Причина пригнічення дихання пов'язана зі зниженням чутливості інспіраторних невронів до вуглекислоти та аферентних подразнень через вплив на μ-рецептори.
Морфін звужує зіниці ока, що пояснюється збудженням центрів окорухових нервів, знижує збудливість кашльового центру.
Під впливом морфіну скорочуються сфінктери, внаслідок чого затримується проходження хімусу по кишечнику, сповільнюється виділення жовчі і панкреатичного соку, сечовиділення стає нечастим.
Морфін підвищує тонус блукаючого нерва і тому сповільнює частоту серцевих скорочень. Викликає розширення судин головного мозку, внаслідок чого підвищується тиск цереброспінальної рідини. Тому застосування морфіну при травмах голови не рекомендують. Введення морфіну відображається на стані ендокринної системи. Він підвищує виділення вазопресину в надзоровому ядрі гіпоталамуса, що призводить до зниження діурезу. Пригнічується виділення кортикотропіну та гонадотропінів передньої частки гіпофіза. Знижується вміст у плазмі крові та мозку 17-гідрокортикостероїдів, але чутливість органів до дії цих гормонів не порушується. Морфіну властива універсальна антистресова дія. Під впливом морфіну на структури стовбура мозку виникає центральна гіперглікемія.
| Основна дія морфіну | |
| Гальмівні ефекти | Стимулюючі ефекти |
| Центральні | |
| Пригнічення болю · Седативний і снодійний ефекти · Депресія центру дихання · Пригнічення кашльового центру · Пригнічення центру терморегуляції · Ослаблення секреції гонадотропних гормонів | Ейфорія · Стимуляція центрів окорухових нервів (міоз) · Стимуляція центрів блукаючих нервів · Підвищення продукції пролактину та АДГ · Можлива стимуляція рецепторів пускової зони блювотного центру |
| Периферичні | |
| Пригнічення моторики шлунка і пропульсивної перистальтики кишечнику · Пригнічення секреції залоз шлунка, підшлункової залози, кишечнику · Пригнічення полісинаптичних рефлексів | Підвищення тонусу сфінктерів ШКТ · Підвищення тонусу м'язів кишечнику · Підвищення тонусу сфінктера Одді · Підвищення тонусу бронхіальних м'язів · Підвищення тонусу сфінктерів сечового міхура · Посилення моносинаптичних рефлексів |
Одноразове введення морфіну в сонну артерію призводить до блокування спонтанних розрядів. Це блокування є наслідком підвищення дофамінергічної активності (блокатори дофамінергічної активності запобігають такій дії). Підвищення дофамінергічної активності при введенні морфіну може бути результатом збільшення біосинтезу дофаміну (збільшення його вивільнення і зниження зворотного поглинання). При введенні морфіну підвищується швидкість обміну дофаміну у мозку. Одночасно з дофаміном у механізмі дії опіатів включається й інший представник катехоламінів – норадреналін. Показано, що морфінна анальгезія супроводжується значним зниженням рівня норадреналіну у стовбурі мозку на фоні попереднього введення блокатора синтезу катехоламінів із тирозину.
Одноразове введення морфіну призводить до підвищення поглинання холіну синаптосомами смугастого тіла. Це є прямим доказом збільшення рівня холінергічної активності. Паралельно підвищенню поглинання холіну відбувається значне зниження вивільнення ацетилхоліну із клітин кори головного мозку.
Збільшення активності нейронів головного і спинного мозку, які містять серотонін, супроводжується анальгезією і підвищенням антиноцицептивної активності речовин, в той час як зниження активності цих нейронів корелюється з гіперальгезією і зменшенням анальгетичної активності фармакологічних препаратів.
Одноразове введення морфіну викликає значне підвищення вмісту ГАМК у тканинах головного мозку. Тривале введення морфіну призводить до зниження як концентрації ГАМК у мозку, так і активності глутаматдекарбоксилази.
Вміст гістаміну у гіпоталамусі, ніжках мозку, корі головного мозку не змінюється після одноразового введення морфіну у великих дозах, тоді як тривале введення морфіну служить причиною зниження концентрації ендогенного гістаміну, збільшується його вивільнення, що є причиною алергічних реакцій.
Таким чином, одноразове введення морфіну і його аналогів підвищує дофамінергічну активність, посилює швидкість кругообігу норадреналіну, сприяє зміні вивільнення ацетилхоліну із клітин мозку, збільшенню активності нейронів головного і спинного мозку, які містять серотонін, спонукає до активації ГАМК-ергічної системи різних відділів мозку.
