Паратироїдин – препарат гормону прищитоподібних залоз паратирину (паратгормону), який останнім часом застосовують дуже рідко, оскільки є ефективніші засоби. Регуляція продукції цього гормону залежить від кількості Са2+ в крові. Гіпофіз не впливає на синтез паратирину.
Фармакодинаміка полягає у регуляції обміну кальцію й фосфору. Органами-мі- шенями його є кістки й нирки, в яких є специфічні мембранні рецептори для паратирину. У кишках паратирин активізує абсорбцію кальцію і неорганічного фосфату. Вважають, що стимулюючий вплив на всмоктування кальцію в кишках пов'язаний не з прямим впливом паратирину, а з підвищенням утворення під його впливом кальцитріолу (активної форми кальциферолу в нирках). У ниркових канальцях паратирин збільшує реабсорбцію кальцію і зменшує реабсорбцію фосфатів. При цьому відповідно вміст фосфору в крові зменшується, одночасно зростає рівень кальцію.
Нормальний рівень паратирину має анаболічний ефект (остеопластичний) з підсиленням росту й мінералізації кісток. При гіперфункції прищитоподібних залоз настає остеопороз, гіперплазія фіброзної тканини, що призводить до деформації кісток, їх переломів. У випадках гіперпродукції паратирину вводять кальцитонін, який запобігає вимиванню кальцію з кісткової тканини.
Показання: гіпопаратиреоз, для запобігання тетанії у зв'язку з гіпокальціємією (у гострих випадках слід внутрішньовенно вводити препарати кальцію або їх комбінацію з препаратами гормонів прищитоподібних залоз).
Протипоказання: підвищений вміст кальцію в крові, при захворюваннях серця, нирок, алергічному діатезі.
Дигідротахістерол (тахістин) – за хімічною будовою близький до ергокальциферолу (вітаміну D2). Збільшує абсорбцію кальцію в кишках, одночасно – виділення фосфору з сечею. На відміну від ергокальциферолу D-вітамінної активності не має.
Показання: порушення фосфорно-кальцієвого обміну, в тому числі гіпокальціе- мічні конвульсії, спазмофілія, алергічні реакції, гіпопаратироїдизм.
Протипоказання: підвищений вміст кальцію в крові.
Побічна дія: нудота.
Гормональні препарати підшлункової залози.
Препарати інсуліну
У регуляції процесів обміну в організмі велике значення мають гормони підшлункової залози. У β-клітинах панкреатичних острівців синтезується інсулін, який має виражену гіпоглікемічну дію, в а-клітинах продукується контрінсулярний гормон глюкагон, який має гіперглікемічну дію. Крім того, δ-клітит підшлункової залози виробляють соматостатин.
При недостатності секреції інсуліну розвивається цукровий діабет (ЦД) – diabetes mellitus – захворювання, яке займає одну з драматичних сторінок світової медицини. За оцінкою ВООЗ, число хворих на ЦД у всьому світі в 2000 році склало 151 млн людей, до 2010 року очікується зростання до 221 млн людей, а до 2025 року – 330 млн людей, що дозволяє говорити про його глобальну епідемію. ЦД спричиняє найбільш ранню з усіх захворювань інвалідизацію, високу смертність, найчастішу сліпоту, ниркову недостатність, а також є фактором ризику серцево-судинних захворювань. ЦД займає перше місце серед ендокринних захворювань. Організація Об'єднаних Націй оголосила ЦД пандемією XXI століття.
За класифікацією ВООЗ (1999 р.) розрізняють два основних типи захворювання – діабет типу 1 та типу 2 (відповідно інсулінозалежний та інсулінонезалежний ЦД). Причому, збільшення числа хворих прогнозується в основному за рахунок хворих на ЦД типу 2, котрі на даний час складають 85-90 % від загальної кількості хворих на діабет. Цей тип ЦД діагностується в 10 разів частіше, ніж ЦД типу 1.
Для лікування ЦД застосовують дієту, препарати інсуліну та пероральні протиді- абетичні препарати. Ефективне лікування хворих на Ц Д повинно забезпечити приблизно однаковий базальний рівень інсуліну протягом доби та профілактику гіперглікемії, що виникає після прийняття їжі (постпрандіальна глікемія).
Основним і єдиним об'єктивним показником ефективності терапії ЦД, що відображає стан компенсації захворювання, є рівень глікозильованого гемоглобіну (HbA1C або А1С). НbА1С або А1С – гемоглобін, який ковалентно зв'язаний з глюкозою і є показником рівня глікемії за попередні 2-3 місяці. Його рівень добре корелює із значеннями показників рівня глюкози в крові та ймовірністю ускладнень цукрового діабету. Зниження рівня глікозильованого гемоглобіну на 1 % супроводжується зменшенням ризику розвитку ускладнень діабету на 35 % (незалежно від вихідного рівня НbА1С).
Основою лікування Ц Д є правильно підібрана цукрознижуюча терапія.
Історична довідка. Принципи отримання інсуліну були розроблені Л. В. Соболевим (1901 р.), котрий в експерименті на залозах новонароджених телят (у них ще немає трипсину, що розкладає інсулін) показав, що субстратом внутрішньої секреції підшлункової залози є панкреатичні острівці (Лангерганса). У 1921 р. канадські вчені Ф. Г. Бантінг і Ч. X. Бест виділили чистий інсулін і розробили метод промислового його отримання. Через 33 роки Сенджер із співробітниками розшифрували первинну структуру інсуліну великої рогатої худоби, за що отримали Нобелівську премію.
Створення препаратів інсуліну відбулося в декілька етапів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гормональні препарати прищитоподібних залоз“ на сторінці 1. Приємного читання.
