Одним із найважливіших механізмів фармакологічного впливу на процеси детоксикації, зокрема на біотрансформацію, є вплив на активність ферментів, що ме- таболізують токсичні сполуки. При цьому відбувається підвищення (індукція) активності цих ферментів, що локалізовані головним чином у мікросомах гепато- цитів, внаслідок чого прискорюється метаболізм токсичних речовин чи зниження активності ферментів, що, у свою чергу, сповільнює біотрансформацію сполук.
Індуктори використовують у випадках інтоксикації речовинами, метаболіти яких менш токсичні, ніж початкова сполука, інгібітори – навпаки; сполуками, які метаболізуються шляхом летального синтезу, тобто з утворенням метаболітів ток- сичніших, ніж початкова отрута. Наприклад, небажаними побічними ефектами при утворенні активних метаболітів парацетамолу, фуросеміду, дихлоретану є їх гепа- тотоксичність. Посилення гепатотоксичної дії токсичних речовин при застосуванні індукторів мікросомних ферментів викликане накопиченням токсичних метаболітів. Утворення метаболітів, токсичніших порівняно з введеними лікарськими засобами, трапляється досить часто.
Таким чином, впливом на ферменти можна як знешкодити токсичну речовину, так і спричинити утворення більш активних і токсичних її метаболітів.
Як індуктори при отруєннях стероїдними гормонами, кумариновими антикоагулянтами, нестероїдними протизапальними, сульфаніламідами, протипухлинними засобами, а також деякими промисловими і сільськогосподарськими отрутами динітрофенольного ряду, похідними кислоти карбамінової, фосфорорганічними сполуками та іншими, використовують бензонал і зиксорин.
Під впливом цих препаратів у мікросомах печінки підвищується рівень і активність цитохрому Р-450 і цитохрому В5. Зиксорин сприяє виділенню жовчі, виведенню ендогенних метаболітів і ксенобіотиків у вигляді глюкуронідів. Індуктори ферментів застосовують у дозах на добу: зиксорин – 50-100 мг/кг 4 рази; бензонал – 20 мг/кг 3 рази.
Оскільки лікувальні властивості індукторів проявляються лише через 12-24 год після застосування, у випадках гострої інтоксикації, клінічна картина якої розвивається стрімко і смерть настане в перші години від моменту проникнення токсичної речовини в організм, їх вводити недоцільно.
Методи штучної детоксикації
Дуже ефективними при лікуванні гострої інтоксикації є хірургічні методи – гемодіаліз, який проводиться за допомогою апарата “штучна нирка”, гемосорбція, перитонеальний діаліз, заміщення крові.
Вдалим методом детоксикації, що отримав широке розповсюдження, є метод гемосорбції (лімфосорбції). У даному випадку токсичні речовини, що знаходяться в крові, адсорбуються на спеціальних сорбентах (гранульоване вугілля, вкрите білками крові). Цей метод дозволяє успішно проводити детоксикацію організму при отруєннях нейролептиками, транквілізаторами, ФОС та ін. Методом гемосорбції виводяться речовини, які погано видаляються гемодіалізом і перитонеальним діалізом.
Детоксикація шляхом застосування антидотів: специфічна (антидотна) терапія
Антидоти (протиотрути) – це лікарські засоби, які при введенні в організм в умовах гострої інтоксикації можуть зв'язувати (інактивувати) отруту з утворенням нетоксичних сполук, що легко екскретуються з організму.
Антидотна терапія є високоспецифічною і тому може бути використана тільки за умови клініко-лабораторної ідентифікації гострого отруєння. При помилковому введенні антидоту у великій дозі можливий також його токсичний вплив на організм потерпілого.
Залежно від механізму дії умовно можна виділити такі групи антидотів:
• 1. Антидоти фізико-хімічні універсальні (наприклад, вугілля активоване, си- лікс), дія яких грунтується на фізико-хімічних процесах (адсорбція, розчинення).
• 2. Антидоти хімічні – механізм дії ґрунтується на хімічних реакціях, внаслідок чого токсичні речовини інактивуються і виводяться у вигляді нешкідливих речовин.
• 3. Антидоти фізіологічні (функціональні) – дія спрямована не на хімічну інактивацію токсичних речовин, а на усунення їх токсичних ефектів.
• 4. Імунологічні протиотрути (антитоксичні сироватки) – використовують для лікування при отруєннях тваринними отрутами (укуси гадюк, комах тощо).
• 1. Антидотно-лікувальні засоби змішаної дії.
Детальне вивчення шляхів токсикокінетики хімічних речовин в організмі, зокрема їх біотрансформації і реалізації токсичної дії, дозволяє реально оцінити можливості антидотної терапії і визначити її значення в різні періоди гострої патології хімічної етіології.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації“ на сторінці 1. Приємного читання.
