Вірус імунодефіциту людини є різновидом ретровірусів. Класифікація:
• 1. Інгібітори зворотної транскриптази:
• 1.1. Нуклеозиди: азидотимідин (зидовудин, ретровір), диданозин, зальцита- бін, ставудин.
• 1.2. Ненуклеозидні сполуки: невірапін, делавірдин, ефавіренц.
• 2. Інгібітори ВІЛ-протеази: індинавір, ритонавір, нельфінавір.
Азидотимідин (зидовудин). Фармакокінетика. Препарат легко всмоктується із шлунково-кишкового тракту та добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр, швидко надходить у тканини та рідини організму. Метаболізується у печінці (близько 75 % введеної дози), виводиться через нирки (на 15-20 % у незміненому вигляді).
Фармакодинаміка. Після проникнення вірусу СНІДу у лімфоцит відбувається синтез вірусної ДНК на матриці (вірусній РНК) під контролем ферменту зворотної транскриптази, що призводить до пошкодження лімфоцитів. Азидотимідин (зидовудин) у тканинах фосфорилюється до 2,3-діокси-аденозин-5-трифосфату, блокує цей фермент, пригнічуючи синтез ІРНК, вірусної ДНК і вірусних білків.
Показання. Препарат ефективний в основному у носіїв вірусу (до появи ознак захворювання). У пацієнтів, які захворіли, зидовудин уповільнює прогресування захворювання, подовжує тривалість життя, зменшує частоту і тяжкість інфекційних ускладнень. Однак при його застосуванні повного виліковування не відбувається. При тривалому застосуванні (більше 6 місяців) формується резистентність вірусів до зидовудину. Препарат призначають всередину у капсулах по 0,1 г 5-6 разів на день або по 0,2 г 3 рази на день.
Побічні ефекти. Із побічних ефектів спостерігаються анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, порушення функцій ЦНС. Також можливі головний біль, зміна смаку, нудота, блювання, біль в животі, діарея, лихоманка, висипи на шкірі, порушення функції нирок, печінки та підшлункової залози. Після тривалого застосування зидовудину застосовують такі препарати, як зальцитабін, ставудин. Препарати мають такий самий механізм дії та побічні ефекти, як і зидовудин. Призначають їх всередину.
До ненуклеозидних засобів, які застосовують для лікування СНІДу, належать такі препарати, як невірапін, делавірдин, ефавіренц. Препарати блокують зворотну транскриптазу, але зв'язування з ферментом відбувається в іншому місці, ніж при застосуванні нуклеозидних препаратів. Є дані, що ці препарати одночасно блокують ДНК-полімеразу. Призначають ненуклеозидні засоби всередину. Застосовують їх лише при інфікуванні ВІЛ-1.
Блокатори протеаз ВІЛнельфінавір, індинавір, ритонавір блокують ферменти, які регулюють утворення структурних білків і ферментів віріонів ВІЛ, необхідних для розмноження. При дефіциті цих білків утворюються незрілі попередники вірусів, що затримує розвиток інфекції. Із перелічених препаратів найбільше застосовують саквінавір. Препарат ефективний при інфікуванні ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Призначають його всередину. Біодоступність саквінавіру дуже низька (близько 4 %), однак достатня для пригнічення розмноження ретровірусів. Із побічних ефектів можливі диспепсія, порушення білкового та вуглеводного обмінів, анемія, дизурія. При тривалому застосуванні розвивається резистентність вірусів до препарату.
При лікуванні ВІЛ-інфекції найбільш ефективним є комбіноване застосування препаратів: зидовудин + зальцитабін + саквінавір, саквінавір + зидовудин.
Перспективними для лікування хворих на СНІД вважають фосфоналметоксилкілпурин і піримідин та сульфітовані полісахариди.
Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини“ на сторінці 1. Приємного читання.
