• 4.2. Кардіотоніки: корглікон, дигоксин.
• 4.3. Антиангінальні засоби: нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат (ізосорбід), трентал (пентоксифілін).
• 4.4. Інгібітори ренін-ангіотензинової системи: еналаприл, лізиноприл, ло- зартан.
• 4.5. Ангіопротектори: фенофібрат, ловастатин.
• 4.6. Гастро- і гепатопротектори: де-нол, силібор, есенціале.
• 5. Симптоматичні засоби
• 5.1. Седативні: броміди, магнію сульфат, настоянка валеріани.
• 5.2. Протиаритмічні: лідокаїн, кордарон (аміодарон).
• 5.3. Протибольові: морфіну гідрохлорид та інші наркотичні анальгетики, кислота ацетилсаліцилова та інші ненаркотичні анальгетики.
• 5.4. Антигіпертензивні: клофелін, празозин.
• 5.5. Кровоспинні засоби: протаміну сульфат, кислота амінокапронова.
• 5.6. Антидіарейні: імодіум (лоперамід), настоянка звіробою. Фармакодинаміка
Антистресові засоби, незалежно від групової належності, за винятком симптоматичних, мають здатність нормалізувати функції природних захисних систем організму. Найбільш універсальними серед них є гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова система (ГГНС), антиоксидантна, ренін-ангіотензинова система (РАС) і тимчасові функціональні системи саморегулювання, що формуються за участю різних ланок
(центральної, вегетомедіаторної, гормональної, метаболічної) залежно від характеру порушень з боку виконавчого органа-мішені. Антистресові ЛЗ підсилюють прояви стрес-лімітуючих реакцій, в яких вони приймають участь, і попереджують несприятливі наслідки стресу на основі складної взаємодії церебральних та екстра- церебральних процесів на системному, клітинному і субклітинному рівнях.
Характер дії антистресових Л 3 у цілому проявляється зниженням збудження ЦНС, зменшенням симпатоадреналових ефектів у вигляді нормалізації роботи серця, зниженням підвищеного артеріального тиску і рівня цукру в крові, у протиаритмічній дії, відновленні ферментативно-метаболічних реакцій у міокарді та печінці, покращенні секреторно-моторної функції шлунково-кишкового тракту, зменшенні ендокринних порушень і відновленні активності факторів гуморального та клітинного імунітету.
Показаннями до застосування антистресових ЛЗ на підставі їх фармакодинаміки є захворювання стресового генезу: непсихотичні депресії, тривожні стани, неврози, мі- окардіодистрофії, ІХС, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма. Крім того, їх призначають при стресоподібних ознаках, що супроводжують будь-яке гостре захворювання.
Фармакокінетика. Можлива побічна дія та протипоказання до застосування залежать від фармакологічних особливостей препаратів, які застосовуються згідно з представленою класифікацією.
До стресопротекторних лікарських засобів відносять ендогенні регулятори – лікарські засоби з поліфункціональною активністю, що опосередкована взаємодією з нейробіологічними активаторами функціонального стану клітин різноманітних тканин організму. Представлені нейропептидами, антиоксидантами, нейроамінокислотами та імуностимуляторами.
Нейропептиди – група біорегуляторів складної пептидергічної системи організму, що характеризується багатобічними фармакологічними ефектами, які виникають при взаємодії з нейрогормонами, медіаторами, нейроамінокислотами та іншими посередниками, в тому числі внутрішньоклітинними. Така регуляція усуває загальну дезінтеграцію складних і часто різноспрямованих молекулярно-біохімічних механізмів, відновлюючи їх нормальний баланс.
Порушення функціонування пептидергічної системи та її взаємодії з іншими нейрогуморальними регуляторними механізмами є однією з ланок патогенезу в реакції організму на стрес, а нейропептиди представляють одну з перспективних фармакологічних груп з антистресовою дією.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Раздел 14. Стреспротекторні препарати“ на сторінці 2. Приємного читання.
