Мелатонін – синтетичний аналог гормону епіфіза, що регулює добову ритмічність синтезу гормонів гіпофіза і функціональну активність їх органів-мішеней.
Фармакокінетика. Синтез і секреція мелатоніну залежать від освітленості в різний час доби: 70 % його виробляється вночі, максимальна активність проявляється в ранкові часи і знижується до вечора. Елімінація мелатоніну здійснюється нирками протягом доби.
Фармакодинаміка. Мелатонін сприятливо впливає на сон, сприяє синхронізації ритму сну при зміні годинних поясів, відновлює добові ритми функціональної активності внутрішніх органів, у тому числі й гемодинаміки при гіпертонічній хворобі. Мелатонін нормалізує проникність судинної стінки, покращує мікроциркуляцію. Препарат має антиоксидантні та імуномодулюючі властивості. Антистресова дія ме- латоніну проявляється координацією циркадного і сезонного біоритму, регулюванням гомеостазу, адаптацією організму за рахунок нервових та ендокринних процесів до зовнішніх умов, які змінюються залежно від тривалості освітлення. Хронокоре- гуючий ефект мелатоніну зменшує прояви стресових реакцій, підвищує розумову і фізичну працездатність.
Показаннями для застосування мелатоніну є наслідки стресу у вигляді порушень сну, астенізація, функціональні дизритмії внутрішніх органів, ослаблення розумової і фізичної працездатності.
Побічна дія відзначена тільки у вигляді можливої гіперчутливості до препарату; можлива ранкова сонливість, набряки.
Протипоказання: вагітність, індивідуальна непереносимість, аутоімунні захворювання, порушення функції нирок, білого кровотворення, вагітність, годування груддю.
Антиоксиданти – природні та синтетичні лікарські засоби, що відновлюють біо- окисну рівновагу організму при порушенні її численними факторами різного характеру, в тому числі й емоційно-стресовими.
Рівновага в системі про- та антиоксидантних реакцій організму є інформативним тестом стійкості організму до несприятливих впливів. Такі порушення проявляються підсиленням процесів перекисного окислення ліпідів і послабленням антиоксидантного захисту організму. Сучасні антиоксиданти здатні впливати одночасно на різні ланки аутоокислення і тому володіють полікомпонентною фармакологічною дією, в якій антиоксидантний ефект пов'язаний з протиішемічним, кардіопротек- торним, протиаритмічним, антиамнестичним, гепатозахисним, антиліпідемічним, антигіпертензивним та антигіпоксичним. Всі вони відображують антистресову дію цих препаратів.
Мексидол – похідна 3-оксипіридину (сіль емоксипіну та бурштинової кислоти). За хімічною будовою є аналогом піридоксину (віт. В6), фосфорильованій формі якого притаманні нейротропна, антиоксидантна та енергізуюча дії. Володіє широким спектром фармакологічної дії порівняно з іншими сучасними антиоксидантами.
Фармакокінетика. Мексидол вводиться парентерально: внутрішньовенно та внутрішньом'язово. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Ефект розвивається швидко, але іноді необхідне поступове підвищення дози. Введення препарату повторюють через 6-8 годин. Мексидол знешкоджується в печінці при достатній активності мікросомальних ферментів і виводиться нирками.
Фармакодинаміка. Мексидол має широкий діапазон психотропних ефектів: анк- сіолітичний, антиагресивний, протисудомний та ноотропний. В основі цих ефектів знаходиться модифікація бензодіазепінових і ГАМК-рецепторів, стимуляція функції ГАМК-ергічної системи.
Мексидол здатен потенціювати ефекти інших нейропсихотропних препаратів (нейролептичних, транквілізуючих, протисудомних, антидепресивних, снодійних).
Мексидол має антиоксидантні властивості, зумовлені зниженням продуктів ПОЛ (гідропероксидів ліпідів, дієнових кон'югатів, малонового діальдегіду) і підвищенням активності антиоксидантної системи організму (активності церулоплазміну, супероксиддисмутази, рівня відновленого глутатіону тощо). Він виявляє мембрано- модулюючу, антитоксичну і протиатеросклеротичну дії.
Мексидол бере участь в енергетичному обміні, що поряд з антиоксидантною дією створює підгрунтя для антигіпоксичних ефектів препарату, які виявляються не тільки в нервовій тканині, а і в міокарді та печінці.
Широкі регуляторні можливості щодо процесів у ЦНС в поєднанні з антиоксидантною активністю обумовлюють застосування мексидолу при стресі. Захисні ефекти препарату спостерігаються при хірургічному стресі, гострому і хронічному гіпокінетичному стресі, депривації парадоксальної фази сну, емоційно-больовому стресі.
Показання: стресові стани, викликані гіпоксією тканин, що пов'язані з гострими порушеннями мозкового кровообігу, дисциркуляторною енцефалопатією, вегето- судинною дистонією, атеросклеротичними порушеннями функцій мозку, абсти- нентним синдромом при алкоголізмі та інших наркоманіях.
Побічна дія можлива в деяких хворих у вигляді нудоти та сухості в роті.
Протипоказання: виражені порушення функцій печінки і нирок, алергія до піри- доксину (віт. В6).
Останнім часом в якості антиоксидантів, які володіють антистресовою дією, використовуються похідні ксантину (кофеїн, еуфілін, пентоксифілін), які реалізують свій вплив на окислювальну рівновагу через вторинні внутрішньоклітинні посередники (цАМФ і цГМФ); найвиразніший ефект у пентоксифіліну.
Нейроамінокислоти
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Раздел 14. Стреспротекторні препарати“ на сторінці 3. Приємного читання.
