Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

Фармакологія

Побічна дія. Внаслідок седативно-гіпнотичної і міорелаксантної дії при прийомі бензодіазепінів, особливо тривалої дії (ефект “післядії'), відзначаються гіперседація (дозозалежна сонливість у денний час, легке запаморочення, підвищена втома, погіршення зосередженості, пам'яті), порушення координації руху (непевна хода, уповільнення нервово-м'язової реакції, іноді атаксія). У літньому віці дані побічні ефекти частішають.

Похідні бензодіазепіну можуть викликати “поведінкові” реакції: зниження пізнавальних і психомоторних процесів з порушенням орієнтації і просторової оцінки, подовженням часу реакції, антероградну амнезію. Ці небажані прояви слід особливо враховувати водіям, операторам та особам інших професій, які виконують складну координовану роботу.

Незважаючи на депримуючий характер дії похідних бензодіазепіну, можливі “парадоксальні” реакції: руховий неспокій, посмикування м'язів, кошмарні сновидіння, підвищення збудливості, агресивності, неадекватна поведінка. Частіше виявляються у дітей, хворих старечого віку і психічно хворих пацієнтів. При виникненні парадоксальних реакцій препарат слід негайно відмінити.

Застосування бензодіазепінів може призводити до розвитку толерантності (зниження ефекту при тривалому прийомі) та медикаментозної залежності (психічної і/або фізичної), прояви якої нагадують невротичну тривогу. Абстинентний синдром при відміні бензодіазепінів зумовлений гіпофункцією ГАМК-ергічної системи, іноді його тяжко диференціювати з ознаками неврозу. Ризик виникнення залежності зростає при тривалому застосуванні (понад 6 місяців), особливо у високих дозах, а також у пацієнтів з медикаментозною і алкогольною залежністю в анамнезі.

При різкій відміні препарату на фоні медикаментозної залежності може виникнути синдром “віддачі” (підвищена пітливість, блювання, тремор, судоми), у важких випадках – дезорієнтація, галюцинації, епілептичні припадки (різка відміна при епілепсії).

Тому для зниження ризику розвитку цих небажаних ефектів при застосуванні транквілізаторів бензодіазепінового ряду слід дотримуватися ряду правил. При лікуванні хворих на тривожні розлади, що потребує, як правило, тривалого прийому бензодіазепінів, використовують принцип поступового підвищення дози до оптимальної. У зв'язку з можливістю розвитку звикання і появою медикаментозної залежності не рекомендується застосовувати препарати бензодіазепінового ряду безперервно більше 2-3 тижнів. При необхідності лікування протягом декількох місяців курс проводять за методом “переривчастої” терапії, припиняючи прийом на декілька днів з подальшим призначенням тієї ж індивідуально підібраної дози. Відміну проводять шляхом поступового зниження дози, щоб зменшити ризик розвитку синдрому “віддачі”.

Бензодіазепіни у терапевтичних дозах звичайно не впливають на функцію дихання, не змінюють артеріальний тиск. Однак у хворих на обструктивні хвороби легенів, а також при парентеральному введенні, особливо у пацієнтів літнього і старечого віку, вони можуть викликати порушення дихання (апное), серцево-судинної системи (артеріальну гіпотензію, брадикардію). При прийомі бензодіазепінів можуть відзначатися сухість у роті, диспепсія (нудота, блювання, діарея або обстипація), підвищення апетиту і споживання їжі, дизурія (розлади сечовипускання), гематологічні зміни (лейкопенія, агранулоцитоз), порушення статевого потягу і потенції. Похідні бензодіазепіну, які призначають вагітним жінкам, можуть викликати тератогенну, ембріо- і фетотоксичну дії. Бензодіазепіни підвищують внутрішньоочний тиск, тому протипоказані при закритокутовій глаукомі. Алергічні реакції зустрічаються рідко.

