Комбіноване використання лікарських засобів може дати кількісні та якісні зміни кінцевого ефекту внаслідок несумісності цих речовин (incompatibilitas medicamentorum). При цьому лікувального ефекту або немає, або він послаблений чи спотворений. Можливе також посилення токсичних ефектів.
Розрізняють фармацевтичну і фармакологічну несумісність лікарських речовин.
Причиною фармацевтичної несумісності може бути фізична, хімічна або фізико- хімічна взаємодія речовин у процесі виготовлення і зберігання лікарських форм. Фізична несумісність проявляється нерозчинністю, зміною агрегатного стану та іншими перетвореннями продуктів взаємодії. У результаті змінюються зовнішній вигляд і лікувальні властивості препарату, порушується дозування. Хімічна несумісність є наслідком хімічних реакцій лікарських речовин. Вона нерідко призводить до втрати лікувальних властивостей препарату, спотворення ефекту або розвитку токсичної дії внаслідок утворення нерозчинних продуктів хімічних реакцій, або нових сполук, що мають інші властивості. Ці перетворення найчастіше зумовлені реакціями окислення, відновлення, гідролізу, нейтралізації та ін. (наприклад, кислоти і луги).
Разом з тим, хімічну несумісність іноді використовують з лікувальною метою, зокрема в токсикології (антидотна терапія). Наприклад, при отруєнні кислотами застосовують слабкі розчини лугів.
Фармакологічна несумісність може виявлятися на рівні транспорту, розподілу, біотрансформації та виведення лікарських речовин – фармакокінетична несумісність, або на рівні специфічного ефекту – фармакодинамічна несумісність.
Фармакологічна несумісність може бути прямою, або істинною (наприклад, при взаємодії мускарину і атропіну, які виявляють прямо протилежний вплив на м-холінорецептори: перший збуджує, другий – пригнічує), і непрямою (наприклад, стрихнін у токсичних дозах пригнічує активність вставних нейронів передніх рогів спинного мозку з розвитком тонічних судом); цей ефект блокується м'язовими релаксантами, зокрема піпекуронію бромідом, який перериває проведення нервових імпульсів на рівні нервово-м'язових синапсів.
Вивчення механізмів взаємодії лікарських речовин є одним із шляхів підвищення ефективності фармакотерапії та профілактики її ускладнень.
Види фармакотерапії
Найефективніший шлях боротьби з захворюваннями полягає в тому, щоб не допустити їх розвитку або припинити прогресування. Тому вивчення механізмів саногенезу (від лат. sanus – здоровий, грец. genesis – походження, розвиток) і розроблення запобіжних заходів є одним із найважливіших завдань медичної науки. Такий підхід визначає профілактичне використання лікарських засобів, спрямоване як на запобігання окремим захворюванням або їх рецидивам, так і на профілактику ускладнень медикаментозного лікування. Прикладом може бути призначення протималярійних засобів.
Якщо захворювання вже розвинулося, то лікування має здійснюватися за кількома принципами. Найраціональнішим є етіотропне (від грец. aitia – причина, tropos – напрям) лікування, тобто ліквідація причини патологічного стану. Цей вид лікування є найбільш успішним у клініці інфекційних захворювань (застосування протимікробних засобів). Через те що етіологія багатьох патологічних станів недостатньо вивчена, часто основним стає патогенетичне лікування. Отже, патогенетичне лікування полягає в застосуванні лікарських засобів, які впливають на різні ланки механізму розвитку захворювання (застосування ліприлу при артеріальній гіпертензії).
Кожне захворювання характеризується певною симптоматикою. Деякі симптоми (біль, гарячка, судоми та ін.) хворі переносять дуже важко. У таких випадках використовують симптоматичне лікування (застосування диклофенаку натрію при зубному болі). Ліквідація симптомів може полегшити стан хворого і перебіг захворювання, але не може усунути його причини. Тому такий вид лікування є паліативним (франц. palliati f – від лат. pallio – прикривати, згладжувати) і не може розцінюватися як основний.
Часто захворювання супроводжується недостатньою функцією втягнутих у патологічний процес органів і систем. У таких випадках застосовують замісне лікування. Наприклад, атрофічний гастрит характеризується зниженням секреторної функції шлунка, що вимагає призначення препаратів шлункового соку. Для доповнення недостатньої функції залоз внутрішньої секреції при деяких ендокринних захворюваннях призначають відповідні гормональні препарати (наприклад, при цукровому діабеті – інсулін).
У медичній практиці частіше використовують кілька лікарських засобів, що спрямовані на усунення причини хвороби, механізмів її розвитку, ліквідацію основних симптомів, доповнення недостатньої функції окремих органів. Наприклад, при запаленні легень використовують антибактеріальні засоби (етіотропне лікування), дезінтоксикаційні, протизапальні, відхаркувальні (патогенетичне лікування), знеболювальні (симптоматичне лікування). Таке комплексне використання лікарських засобів дає можливість значно скоротити термін лікування і уникнути ускладнень.
Не слід вдаватися до надмірних призначень, оскільки це збільшує ризик виникнення небажаних ефектів. Поліпрагмазія (від грец. polus – багато, pragma – дія) може бути причиною побічної дії медикаментів.
Вибір лікарського засобу і схеми призначення вимагають індивідуального підходу, тобто урахування конкретних етіологічних чинників, механізмів розвитку хвороби і стану хворого.
Принцип індивідуалізованого лікування є обов'язковим у сучасній фармакотерапії.
Молекулярні механізми фармакологічної реакції
Реакція медикаменту з біологічним субстратом – лігандом формує фармакологічну дію, яка проявляється лікувальним ефектом. На своєрідність (“фізіономію") останнього впливають наступні чинники:
• 1. Фізичні, хімічні, фізико-хімічні, квантово-фармакологічні та нанофармакологічні властивості, наявність ізомерії фізіологічно активної речовини препарату. Фармакологічні властивості пентоксифіліну зумовлені наявністю в молекулі 7 функціонально активних груп.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Несумісність лікарських засобів“ на сторінці 1. Приємного читання.
