Для забезпечення нормальної життєдіяльності організму необхідна біохімічна сталість внутрішнього середовища – гомеостаз. Однією з важливих ланок його є кислотно-основна рівновага. Зміна її в той чи інший бік призводить до алкалозу чи ацидозу.
Для підтримання кислотно-основної рівноваги застосовують препарати кислот і лугів. Проте спектр дії цих лікарських засобів значно ширший. Вони мають пре- резорбтивну і резорбтивну дію, протимікробні властивості, їх призначають місцево, всередину і парентерально. У клінічній практиці застосовують препарати неорганічних (борна, хлороводнева та ін.) та органічних (глютамінова, гліцин, триптофан, гістидин та ін.) кислот.
Пререзорбтивна (антисептична, в'яжуча) дія на макроорганізм та протимікробний ефект більше виражені у неорганічних кислот.
Механізм антисептичної дії кислот, а також в'яжучого впливу на шкіру і слизові оболонки людини полягає у денатурації білків клітин організму та мікробних клітин. При цьому мають значення такі чинники:
• 1. Ступінь дисоціації (концентрації Н+). Так, сильні кислоти (сульфатна, хлороводнева, азотна) завдяки значній дисоціації мають високу бактерицидну здатність. Органічні кислоти (наприклад, кислота борна) проникають крізь оболонку мікробної клітини недисоційованими і поступаються антисептичними властивостями.
• 2. Властивості аніонів. Наприклад, аніони NО3-, S042- підвищують протимікробні властивості кислот, тоді як аніони органічних кислот такої дії не чинять.
• 3. Розчинність у ліпідах. Висока розчинність у ліпідах борної, молочної, оцтової кислот забезпечує швидке проникнення їх усередину клітини, внаслідок чого відбувається згортання білків цитоплазми мікроорганізмів, тобто підвищення протимікробної активності.
• 4. Кислотність (pH) середовища. Зміна реакції середовища в кислий бік сприяє підвищенню його протимікробних властивостей.
• 5. Властивості субстрату, з яким взаємодіє кислота. Наприклад, слизові оболонки кислотами ушкоджуються більше, ніж шкіра.
• 6. Ступінь вологості тканини. На вологі тканини препарати кислот мають більший вплив, що пов'язано з підвищенням їх дисоціації.
• 7. Температура тіла. З підвищенням температури тіла вплив кислот посилюється.
• 8. Зміна тканинних білків. Ущільнення тканинних білків (геліфікація) у верхньому шарі цитоплазми під впливом кислот зумовлює розвиток оборотного в'яжучого (протизапального) ефекту. Згортання білків глибоких шарів клітинної цитоплазми зумовлює припікаючий ефект. Подразнення кислотами чутливих рецепторів призводить до рефлекторної зміни обміну речовин і функцій окремих органів. Ушкодження тканин сильними кислотами викликає коагуляційний некроз, утворення щільного альбумінату, що зменшує проникнення кислоти в глибокі шари клітини, обмежуючи її токсичну дію. Ушкоджувальна дія кислот супроводжується гіперемією, запальним набряком.
Місцево застосовують кислоту борну, саліцилову, бензойну.
Кислота борна (Н3ВО4) – ліпідорозчинна, проникає крізь слизові оболонки, ушкоджені ділянки шкіри, а також усередину мікробних клітин. Має в'яжучу, протизапальну, антибактеріальну та протимікозну дію. Резорбуючись крізь слизові оболонки або ушкоджену шкіру, може кумулювати, негативно впливати на паренхіму нирок, зменшувати реакцію судин на судинозвужувальні подразнення. Внаслідок цитоплазматичної дії її застосування протипоказано немовлятам, матерям-годувальницям.
Показання. Борну кислоту призначають у 2 % розчині в офтальмології для промивання очей, 3 % у вигляді примочок при дерматиті та екземі, 0,5 %, 1 %, 2 %, 3 % спиртові розчини у вигляді крапель, турунд при гострому та хронічному отиті в ото- риноларингології, в дерматології для обробки шкіри при піодермії, екземі, опрілості. 10 % розчин у гліцерині призначають для змащування шкіри при опрілості, обробки вагіни при кольпіті. Порошок борної кислоти призначають для інсуфляцій після операцій на середньому вусі. 5 % борну мазь призначають при педикульозі.
Побічні ефекти: можливі прояви гострої та хронічної інтоксикації у вигляді нудоти, блювання, діареї, висипів на шкірі, десквамації епітелію, головного болю, сплутання свідомості, олігурії, рідко – шокових станів.
Кислота саліцилова (орто-оксибензойна) – має кератопластичну (1-2 %), кератолітичну (3-10 %) дію, виявляє подразнювальний, відволікаючий, протизапальний, протимікробний, протимікозний ефекти, ушкоджує потові залози. Застосовується як антисептичний, відволікаючий, подразнювальний, кератолітичний, у малих концентраціях (1 -2 %) – кератопластичний, регенеративний засіб. Входить до складу дезодорантів, антисептичних і протимікозних засобів (саліцилово-цинкова паста, паста Ласара тощо), мозольної рідини, мозольного пластиру.
Показання: жирна себорея, вугри, хронічна екзема, псоріаз, дискератози, іхтіоз, бородавки, мозолі, рани, опіки. Зазвичай призначають у вигляді 2 % розчину або 2 % мазі. 2 % розчин призначають також у вигляді крапель в оториноларингологи.
Побічна дія: свербіж, печіння, висипи на шкірі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Кислоти і луги“ на сторінці 1. Приємного читання.