Симптоми передозування бензодіазепінів є результатом пригнічення ЦНС різного ступеня вираженості (від сонливості до коми): виражені сонливість, млявість, слабкість, зниження м'язового тонусу, атаксія, у важчих випадках – тривала сплутаність свідомості, пригнічення рефлексів, кома, можливі також гіпотензія, пригнічення дихання. При інтоксикації бензодіазепінами слід викликати блювоту, застосовують активоване вугілля, промивання шлунка через зонд (якщо пацієнт без свідомості), симптоматичну терапію життєво важливих функцій, посилення діурезу, при необхідності – штучна вентиляція легенів. Гемодіаліз при передозуванні бензодіазепінами малоефективний внаслідок високого ступеня їх зв'язку з білками крові.

Специфічним антагоністом бензодіазепінових рецепторів є флумазеніл. Це похідна імідазобензодіазепіну, яка має високий афінітет до бензодіазепінових рецепторів і конкурентно їх блокує. Тим самим флумазеніл зменшує вираженість центральних ефектів агоністів цих рецепторів. Як специфічний антидот, флумазеніл використовують при передозуванні бензодіазепінами як додатковий, а не як єдиний засіб і тільки в умовах стаціонару. При внутрішньовенному введенні він діє швидко, але нетривало, так як дія бензодіазепінів-агоністів триває довше. Тому можливе повернення симптомів передозування. У хворих на епілепсію флумазеніл провокує судоми, при залежності від бензодіазепінів – абстинентний синдром, при психозах – їх загострення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Бензодіазепіни потенціюють ефекти інших засобів, які пригнічують ЦНС (засоби для наркозу, снодійні, нейролептики, наркотичні анальгетики, антигістамінні засоби з вираженим седативним ефектом, алкоголь тощо), міорелаксантів та ін.

Серотонінергічні анксіолітики

Представником транквілізаторів третього покоління є буспірон.

Він є частковим агоністом серотонінових рецепторів, має високий афінітет до серотонінових рецепторів підтипу 5-НТ1А головного мозку. Зменшує синтез і вивільнення серотоніну, активність серотонінергічних нейронів, зокрема в дорсальному ядрі шва. Крім того, він селективно блокує пре- і постсинаптичні D2-дофамінові рецептори і підвищує швидкість збудження дофамінових нейронів середнього мозку. Він не взаємодіє з бензодіазепіновими рецепторами, не впливає на ГАМК-ергічну передачу.

Буспірон має виражену анксіолітичну дію, проте не здійснює седативного, снодійного, міорелаксантного, протисудомного ефектів. Його анксіолітичний ефект розвивається поступово, виявляється через 7-14 днів і досягає максимуму через 4 тижні. Тому буспірон застосовують тільки при загальних тривожних станах; при лікуванні панічних розладів він неефективний.

Буспірон швидко всмоктується, у печінці піддається вираженому пресистемному метаболізму (біодоступність – приблизно 4 %). На 95 % зв'язується з білками крові. Практично повністю метаболізується в печінці N-деалкілуванням і гідроксилуванням з утворенням кількох активних метаболітів. Період напіввиведення складає 4-8 год.

На відміну від бензодіазепінів, буспірон не викликає толерантності, синдрому “віддачі”, медикаментозної залежності, не потенціює дію депресантів ЦНС (засобів для наркозу, снодійних, нейролептиків, алкоголю та ін.). Із небажаних ефектів можуть відзначатися тахікардія, нервозність, диспепсія, парестезії тощо.

Транквілізатори з різним механізмом дії

До цієї групи входять різні за хімічною будовою і механізмом дії сполуки, транквілізуючий ефект яких відрізняється за силою від типових транквілізаторів.

Амізил (бенактизин) є похідним дифенілметану, який відноситься до центральних м-холіноблокаторів. Він має обмежене застосування при неврозах і неврозоподібних станах.

Мепробамат є похідним пропандіолу. Він менш ефективний, ніж бензодіазепіни, і в даний час має обмежене застосування.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну
  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)