• середньої (Т1/2 = 6-24 год) – лоразепам, оксазепам та ін.;
• тривалої (Т1/2= більше 24 год) – нітразепам, діазепам, феназепам, флуразепам та ін. У останніх двох препаратів-проліків період напіввиведення активних метаболітів складає біля 100 год.
Час появи і тривалість ефектів для бензодіазепінових анксіолітиків не завжди пов'язані з їх періодом напіввиведення, але при курсовому прийомі ці параметри значною мірою корелюють.
Фармакодинаміка. Основним напрямом дії похідних бензодіазепіну є психічна дезадаптація, коли переважають психопатологічні порушення невротичного рівня. Сприяючи збалансуванню механізмів при порушенні психічної адаптації, транквілізатори чинять універсальний вплив на різноманітні психопатологічні прояви невротичного характеру. У процесі лікування транквілізаторами відбувається не тільки редукція емоційних компонентів у структурі невротичних і неврозоподібних порушень, а й зменшуються вегетативні дисфункції, неврастенічні порушення, розлади сну та інші прояви, властиві для більшості суміжних форм психічних розладів. Аналіз відомостей щодо дії транквілізаторів, наявність широкого індивідуального спектра терапевтичної активності окремих препаратів дає змогу розділити їх клінічні ефекти на дві групи: власне психотропну активність, яка має специфічну спрямованість щодо психопатологічних порушень, та ефекти, які не мають безпосереднього відношення до психотропної дії, проте суттєво доповнюють її, мають насамперед нейровегетотропну спрямованість.
За механізмом дії бензодіазепіни є прямими агоністами бензодіазепінових рецепторів комплексу ГАМКА-рецептор – хлоріонний канал.
ГАМК-рецептори – група клітинних рецепторів γ-аміномасляної кислоти, основного гальмового медіатора в нервовій системі хребетних. Виділяють три класи ГАМК-рецепторів: іонотропні ГАМКД, ГАМКС і метаболітотропні ГАМКВ. Модель макромолекулярного комплексу ГАМКА-рецептор – хлоріонний канал наведена на рис. 3.10. ГАМКд-рецептор – це пентаметричний комплекс (гетероолігомерний глікопротеїн), що є великою макромолекулою і складається з протеїнових субодиниць (a, b, g, d, e, р, q) з різною здатністю формувати хлоріонний канал. Виявлено декілька різних підтипів субодиниць (шість а, три Ь, три g, дві d), кожний з яких має свою чутливість до ГАМК, бензодіазепінів, барбітуратів, засобів для наркозу, алкоголю. Будова рецепторів у різних ділянках ЦНС може бути різною (наприклад, α1, β1, g2 або а3, β1 g2), що визначає і різні фармакологічні властивості. ГАМК може зв'язуватися і з α-, і з β-субодиницями і тим самим викликає відкриття хлоріонного каналу. Для афінітету до бензодіазепінів у рецепторі має бути g2-субодиниця, тому передбачають, що саме в цій області комплексу знаходиться бензодіазепіновий рецептор.
На сьогодні встановлено кілька підтипів бензодіазепінових рецепторів (BZ1, BZ2, BZ3 a6o w , w2, w3). Як ендогенні ліганди до них розглядається велика кількість фізіологічно активних сполук: пептиди, пурини, нікотинамід, гіпоксантин, β-карболіни,
СПЕЦІАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ
Рис. 3.10. Модель комплексу ГАМКА-рецептор – хлоріонний канал (А – в об'ємному вигляді; Б – у прямій площинній проекції. α1, β1. γ2 – трансмембранні субодиниці, які утворюють хлоріонний канал; ГАМК – ділянка зв'язування ГАМК (агоніст – ГАМК, антагоніст – бікукулін); BZ – бензодіазепіновий рецептор (агоністи – бензодіазепіии, золпідем, зопіклон, залеплон та ін., антагоніст – флумазеніл); БР – барбітуратиі рецептор
інгібітор зв'язування діазепаму (DBI – Diazepam binding inhibitor) та ін., проте остаточно природа ендогенного ліганду не з'ясована. Найбільша щільність бензодіазепінових рецепторів виявляється в корі мозку, гіпоталамусі, мозочку, гіпокампі, нюховій цибулині, чорній субстанції і нижньому горбку; менша щільність виявлена в смугастому тілі, нижній частині стовбура мозку і спинному мозку.
Бензодіазепін зв'язується з бензодіазепіновим рецептором, збільшується спорідненість ГАМК до ГАМКА-рецептора, виділяється ГАМК, що приводить до збільшення частоти відкриття хлорних каналів і, відповідно, збільшення потоку хлору всередину нейрона (рис. 3.11). Внаслідок цього відбувається гіперполяризація постсинаптичної мембрани, підсилюється ГАМК-передача і розвивається процес гальмування нейрональної активності певних ділянок ЦНС (передусім лімбічної системи, кори головного мозку, гіпоталамуса, таламуса, ретикулярної формації, спинного мозку та ін.).
Крім того, бензодіазепіии також мають незалежні від ГАМК механізми пригнічуючої дії. Вони зменшують інактивацію гальмуючого медіатору аденозину, блокують кальцієві і натрієві канали нейронів.
Все це обумовлює широкий спектр пригнічуючого впливу – як на емоційну сферу (анксіолітичний, седативно-гіпнотичний, амнестичний), так і на рухові, вегетативні системи організму (міорелаксація, купірування судом, вегетостабілізація).
Таким чином, транквілізаторам бензодіазепінового ряду в тій чи іншій мірі властиві такі ефекти: анксіолітичний, седативний, снодійний, амнестичний, міорелаксантний, протисудомний, вегетостабілізуючий.
Рис. 3.11. Механізм дії транквілізаторів бензодіазепінового ряду
Вираженість цих ефектів у різних бензодіазепінів неоднакова. Наприклад, у нітразепаму і флуразепаму переважає гіпнотичний ефект, тому вони застосовуються тільки як снодійні засоби; у клоназепаму превалює протисудомна активність. Відмінності вираженості ефектів бензодіазепінів пов'язують з дією на різні підтипи бензодіазепінових рецепторів у певних структурах ЦНС.
Анксіолітична (проти неспокою) дія бензодіазепінів зумовлена їх впливом передусім на лімбічну систему і, в меншій мірі, гіпоталамус, кору великих півкуль. Транквілізатори бензодіазепінового ряду перешкоджають формуванню осередку негативних емоцій. У людини зменшується хвилювання, занепокоєння, усувається страх (антифобічна дія), агресія, підвищується стійкість до стресу (стреспротекторна дія), покращується адаптація в екстремальних і конфліктних ситуаціях. Причому, чим більше виражені тривожність і страх, тим скоріше і повніше виявляється лікувальний ефект.
В результаті стабілізації емоційного фону нормалізується функціональна активність вегетативної нервової й ендокринної систем (вегетостабілізуючий ефект). Клінічно цей ефект може виражатися зменшенням вегетативних проявів тривоги (нестабільність артеріального тиску, тахікардія, пітливість, порушення функції шлунково-кишкового тракту тощо). Виражену вегетотропну дію мають діазепам, гідазепам та ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну“ на сторінці 2. Приємного читання.
