Алгоритм механізму дії протиепілептичних засобів може бути зведений до двох основних моментів:
• 1) пригнічення патологічної гіперактивності нервових клітин в епілептогенному вогнищі;
• 2) гальмування розповсюдження гіперактивності з епілептогенного вогнища на інші нейрони, що запобігає генералізації збудження та виникненню нападів.
В узагальненій формі прийнято виділяти 3 основні механізми протиепілептичної дії препаратів, зокрема:
• 1) полегшення ГАМК- та гліцинзалежної (інгібуючої) передачі;
• 2) пригнічення збуджуючої (глутамат- та аспартатергічної) передачі;
• 3) модифікація іонних струмів (насамперед блокада натрієвих каналів).
Показання: епілепсія: великі, фокальні, змішані (що включають великі та фокальні) епілептичні напади. Крім того, больовий синдром переважно нейрогенного генезу, в т.ч. есенціальна невралгія трійчастого нерва, невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі, есенціальна глософарингеальна невралгія. Діабетична невропатія з больовим синдромом. Профілактика нападів при синдромі алкогольної абстиненції. Афективні та шизоафективні психози (як засіб профілактики). Нецукровий діабет центрального генезу, поліурія та полідипсія нейрогормональної природи.
Епілептичний статус, сомнамбулізм, різноманітні форми м'язового гіпертонусу, порушення сну, психомоторне збудження. Судомний синдром при правці, еклампсії, отруєнні судомними отрутами.
Рис. 3.12. Механізм снотворної дії
Рис 3.13. Механізм транквілізуючої дії
Рис. 3.14. Механізм міорелаксуючої дії
Рис. 3.15. Механізм знеболюючої дії
Для невідкладної терапії гострих нападів судом; при правці. Як седативний засіб для зменшення хвилювання, напруження, страху. Гіпербілірубінемія. Розлади поведінки, пов'язані з епілепсією. Фебрильні судоми у дітей, дитячий тик. Синдром Веста.
Побічні ефекти протиепілептичних засобів визначаються їх груповою належністю за механізмом дії. Так, препарати, які збільшують ГАМК-ергічне гальмування частіше за інші, викликають у хворих порушення поведінкових реакцій. Шкірні реакції у вигляді висипу характерні в більшій мірі для препаратів, що впливають на натрієві канали мембран клітин. Крім того, побічні реакції можуть визначатися фармакологічною мінливістю організму – ідіосинкразією. До ідіосинкратичних побічних ефектів відносять печінкову недостатність, яка може розвитися під час використання фенітоїну, карбамазепіну, солей вальпроєвої кислоти; панкреатит може виникнути при прийомі вальпроату; агранулоцитоз – в результаті лікування фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном, вальпроатом; апластична анемія іноді ускладнює лікування фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном; синдром Стівенса – Джонсона може виникнути при лікуванні фенітоїном, фенобарбіталом, карбамазепіном, ламотриджином; алергічний дерматит та сироваткова хвороба зустрічаються при використанні будь-якого із протиепілептичних препаратів; вовчакоподібний синдром найчастіше зустрічається при використанні фенітоїну, карбамазепіну. Ці реакції не залежать від дози і можуть виникати на будь-якому етапі терапії.
Дозозалежні побічні ефекти антиконвульсантів можна поділити на 3 великі групи:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протисудомні лікарські засоби“ на сторінці 3. Приємного читання.
