Викликати стан загальної анестезії можна вдиханням засобів для наркозу – летких рідин, які легко переходять у пароподібний стан, а також інгаляцією газоподібних речовин. Використання засобів для наркозу дає змогу створювати у вдихуваному повітрі потрібну регульовану їх концентрацію. Потрапляючи в альвеоли, анестетична речовина проникає у кров і одночасно виділяється через легені. Швидкість настання наркозу і виведення з нього залежить від розчинності анестетичної речовини в крові, а також від рівня апаратури.
Чим менший коефіцієнт розподілу кров/газ, тим швидше настає стан наркозу (діазоту оксид, ізофлуран, фторотан), і навпаки (ефір для наркозу). Із крові анестетична речовина надходить у тканини відповідно до коефіцієнта кров/тканина (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Коефіцієнт розчинності засобів для інгаляційного наркозу
| Засіб для наркозу | Коефіцієнт розчинності | МАК, об. частка (%) | ||
| Кров/газ | Олія/газ | Кров/тканина | ||
| Ефір для наркозу | 12,1 | 65 | 1,14-мозок 1,20-легені | 1,92 |
| Фторотан | 2,3 | 224 | 2,6 – мозок 3,5 – м'язи 60 – жирова | 9,76 |
| Ізофлуран | 13 | 825 | 1,70-мозок 1,34-м'язи | 0,16 |
| Діазоту оксид | 0,47 | 1.4 | 1,06-мозок 1,13-м'язи | 101 |
Примітка. МАК – мінімальна альвеолярна концентрація засобу для інгаляційного наркозу (визначається кількістю препарату у вдихуваному повітрі), при якій у половині випадків втрачається больова чутливість на розріз шкіри.
Сьогодні жоден із використовуваних засобів для інгаляційного наркозу не є “ідеальним”.
Вважають, що засоби для наркозу повинні мати приємний запах, не ушкоджувати клітинні структури, не порушувати гомеостаз, не викликати ускладнень, мати достатню розчинність у крові і тканинах, забезпечувати швидке введення в наркоз і пробудження, тобто викликати легко керований наркоз достатньої глибини і тривалості.
Ефір для наркозу (діетиловий ефір) – летка, із своєрідним специфічним запахом, пекуча на смак, легкозаймиста рідина з температурою кипіння 34-35 °С; 1 мл рідкого ефіру під час випаровування утворює 230 мл пари.
Фармакокінетика. Позитивною якістю ефіру для наркозу є велика широта терапевтичної (наркотичної) дії (від 0,4 до 2 г/л у крові), швидке виведення з організму при достатній вентиляції легень і пов'язане з цим порівняно просте керування глибиною наркозу. В організмі розподіляється нерівномірно, більше – у тканинах мозку. Не піддається біотрансформації: 90 % виділяється в незміненому вигляді легенями, решта – через нирки, шкіру, травний канал. Подача об'ємної частки 2-3 % парів ефіру для наркозу в періоді підтримання викликає анальгезію, 3-4 % – поверхневий наркоз, 5-6 % – виражений (глибокий) наркоз (III2-ІІІ3). При цьому для хірургічного наркозу потрібно мати вміст ефіру в крові 1100-1300 мг/л.
Фармакодинаміка. Препарат проявляє виражену анальгезуючу дію, яка зберігається і в післянаркозному періоді. Це пов'язано з депресією міжнейронної передачі збудження в аферентних шляхах та зниженням функціональної активності кори головного мозку. Під впливом ефіру для наркозу артеріальний тиск змінюється мало, частота скорочень серця зростає. У стадії глибокого наркозу пригнічувальна дія на міокард компенсується посиленням продукції адреналіну і норадреналіну, проте чутливість серця до катехоламінів не змінюється. Ефір не має різкого ушкоджувального впливу на паренхіматозні органи, сприяє розслабленню скелетних м'язів, а також підсилює та пролонгує депримуючий вплив на нервово-м'язову передачу нервових імпульсів курареподібних засобів.
Побічна дія. Недоліком ефіру для наркозу є неприємне для хворого і тривале (15- 20 хв) введення в наркоз з вираженим збудженням. Останнє зумовлено підвищенням активності підкоркових утворень (в основному середнього мозку). Це пов'язано головним чином з пригніченням кори головного мозку та виключенням субординаційних механізмів, що контролюють стан нижчерозташованих центрів. Подразнювальна дія ефіру для наркозу на слизові оболонки може викликати блювання, а в післянаркозний період – сприяти виникненню бронхопневмонії. Ефір пригнічує функцію нирок (протеїнурія). Може спостерігатися ацидоз, кетонемія. Для попередження рефлекторного (з верхніх дихальних шляхів) зниження частоти дихання та ритму серцевих скорочень до апное та зупинки серцевої діяльності використовується попереднє введення атропіну сульфату. Вибухонебезпечний.
