Це складні органічні речовини, які беруть участь у ферментативному каталізі, виконуючи функції активних центрів ферментів. Коферментні препарати є в переважній більшості похідними вітамінів (кокарбоксилаза, кислота ліпоєва, кобамамід, рибофлавіну мононуклеотид) і застосовуються для замісної терапії при патологічних процесах, які супроводжуються порушенням тканинного дихання. їх призначають при коматозних станах, порушенні кровообігу, ацидозі, анемії, гепатиті, гіповітамінозі та ін.
Одним із найбільш використовуваних у клініці коферментів є кокарбоксилаза, яка бере участь у регуляції багатьох біохімічних процесів в організмі, зокрема в окисному декарбоксилуванні піровиноградної кислоти, пентозному циклі. Кокарбоксилаза покращує мікроциркуляцію та обмінні процеси в міокарді і печінці, сприяє нормалізації серцевого ритму, зменшує ацидоз. Препарат призначають при діабетичному та інших видах ацидозу, що виникає при недостатності коронарного кровообігу, інфаркті міокарда, печінковій недостатності.
У клінічній практиці застосовують ліпоєву кислоту. Це кофермент, який бере участь у регуляції різних типів обмінних процесів в організмі і відповідає за фізіологічну регенерацію гепатоцитів та нервових клітин. Кислоту ліпоєву призначають при атеросклерозі, цукровому діабеті, цирозі печінки, печінковій комі, пародонтиті, отруєннях та інтоксикаціях.
Кобамамід є коферментною формою вітаміну В12 і бере участь у всіх видах обміну, впливає на ріст організму, імунну систему та процеси регенерації. Призначають при комплексному лікуванні хронічного гепатиту, порушеннях кровотворення, цирозі печінки, невритах.
Антиферменти (інгібітори ферментів)
Антиферменти (інгібітори ферментів) – це речовини (і/або лікарські препарати, що їх містять), котрі блокують ферменти.
Класифікація антиферментів:
• 1) інгібітори протеолітичних ферментів (контрикал, трасилол, гордокс);
• 2) інгібітори фібринолізу (кислота амінокапронова);
• 3) антихолінестеразні засоби (прозерин, галантаміну гідробромід, піридостигміну бромід);
• 4) інгібітори МАО (ніаламід, піразидол);
• 5) інгібітори ксантиноксидази (алопуринол);
• 6) інгібітори ацетальдегіддегідрогенази (дисульфірам);
• 7) інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (ловастатин, симвастатин);
• 8) інгібітори карбоангідрази (діакарб).
Ця група препаратів застосовується у клінічній практиці для зменшення активності певних ферментних систем. Найбільш поширені в медицині лікарські засоби, які блокують активність протеаз.
Контрикал (апротинін) – речовина поліпептидної природи, що добувається з легенів великої рогатої худоби. Його вводять внутрішньовенно (повільно або шляхом інфузії). Період напіввиведення становить 23 хвилини. Контрикал розподіляється в позаклітинному просторі, короткочасно накопичується в печінці і виводиться із організму нирками протягом 48 годин. Він інгібує трипсин та плазмін. Гальмівна дія на калікреїн-кінінову систему забезпечує ефект цього інгібітора протеолізу при різних формах шоку. Контрикал застосовують для лікування гострого панкреатиту, для профілактики післяопераційної активації протеолізу, а також для лікування шоку та кровотечі, зумовленої підвищеним фібринолізом. При застосуванні препарату можуть виникати реакції підвищеної чутливості.
Дисульфірам (тетурам, еспераль) призначають у поєднанні з невеликою кількістю спирту етилового. Механізм дії дисульфіраму полягає у затримці окислення спирту етилового на рівні утворення ацетальдегіду, накопичення якого викликає виражену інтоксикацію – відчуття страху, біль у ділянці серця, головний біль, гіпотензію, профузний піт, нудоту, блювання. Лікування препаратом виробляє у пацієнтів негативний рефлекс на етиловий спирт.
Інгібітори ксантиноксидази – див. розділ “Засоби, які впливають на обмін сечової кислоти”.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Коферментні препарати“ на сторінці 1. Приємного читання.