Серед похідних фенілпіперидину найбільшої уваги заслуговують промедол (меперидин) і фентаніл.
Промедол як анальгетик у 4 рази слабший за морфін, але менше пригнічує дихальний центр. Препарат менше тонізує гладенькі м'язи жовчовивідних шляхів та шлунково-кишкового тракту, понижує тонус бронхів, сечоводів, розслаблює м'язи шийки матки. Промедол більш активний при спастичних, ніж при травматичних болях. Його можна використовувати в акушерській практиці для знеболення і прискорення пологів, тому що промедол також посилює скорочення тіла матки. До промедолу швидко розвивається пристрасть. Промедол несумісний з антигістамінними засобами, тубокурарином.
Фентаніл – препарат короткочасної дії (40-60 хвилин), але з більш вираженим анальгезуючим впливом. Активніший за морфін у 100 разів і більш токсичний. Дихальний центр пригнічує як і морфін, викликає ригідність скелетних м'язів. Разом із дроперидолом використовують для отримання ефекту нейролептанальгезії, аз діазепамом – атаральгезії. Використовують при інфаркті міокарда, травматичних болях.
Омнопон – новогаленовий препарат опію. Вміст морфіну в омнопоні складає 50 %. Оскільки в омнопон входять, крім алкалоїдів фенантренового ряду, і алкалоїди ізохінолінової природи, то він, на відміну від морфіну, на гладенькі м'язи внутрішніх органів чинить менший спастичний вплив. Тому при болях, викликаних спазмом гладеньких м'язів кишечнику, жовчовивідних та сечовивідних шляхів, має перевагу над морфіном.
Трамадол (трамал, трамадолу гідрохлорид) володіє сильною анальгезуючою активністю, діє швидко і тривало. Разом з тим, препарат за активністю поступається морфіну. Трамадол має подвійний механізм дії: збуджує опіатні рецептори та впливає на активність моноамінергічних систем (гальмує зворотне захоплення серотоніну і норадреналіну). При парентеральному введенні ефект розвивається через 5-10 хвилин, при прийомі всередину – через 30 хвилин. Тривалість дії 3-5 годин. Парентеральне введення трамадолу несумісне з розчином сибазону, нітрогліцерину.
Значний інтерес викликає група синергоантагоністів, часткових антагоністів морфіну, що застосовують у медичній практиці. До синергоантагоністів належать такі перспективні лікарські засоби, як пентазоцин, бупренорфін, налбуфін, буторфанол.
Пентазоцин (лексир, фортрал) – сильний анальгетик, діє переважно на каппарецептори. Володіє невисокою здатністю до звикання, не викликає ейфорії. Добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, прямій кишці. Порівняно з морфіном він у 3-4 рази слабкіший, менш токсичний, мало впливає на моторику шлунково-кишкового тракту, має здатність підвищувати артеріальний тиск, викликати тахікардію, тому його не призначають при інфаркті міокарда. Тривалість дії при внутрішньом'язовому введенні – 2 години.
Бупренорфін (еднок, транстек) має високий афінітет до μ- та к-опіатних рецепторів, вважається частковим агоністом, у 20-30 разів активніший за морфін. Наявність бутильного радикалу в положенні С-7 надає йому схожості з енкефалінами. Має досить тривалу болезаспокійливу дію. Сила анальгетичної дії наближається до фентанілу. Менше пригнічує дихання, менше викликає звикання, спостерігають іноді нудоту, блювання, сонливість.
Буторфанол (стадол). Належить до групи агоністів-антагоністів. Стимулює к- і блокує μ-рецептори. За інтенсивністю і тривалістю анальгетичної дії подібний до морфіну, перевищує в 3-5 разів за активністю, але меншою мірою пригнічує дихання, має менший наркогенний потенціал. Може підвищувати артеріальний тиск, викликати тахікардію; не призначають при інфаркті міокарда, застосовують для нейролептанальгезії.
Кодеїну фосфат вигідно відрізняється від морфіну низькою токсичністю (вдвоє менше, ніж у морфіну), меншою наркотичною дією (в 20 разів менше, ніж у морфіну) і незначним пригніченням дихального центру; рідко викликає звикання та медикаментозну залежність, не викликає міоз, менше впливає на кишечник, обмінні процеси. Кодеїну фосфат призначають як протикашльовий засіб.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Наркотичні анальгетичні лікарські засоби“ на сторінці 3. Приємного читання.