Галотан (фторотан – 1,1,1-трифтор-2-хлор-2-брометан) – летка прозора безбарвна рідина зі специфічним запахом, солодка на смак. Температура кипіння 50 °С. Фторотан і суміш його парів з повітрям, киснем, діазоту оксидом, ефіром для наркозу (до 13 %) не займаються і не вибухають.
Фармакокінетика. Фторотан активніший за ефір для наркозу в 4 рази, за діазоту оксид – у 50 разів. Після вдихання об'ємної частки 2-3 % фторотану через 1-3 хв хворий втрачає свідомість, а через 3-5 хв настає глибокий наркоз. Наркотична широта препарату аналогічна ефіру для наркозу.
Пробудження – через 5-15 хв. Післянаркозна депресія продовжується 30-60 хв. Близько 60-80 % фторотану виводиться через легені в незміненому вигляді протягом 24 год, 15 % затримується в організмі, насамперед у печінці, де відбувається його дехлорування і дебромування.
Фармакодинаміка. Фторотан не подразнює дихальних шляхів, гальмує секрецію бронхіальних залоз і розширює бронхи, пригнічує гортанний і ковтальний рефлекси, розслаблює жувальну мускулатуру, пригнічує салівацію. При поглибленні наркозу зменшується об'єм вдиху, що компенсується (у початковій стадії) прискоренням дихання. Загальна анестезія супроводжується задовільним м'язовим розслабленням (у меншій мірі, ніж при застосуванні ефіру). Крім цього, препарат потенціює міопаралітичну дію антидеполяризуючих міорелаксантів. Також характерними для фторотану, на відміну від діетилового ефіру, є слабка анальгетична активність.
Побічна дія. Фторотан пригнічує функцію серцево-судинної системи. Кардіодепресивна дія проявляється негативним впливом на міокард і зменшенням хвилинного об'єму крові (серцевого викиду). Внаслідок підвищення тонусу блукаючого нерва сповільнюються передсердно-шлуночкова провідність і пульс. Знижується тонус симпатичного і підвищується тонус парасимпатичного відділу нервової системи. Депресія симпатичного судинорухового центру, зниження хвилинного об'єму крові, блокада автономних вузлів і зменшення периферичного судинного опору є причинами артеріальної гіпотензії – одного з тяжких ускладнень наркозу фторотаном. Для корекції артеріального тиску використовуються синтетичні α1-адреноміметики, зокрема мезатон. Циркуляторна гіпоксія, яка виникає при цьому, посилюється гіперадреналінемією і підвищенням чутливості серця до катехоламінів. Поряд з цим відбувається пригнічення дихального центру і зменшення вентиляції легень, у результаті – поглиблення гіпоксії мозку. На фоні циркуляторної і гіпоксичної гіпоксії пряма дія фторотану на клітини кори великого мозку супроводжується зниженням їх енергообміну, що призводить до виснаження їх функціональної активності.
Фторотан метаболізується в печінці з утворенням 3-фторхлоретану і дифторхлоретилену, з якими пов'язана його гепатотоксична дія. Частота фторотанового гепатиту становить 1: 2500 – 1: 10 000, причому фторотанового гепатоцелюлярного некрозу – у 30-50 % хворих, що проявляється через 5-20 днів після наркозу. Серед найімовірніших механізмів гепатотоксичності фторотану слід назвати два. По-перше, ушкодження гепатоцитів виникає внаслідок ковалентного зв'язування реактивних проміжних продуктів біотрансформації фторотану з молекулами ліпопротеїнів і білками, що змінює їх третинну структуру і функціональну цілісність. По-друге, порушення кровотоку печінки внаслідок прямої ушкоджувальної дії препарату і особливо його метаболітів на ендотелій судин. Гепатотоксичну дію фторотану поглиблює гіпоксія.
Нефротоксичний ефект може виявлятися тимчасовою олігурією, що пов'язано із зменшенням кровотоку нирок. Фторотан сприяє розслабленню міометрію, легко проникає крізь плацентарний бар'єр. Може використовуватися в комплексі з ефіром для наркозу (азеотропна суміш), діазоту оксидом, наркотичними анальгетиками, щоб забезпечити умови для проведення операції.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби для інгаляційного наркозу“ на сторінці 1. Приємного читання.
