Дерматомікози спричиняють різні види патогенних грибів: Trichophyton violaceum, Microsporum lanosum, Achorion schonlein, різні види Epidermophyton та ін.
Дуже поширені грибкові ураження нігтів (оніхомікози). Вони спричиняються дерматофітами (найчастіше Trichophyton rubrum), кандидами і “недерматофітни- ми” плісеневими грибами (Scopulariopsis brevicaulis, Aspergillus spp. та ін.). Найбільш ефективними для лікування оніхомікозів препаратами є ламізил (тербінафін), ітра- коназол, кетоконазол (нізорал), гризеофульвін. Для місцевого застосування використовують мікоспор, циклопірокс, тіоконазол, нітрофунгін та ін.
Гризеофульвін – антибіотик, який продукується одним із видів плісеневих грибів роду пеніциліум.
Фармакокінетика. Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Значна кількість антибіотика накопичується у тканинах, які синтезують кератин. Тому роговий шар шкіри, нігті, волосся стають резистентними до грибів-дермато- міцетів. У верхніх шарах епідермісу гризеофульвін виявляється лише через 1-2 місяці від початку лікування, а в нігтьові пластинки він взагалі не проникає, через що необхідно видаляти нігті за допомогою кератолітичних засобів. З метою створення постійно високої концентрації препарату у крові необхідно добову дозу поділити на 4 прийоми, хоча допустиме і однократне приймання добової дози препарату. Курс лікування триває 1-8 місяців. Виводиться гризеофульвін із організму через нирки та кишечник. Більша частина антибіотика зазнає метаболічних змін у печінці.
Фармакодинаміка. Препарат має вузький спектр протигрибкової дії, спрямований на збудників дерматомікозів, таких як трихофітони, епідермофітони, мікроспоруми, фавус. Гризеофульвін не впливає на кандид та збудників глибоких мікозів.
Механізм дії пов'язаний з порушенням синтезу нуклеїнових кислот міцелієм ниткових грибів у результаті взаємодії гризеофульвіну з гуанідиновими основами РНК. Резистентність до гризеофульвіну практично не розвивається. Призначають гризеофульвін всередину в таблетках. Гризеофульвін може також застосовуватися місцево у вигляді лініментів.
Побічна дія. Можливі головний біль, запаморочення, нудота, диспепсія, порушення сну, орієнтації, відчуття страху, висипання, фотодерматози, еозинофілія, лейкопенія, розлади порфіринового обміну. У зв'язку з тим, що гризеофульвін є потенційним канцерогеном, його використання зараз обмежене.
Ламізил (тербінафін) – похідна N-метилнафталіну. Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, накопичується у шкірі, підшкірній жировій тканині, нігтьових пластинках, волосяних фолікулах, сальних залозах. Метаболізується ламізил у печінці, виводиться через нирки. Спектр протигрибкової дії – дерматофіти та дріжджові гриби. Механізм дії полягає у порушенні синтезу ергостеролу (впливаючи на ранні його етапи і перешкоджаючи накопиченню сквалену) і формування клітинних мембран грибів. Ефект ламізилу – фунгіцидний. Показаний препарат для лікування дерматомікозів будь-якої локалізації і кандидозів слизових оболонок. Призначають ламізил всередину. Курс лікування триває 2-6 місяців. Можливе місцеве застосування у вигляді крему двічі на добу. Не рекомендують приймати ламізил вагітним жінкам та тим, що годують грудьми. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспепсичні розлади, алергічні реакції. Місцеве застосування супроводжується свербінням та почервонінням шкіри.
Нітрофунгін – похідна нітрофенолу. Препарат застосовують місцево у вигляді спиртового розчину для змазувань. Ефективність нітрофунгіну низька.
Для місцевого лікування мікозів використовують також міконазол, клотрима- зол, препарати ундециленової кислоти та її солей (мазь “Цинкундаи”, “Ундецин", Мікосептин), препарати йоду (розчин йоду спиртовий, калію йодид).
Препарати для лікування кандидомікозів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засоби для лікування епідермомікозів“ на сторінці 1. Приємного читання.
