Седативний і снодійний ефект транквілізаторів бензодіазепінового ряду пов'язують з потенціюванням ГАМК-ергічного гальмування у таламусі і ретикулярній формації. В результаті бензодіазепіни з вираженою седативно-гіпнотичною активністю швидко і надійно пригнічують симптоматику неврозу (іпохондрію, фобії), створюють душевний комфорт при тяжких неврозах. Однак при їх прийомі відзначається млявість, сонливість, зниження уваги, психічної та фізичної активності. Може спостерігатися антероградний амнестичний ефект. Він виявляється переважно при парентеральному застосуванні (діазепам, мідазолам та ін.). Механізм цього ефекту поки що не ясний.
Депримуюча дія на ЦНС бензодіазепінів сприяє взаємному потенціюванню ефектів інших речовин, що пригнічують ЦНС (засоби для наркозу, барбітурати, нейролептики, алкоголь тощо).
Міорелаксантна дія бензодіазепінів зумовлена пригніченням полісинаптичних спінальних рефлексів і усуненням активуючого впливу ретикулярної формації на спинний мозок (центральний міорелаксуючий ефект). В результаті зменшуються тонус і сила скелетних м'язів, об'єм активних рухів. Даний ефект прямо пропорціональний дозі.
Протисудомна дія бензодіазепінових транквілізаторів є результатом посилення процесів гальмування у лімбічній системі і спинному мозку. Препарати з вираженою протисудомною активністю ефективні при судомах різного генезу (при епілепсії, гіпоксії, нейроінфекціях, отруєнні отрутами та ін.). Позитивним є те, що їх протисудомний ефект виявляється без значного пригнічення ЦНС, тобто зберігається розумова і фізична діяльність. Тому дані препарати використовуються не тільки для купірування, але й для профілактики судомних станів.
Різна вираженість і співвідношення ефектів у різних бензодіазепінів обумовлює особливості клінічного застосування окремих препаратів. За особливостями клінічної дії похідні бензодіазепінів можна розділити на такі групи:
• з вираженою анксіолітичною дією. Найсильніший ефект відзначається у феназепаму. Виражену дію мають діазепам, лоразепам та ін.; помірну – хлордіазепоксид, гідазепам, оксазепам та ін. До “денних” бензодіазепінів відносяться медазепам, гідазепам та ін.
• з вираженим седативно-снодійним впливом – нітразепам, флуразепам, феназепам, діазепам, лоразепам, хлордіазепоксид, оксазепам, мідазолам та ін.;
• з вираженою протисудомною дією – клоназепам, діазепам, феназепам, лоразепам, нітразепам;
• з вираженою міорелаксантпою дією – діазепам, хлордіазепоксид, лоразепам та ін.
Ефекти бензодіазепінів дозозалежні. Послідовність появи центральних ефектів така: протисудомний ефект, анксіолітичний, легка седація, зменшення концентрації уваги, інтелектуальне гальмування, амнезія, глибока седація, релаксація, сон. Передбачається, що зв'язування бензодіазепінового рецептора препаратом на 20 % забезпечує протитривожний ефект, захват 30-50 % рецептора супроводжується седацією, а для виключення свідомості потрібен захват > 60 % рецептора.
На вираженість ефектів транквілізаторів суттєво впливає фармакогенетичний фактор (генетично зумовлений тип відповіді організму на емоційно-стресову дію). Встановлено, що у астенічних пацієнтів з неврозами спостерігається транквіло-ак-
тивуюча, а у стенічних (тобто людей з високою працездатністю, стійкістю до різних перешкод, здатністю до тривалої безперервної діяльності) – транквіло-седативна дія бензодіазепінів. У здорових людей з високою результативністю операторської діяльності в емоційно-стресовій обстановці бензодіазепіни викликають седацію, а у разі негативного впливу стресу – підвищення показників діяльності, тобто спостерігається бівалентна дія.
Показання. Основними показаннями до призначення похідних бензодіазепіну є усі види тривожних розладів. Вони застосовуються як при лікуванні неврозів, психопатій, неврозоподібних і психопатоподібних станів, що супроводжуються тривогою, страхом, підвищеною дратівливістю, емоційною напругою, так і для короткочасного усунення симптомів тривоги. Для купірування тривожно-фобічних розладів (панічні атаки та ін.) ефективні препарати з максимально вираженим анксіолітичним і антифобічним ефектом – феназепам, лоразепам. Деякі анксіолітики бензодіазепінової структури мають додаткову антидепресивну активність і сумісно з антидепресантами ефективні при лікуванні тривоги на фоні депресивних станів різного генезу (лоразепам, оксазепам). Ряд бензодіазепінів (діазепам, феназепам та ін.) застосовують у комплексній терапії синдрому неспокою при ендогенних психічних захворюваннях, зокрема при шизофренії. “Денні” бензодіазепіни (медазепам, гідазепам) призначають при неврозах з проявами тривоги, апатії і зниженої активності, за показаннями – при стресі.
При гострих станах (психомоторне збудження) ефективне внутрішньовенне введення діазепаму та ін. Бензодіазепінові транквілізатори застосовують у складі комплексної терапії алкогольної абстиненції для полегшення її симптомів, а також для профілактики розвитку делірію (діазепам, оксазепам, феназепам та ін.).
Транквілізатори ефективні при комплексному лікуванні терапевтичних захворювань (стенокардія, інфаркт міокарда, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, холецистити, бронхіальна астма та ін.), у патогенезі яких провідним є нейрогенний фактор, а психоемоційний компонент є вторинним. Транквілізатори призначаються поряд з основною терапією.
Бензодіазепіни з вираженою протисудомною дією ефективні при лікуванні епілепсії, епілептичного статусу, судомах різного генезу, правці (клоназепам, діазепам та ін.). Міорелаксантні властивості бензодіазепінів знайшли застосування при лікуванні неврологічних порушень, які супроводжуються м'язовим гіпертонусом.
Транквілізатори використовують для премедикації перед оперативними втручаннями та ендоскопічними процедурами, для ввідного наркозу, при атаральгезії в поєднанні з анальгетиками і в постопераційний період (мідазолам, діазепам та ін.).
В акушерстві й гінекології використовується не тільки транквілізуючий ефект (зменшення страху, неспокою, напруження), а й здатність прискорювати розкриття шийки матки під час пологів або абортів. Вони сприяють зняттю тяжких переживань під час клімаксу, особливо ускладненого, зменшують дратівливість, внутрішнє напруження, вегетодистонічні розлади, порушення сну.
Застосування деяких анксіолітиків у здорових людей може бути виправдане при гострих реактивних стресових станах в екстремальних ситуаціях. Тривога або напруження, пов'язані з повсякденним стресом, не є підставою до призначення бензодіазепінів.
Протипоказання: індивідуальна гіперчутливість, гострі і хронічні захворювання печінки, нирок, розлади дихання центрального походження, синдром нічного апное, розлади свідомості (кома), міастенія, тяжкі розлади кровообігу зі значним зниженням артеріального тиску, глаукома, виражені форми гіпертрофії передміхурової залози. Похідні бензодіазепіну протипоказані особам, що виконують роботу, яка потребує швидких і точних психічних і фізичних реакцій; хворим з невротичними розладами депресивного характеру; в період вагітності (особливо у перші 3 місяці), лактації, у дитячому віці. За суворими показаннями використовують бензодіазепіни в період пологової діяльності: у високих дозах вони можуть викликати у новонароджених порушення серцевого ритму, гіпотензію, напади задухи, м'язову слабкість, гіпотермію тощо.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну“ на сторінці 3. Приємного читання.
