мл 5 % розчину | Внутрішньовенно крапельно (розчин у концентрації 0,25; 0,5 або 1,0 In) |
Лікарські засоби, що блокують адренергічні синапси (адреноблокатори пресинаптичні і постсинаптичні)
Цією назвою об'єднують речовини, що пригнічують функцію адренергічних нейронів чи усувають вплив симпатичних нервів на виконавчі органи. Адренонегативна дія перших зумовлена впливом на пресинапс, других – на постсинапс. Відповідно їх підрозділяють на симпатолітичні і адреноблокуючі засоби.
Симпатолітики
Симпатолітиками є резерпін і α-метилдофа. Усі вони пригнічують функцію адренергічних нейронів, роблячи неможливим імпульсне вивільнення медіатора норадреналіну аксонними терміналями. Конкретні механізми, за допомогою яких речовини порушують імпульсне вивільнення медіатору адренергічними аксонами, різні в симпатолітиків, що належать до різних класів хімічних речовин.
Резерпін інгібує системи транспорту дофаміну і норадреналіну через мембрану синаптичних везикул. Через неможливість надходження дофаміну у везикули порушується синтез норадреналіну в них. Запаси медіатору у везикулах не можуть поповнюватися ні з позавезикулярних його депо, ні тим норадреналіном, що повертається в аксони із синаптичної щілини. Якийсь час адренергічні нейрони ще функціонують за рахунок наповнених медіатором везикул, але знову утворені синаптичні пухирці не накопичують медіатор. Через 8-18 годин після прийому резерпіну функція адренергічних нейронів знижується, розвивається гіпотензивний ефект.
В останні роки резерпін рідко застосовується у медичній практиці у зв'язку з тим, що препарат підвищує ризик виникнення злоякісних пухлин молочної залози та пригнічує ЦНС.
Адреноблокатори
Ці засоби блокують адренорецептори, і клітини виконавчих органів втрачають чутливість до впливу медіатору адренергічних нейронів, а отже і до впливу симпатичних нервів.
Існують речовини, що блокують обидва типи адренорецепторів (карведилол), але більшість адреноблокаторів конкурентно блокують або α-, або β-адренорецептори. У зв'язку з цим адреноблокатори підрозділяють на а- і β-адреноблокуючі засоби.
а-Адреноблокатори
Група а-адреноблокуючих засобів представлена деякими природними алкалоїдами, їх напівсинтетичними (дигідрованими) похідними (дигідроерготамін) і численними синтетичними засобами, з яких найбільше використовують празозин. α-Адреноблокуючі властивості притаманні деяким речовинам, що відносяться до інших фармакологічних груп. Наприклад, нейролептики аміназин і дроперидол є потужними α-адреноблокаторами.
Не впливаючи на функцію адренергічних нейронів, але конкурентно блокуючи постсинаптичні α-АР гладеньких м'язів судин, α-блокатори зменшують або повністю усувають судинозвужувальний вплив симпатичних нервів, що іннервують судини. Унаслідок зменшення впливу судинозвужувальної імпульсації гладенькі м'язи артерій, артеріол, венул і вен розслаблюються, знижується загальний периферичний опір судин і системний артеріальний (переважно діастолічний) тиск, а також центральний венозний тиск. α-Адреноблокатори зменшують вплив симпатичних нервів і адреналіну на гладенькі м'язи селезінки, матки, радіального м'яза райдужки, але не змінюють їхнього впливу на клітини, що мають β-ΑΡ: міокардіоцити, гладенькі м'язи трахеї, бронхів, клітини печінки, жирової тканини.
Празозин швидко і добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті, але швидко метаболізується в печінці, утворюючи кон'югати (глюкуроніди) чи ацетиляти. Близько 90 % празозину виділяється з калом. Час його напівелімінації близько 3 годин.
Застосовують празозин для лікування гіпертонічної хвороби і при порушеннях периферичного кровопостачання (ендартеріїт, хвороба Рейно). У зв'язку з розширенням вен, що викликається празозином, зменшенням венозного повернення і навантаження на серце його використовують при лікуванні застійної серцевої недостатності. Празозин застосовують також при затримці сечовипускання у хворих аденомою (гіпертрофією) передміхурової залози. Ефект зумовлений усуненням спазмуючого впливу симпатичних нервів на м'язи сфінктера сечового міхура, що реалізується за допомогою α1-адренорецепторів.
На відміну від дигідроерготаміну, до якого швидко розвивається звикання через здатність блокувати не тільки постсинаптичні, але й пресинаптичні α2-AP терміналі адренергічних нейронів, празозин є блокатором винятково а1-АР і тому його судинорозширювальні ефекти не зменшуються при тривалому повторному застосуванні. Як антигіпертензивний засіб празозин призначають усередину. Його початкові дози складають 0,5-1 мг 1-2 рази на день, далі призначають в дозах 6-16 мг/доба (у 3-4 прийоми). У людей похилого віку добові дози не повинні перевищувати 2-4 мг.
β-Адреноблокатори
Блокатори β-адренорецепторів можуть блокувати перевалено β1 (атенолол, метопролол) або обидва підтипи цих рецепторів (анаприлін). За ступенем вибірковості дії на β1- і β2-адренорецептори розрізняють три покоління β-адреноблокаторів: анаприлін і піндолол, для яких відношення спорідненості до β1/β2-адренорецепторів складає 1,9; атенолол і метопролол, β1/β2 яких відповідно складає 15 і 25, і небіволол (небілет), спорідненість якого до β1-ΑΡ у 288 разів вища, ніж до β2. Небіволол, метопролол, атенолол, які здатні блокувати переважно β1-адренорецептори, називаються кардіоселективними на відміну від невибірково діючих, наприклад, анаприліну (пропранололу гідрохлорид).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Адреноміметичні засоби непрямої дії“ на сторінці 1. Приємного читання.
