Показання: неврологічний біль, зубний біль, головний біль, невралгія, міозит, артралгія, лихоманка.
Побічна дія: алергічні реакції, гепато- і нефротоксична дія. Він рідко зумовлює метгемоглобінемію. Внаслідок гемолізу препарат інколи сприяє розвитку анемії.
Спостерігаються випадки гострого отруєння з ураженням печінки та нирок внаслідок утворення N-ацетил-п-бензохіноліну. Лікування гострих отруєнь включає промивання шлунка з активованим вугіллям, введення ацетилцистеїну, який підвищує рівень глутатіону, що інактивує токсичний метаболіт внаслідок кон'югації з ним.
Еталонним препаратом за протизапальною активністю вважають метиндол (індометацин).
Фармакокінетика. Після прийому всередину індометацин практично повністю всмоктується у травному каналі. Біля 90 % препарату зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 2 години. Препарат метаболізується в печінці. Екскретується з сечею, переважно у вигляді глюкуроніду, частково незміненим; певна частина з фекаліями.
Фармакодинаміка. Індометацин (похідна індолоцтової кислоти) – один із найсильніших протизапальних, має значну болезаспокійливу дію, жарознижуючу та антиагрегантну активність. Індометацин не набув широкого застосування як анальгетик через високу токсичність.
Показання: ревматизм та інші запальні процеси, гострий напад подагри, первинна дисменорея.
Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, депресія, галюцинації, порушення зору, сплутання свідомості, диспепсія, ульцерогенна дія, затримка солей і води з тенденцією до периферичних набряків, в окремих випадках мієлосупресія, порушення функції нирок та печінки.
Зараз створено менш токсичний препарат індотрил, який є комбінацією індометацину з тіотриазоліном.
Частіше в практичній медицині призначають диклофенак-натрій (вольтарен).
Фармакокінетика. Диклофенак натрію швидко і повністю всмоктується в травному каналі, максимальна концентрація спостерігається в плазмі крові через 20-60 хвилин. Біля 50 % препарату метаболізується під час першого проходження крізь печінку. З білками плазми зв'язується 99,7 % диклофенаку, проникає в синовіальну рідину. Біотрансформація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронізації та метоксилювання, коли метаболіти, що утворюються, також кон'югують з глюкуроновою кислотою; два метаболіти активні. Період напіввиведення 1-2 год. Біля 60 % препарату екскретується з сечею у вигляді метаболітів, в незміненому вигляді – 1 %. Інша частина екскретується з жовчю і фекаліями.
Фармакодинаміка. Прийом диклофенаку сприяє підвищенню об'єму рухів в уражених суглобах, зменшенню болю в спокої та при рухах. Диклофенак-натрій (ортофен, вольтарен) за протизапальною активністю наближається до індометацину, але менш токсичний, краще переноситься хворими. Препарат має протибольову і помірну жарознижуючу активність.
Показання: остеоартроз, ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, інші запальні захворювання суглобів і хребта, м'яких тканин. Короткочасно призначають при тендиніті, післяопераційному больовому синдромі, дисменореї.
Побічна дія: нудота, анорексія, біль в епігастрфії, метеоризм, закрепи, діарея. В окремих випадках – ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки травного каналу з кровотечею; головний біль, депресія, сонливість, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, тромбоцитопенія, алергічні реакції. Побічну дію знижує прийом препарату з інгібіторами протонної помпи та кверцетином.
Менш виражена побічна дія спостерігається у похідного фенілоцтової кислоти ацеклофенаку (аерталу).
З похідних кислоти антранілової широко застосовують кислоту мефенамінову.
Фармакокінетика. Кислота мефенамінова швидко і добре всмоктується, частково зв'язується з білками плазми. Перетворюється в печінці. З організму виділяється головним чином нирками у вигляді метаболітів, частково в незміненому вигляді.
Фармакодинаміка. Кислота мефенамінова за активністю поступається перед індометацином та диклофенаком натрію, має більш виражену анальгезуючу і протизапальну дію, ніж саліцилати, та аналогічну саліцилатам жарознижуючу дію. При місцевому застосуванні у малих концентраціях поліпшує процеси регенерації, стимулює епітелізацію пошкодженої слизової оболонки. Препарат стимулює утворення інтерферону.
Показання: ревматизм, ревматоїдний артрит, поліартрит інфекційного генезу, остеоартроз, міалгія, невралгія, головний і зубний біль, лихоманка, вірусні захворювання верхніх дихальних шляхів.
Побічна дія: нудота, біль в ділянці шлунка, діарея, висипання, свербіж, анорексія, слабкість.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби“ на сторінці 3. Приємного читання.
