До цієї групи антигіпертензивних засобів належать салуретики. їх застосовують як самостійно, так і в поєднанні з антигіпертензивними засобами інших груп. Застосовують похідні тіазиду (гідрохлортіазид), тіазидоподібний сульфаніламід індапамід (арифон), хлорталідон, “петльові” сечогінні (фуросемід, торасемід, кислоту етакринову), капійзберігаючі, зокрема антагоністи альдостерону (спіронолак- тон, еплеренон). Триамтерен разом з гідрохлортіазидом – триампур композитум. Діуретики понижують артеріальний тиск внаслідок пригнічення реабсорбції натрію і води, а також в результаті зменшення судинного опору при тривалому застосуванні. Діуретики більш ефективні у осіб похилого віку, у пацієнтів з ізольованою гіпертензією (в осіб старшого віку); при затримці рідини і ознаках гіперволемії (набряках, пастозності); при супутній серцевій недостатності (при неефективності тіазидних діуретиків переходять на прийом петльових діуретиків), при супутній нирковій недостатності (підвищення креатиніну крові до 220 мкмоль/л і вище); при остеопорозі. Тіазидоподібний салуретик індапамід призначають як гіпотензивний засіб.
Фармакокінетика. Препарат швидко і повністю всмоктується в травному каналі. Максимальна концентрація в крові досягається між 1-ю і 2-ю годинами після прийому. Зв'язок із білками плазми крові 71-79 %. Препарат метаболізується в печінці, з сечею екскретується 60-70 % індапаміду (при цьому лише 5-7 % в незміненому вигляді), з фекаліями – 20-23 %. Період напіввиведення 14-18 год.
Фармакодинаміка. Індапамід може пригнічувати реабсорбцію іонів натрію і хлору, менше калію, в дистальних, частково у проксимальних канальцях, тому сприяє підвищенню діурезу. Препарат блокує транспорт кальцію, сприяє синтезу простагландину Е2. Індапамід понижує гіперреактивність судин до норадреналіну, артеріальний тиск та загальний периферичний судинний опір, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. Індапамід не має негативного впливу на обмін ліпідів та вуглеводів.
Показання: артеріальна гіпертензія.
Побічна дія: гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіповолемія, ортостатична гіпотензія, гі- перурикемія, рідко гіперкальціємія, мієлосупресія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, макулопапульозні висипи, пурпура, нудота, закреп, сухість у ротовій порожнині, запаморочення, астенія, парестезія, головний біль, панкреатит.
При гіпертензивних кризах краще застосовувати петльові сечогінні у поєднанні з β1-адреноблокаторами. Див. розділ “Діуретичні засоби”.
β-Адреноблокатори
У механізмі антигіпертензивної дії β-адреноблокаторів має значення блокада β,-адренорецепторів серця, зменшення серцевого викиду, протиренінова дія, пригнічуючий вплив на ЦНС, зниження систолічного об'єму. У клінічній практиці почали застосовувати β-адреноблокатори з судинорозширюючим ефектом: небіволол, у механізмі антигіпертензивної дії якого, крім перерахованих, є властивість стимулювати синтез азоту оксиду; целіпролол, який стимулює β2-адренорецептори судин; карведилол, лабеталол, що мають також α-адреноблокуючу дію. Треба враховувати, що ці засоби знижують глікогеноліз і після введення інсуліну можуть викликати гіпоглікемію, зниження толерантності до глюкози, погіршення ліпідного обміну. Негативні метаболічні властивості менше виражені у селективних β-адреноблокаторів.
