Перші великі успіхи в області сучасної хіміотерапії онкологічних захворювань були досягнуті у 40-х роках, коли під час Другої світової війни почали детально вивчати вплив на організм бойових отруйних речовин азотистого іприту. Ще раніше (у 1919 р.) стало відомо, що азотистий іприт викликає лейкопенію і аплазію кісткового мозку. Подальші дослідження показали, що азотистий іприт проявляє специфічну цитотоксичну дію на лімфоїдні тканини і володіє протипухлинною активністю при лімфосаркомі у мишей. У 1912 р були розпочаті клінічні випробування трихлорети- ламіну (азотистий іприт), що поклало початок ері сучасної хіміотерапії пухлин.
Фармакотерапія пухлинної патології, поряд з променевою терапією та хірургією, є найважливішою складовою у боротьбі з онкологічними захворюваннями. За останні роки вона збагатилась численними новими препаратами, що збільшують її ефективність та безпечність. Всі протипухлинні препарати поділяють на ряд груп залежно від їх хімічної структури, механізму дії, джерел отримання.
Найбільш типові побічні реакції протипухлинних засобів:
• пригнічення кровотворної функції кісткового мозку (лейкопенія, тромбоцитопенія);
• порушення функції статевих залоз (аменорея, еректильна дисфункція);
• диспепсичні явища;
• нудота, блювання, втрата апетиту;
• випадіння волосся (алопеція);
• імунодепресивна, мутагенна і тератогенна дії.
Найбільш типові протипоказання:
• гострі інфекційні захворювання;
• зниження функції печінки та нирок;
• пригнічення кровотворення;
• вагітність, лактація.
Заходи щодо попередження токсичної дії протипухлинних засобів:
• знизити дозу препарату;
• відмінити препарат;
• у тяжких випадках – обмінне переливання крові;
• призначити стимулятори кровотворення, вітаміни, імуностимулятори.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)“ на сторінці 1. Приємного читання.
