Плазмозамінні рідини створені на основі плазми крові людини, за складом наближені до неї чи відповідають їй (суха плазма).
Альбумін людський містить понад 50 % білків плазми крові і близько 20 метаболітів та лікарських речовин. Запобігає агрегації еритроцитів.
Показання: порушення гемодинаміки у випадках крововтрати, опікової хвороби, захворювань печінки, гіпотрофії у дітей, яка супроводжується гіпопротеїнемією.
Вводять внутрішньовенно крапельно. Препарат у 5 % розчині за своїми колоїдно- осмотичними властивостями відповідає плазмі крові.
Протипоказання: недостатність кровообігу, набряк легень – використовують концентровані розчини (20-25 %).
Плазма суха (або свіжозаморожена) містить усі білкові і сольові компоненти крові людини, основні складові частини її згортання. Має загальностимулюючу, гемостатичну та дезінтоксикаційну дії, запобігає білковій недостатності, усуває її.
Показання: ті самі, що й для альбуміну, а також білкова недостатність, дистрофія, як дезінтоксикаційний засіб і замінник при гемофілії В.
Перед введенням розчиняють у воді для ін'єкцій чи в ізотонічному розчині натрію хлориду або глюкози. Можна використовувати плазму різної концентрації – гіпотонічну, гіпертонічну, ізотонічну. Вводять внутрішньовенно струминно чи крапельно. Використовують плазму, однойменну за групою крові реципієнта. Перед інфузією роблять триразову біологічну пробу на сумісність. Вводять 500-2000 мл, залежно від стану хворого і концентрації розчину плазми.
Побічна дія: алергічні реакції, зумовлені здебільшого підвищеною індивідуальною чутливістю хворого.
Протипоказання: тромбоемболія, підвищена чутливість хворого до введення білка.
Синтетичні плазмозамінники
До цієї групи належать препарати декстрану – частково гідролізованого розчинного у воді полімеру глюкози і розчин частково розщепленого харчового желатину. Ці розчини збільшують об'єм циркулюючої крові; розщеплюючись в організмі, залучаються до процесів обміну. Використовуються також препарати полівінілпіролідону, полівінілового спирту, сорбіту та ін. Вони не лише коригують об'єм циркулюючої крові, а й, маючи комплексотворні властивості, зв'язують ендогенні й екзогенні токсичні продукти.
Реополіглюкін – 10 % розчин гідролізованого декстрану з молекулярною масою 30 000-40 000 D в ізотонічному розчині натрію хлориду.
Фармакокінетика. Після введення у вену циркулює в крові кілька днів, проте близько 70 % дози виводиться нирками протягом першої доби. Незначна частина метаболізується до глюкози.
Фармакодинаміка. Утримує воду в кров'яному руслі, сприяє переходу її з тканин у кров, спричиняючи таким чином плазмозамінну дію. Зменшує агрегацію клітин крові, знижує її в'язкість, відновлює мікроциркуляцію. Має дезіитоксикаційні властивості.
Показання: крововтрата, шок, опіки, порушення мікроциркуляції, інтоксикація при гнійних та інших захворюваннях, профілактика тромбоутворення під час хірургічних операцій і в післяопераційний період.
Вводять внутрішньовенно крапельно чи струминно 400-1500 мл на добу.
Побічна дія: алергічні реакції (при їх виникненні вводять протигістамінні засоби).
Протипоказання: недостатність кровообігу, нирок, тромбоцитопенія.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Препарати, що містять компоненти крові людини“ на сторінці 1. Приємного читання.