Класифікація β-адреноблокаторів (кардіоселективність)
| Препарати | Середні дози, мг/добу | Частота прийому на добу | |
| Кардіоселективні | |||
| Не мають внутрішньої сим• патоміметичної активності | Атенолол · Бетаксолол · Бісопролол · Метопролол · Небіволол | 25-100; 5-20; 2.5- 10 50-200; 2.5- 10 | 1-2; 1; 1; 2; 1 |
| З внутрішньою симпатоміметичною активністю | Целіпролол | 200-400 | 1 |
| Некардіоселективні | |||
| Не мають внутрішньої сим- патоміметичної активності | Пропранолол | 20-240 | 2-3 |
| З внутрішньою симпатоміметичною активністю | Окспренолол · Піндолол | 20-160; 10-40 | 2-3; 2 |
| З α-блокуючою здатністю | Карведилол · Лабеталол | 12,5-50; 200-1200 | 1-2; 2 |
β-Адреноблокатори з антигіпертензивною дією класифікують згідно з їх кардіо- селективністю і внутрішньою симпатоміметичною активністю (див. розділ “Адре- ноблокатори”). При лікуванні артеріальної гіпертензії перевагу надають препаратам з вазодилатуючою дією (карведилол, небіволол), тривалодіючим кардіоселектив- ним β-блокаторам (небіволол, бетаксолол, бісопролол, метопрололу сукцинат). Перші рекомендують призначати при підвищеному судинному опорі. Другі мають менший негативний вплив на метаболізм, зручні для прийому, забезпечують постійну концентрацію, менші коливання активності симпатоадреналової системи.
β-адреноблокатори виявляють антигіпертензивний ефект після тривалого лікування. Ранньому прояву їх антигіпертензивної дії перешкоджає вивільнення кате- холамінів із надниркових залоз та судинозвужувальних медіаторів у відповідь на негативний інотропний ефект. Вибір β-адреноблокаторів визначається їх кардіосе- лективністю. Кардіоселективні β-адреноблокатори мають менше побічних ефектів.
Див. розділи “Адреноблокатори“, “Антиангінальні засоби“.
Лабеталол(лакардія) О a, β-адреноблокатором. Маєселективнуа-адреноблокуючу дію і неселективний β-блокуючий ефект. Антигіпертензивний ефект лабетало- лу пов'язують переважно з його β-адреноблокуючою дією, яка в 4 рази перевищує α-адреноблокуючу (може розширювати також дрібні артерії).
Карведилол є також a, β-адреноблокатором.
Фармакокінетика. Після прийому всередину біодоступність карведилолу складає 25-35 % за рахунок метаболізму при першому проходженні крізь печінку, підвищується до 50 % у осіб із захворюваннями печінки та похилого віку. Одночасний прийом їжі уповільнює всмоктування препарату. Максимальна концентрація карведилолу в крові досягається через 1-2 год після прийому, тривалість дії більше 15 год. Препарат інтенсивно метаболізується у всіх тканинах тіла, проникає в грудне молоко. З білками крові зв'язується 98 % карведилолу, вміст в еритроцитах складає 69 % від концентрації в плазмі крові. Препарат метаболізується за рахунок окислення ароматичного кільця та глюкозується за участю цитохрому Р450. При біотрансформації утворюється три головних метаболіти, що мають β-адреноблокуючу та слабку а-адреноблокуючу активність. Період напіввиведення для S-енантіомера складає 7-11 годин, для R-енантіомера – 5-9 годин. Препарат екскретується переважно нирками, менше 2 % в незміненому вигляді.
Фармакодинаміка. Має антигіпертензивну дію, антиоксидантні властивості і значний кардіопротекторний ефект, також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Показання до застосування , β-адреноблокаторів: артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, кардіоміопатія, профілактика інфаркту міокарда.
Побічна дія: зниження AT, загальна слабкість, втомлюваність, головний біль, брадикардія, підвищення тонусу та моторики кишок, порушення периферичного кровообігу, алергічні реакції, рідко – порушення сну, депресії, парестезії, закладення носа, тромбоцитопенія, лейкопенія.
β-адреноблокатори ефективніші у хворих молодого і середнього віку, при ознаках гіперсимпатикотонії (тахікардія, гіпердинамічний гемодинамічний синдром), при серцевій недостатності, ішемічній хворобі серця (інфаркт міокарда, стенокардія), при супутній передсердній та шлуночковій екстрасистолії і тахікардії, при гіпертиреозі, мігрені, глаукомі.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін“ на сторінці 1. Приємного читання.
