Протипоказання: бронхіальна астма, легенева кровотеча.
Побічна дія: специфічний неприємний запах препарату, що може викликати нудоту, різкий біль і почервоніння в місці внутрішньом'язового введення.
Комплексони. При інтоксикаціях поряд з тіоловими препаратами (унітіол, ацетилцистеїн) застосовують комплексони, які мають ефективні антидотно-лікувальні властивості. Комплексони (хелатоутворювальні речовини) – це група сполук, здатних утворювати стійкі малодисоційовані комплекси з багатьма токсичними речовинами і швидко виводитись з організму.
Як антидоти серед комплексонів у медичній практиці найчастіше застосовують тетацин-кальцій (кальцій-динатрієва сіль етилдіамінтетраоцтової кислоти), пента- цин (кальцій-тринатрієва сіль діетилентриамінопентаоцтової кислоти), пеніцила- мін, або купреніл (Д-2-аміно-З-меркапто-З-метилмасляна кислота), а також дефе- роксамін (десферал).
У медичній практиці комплексони частіше використовують як засоби, що прискорюють виведення з організму багатьох токсичних важких і рідкоземельних металів, радіонуклідів, а також серцевих глікозидів у випадках їх передозування.
Фармакодинаміка. Основою детоксикуючої дії комплексонів є їх властивість утворювати міцні нейонізовані водорозчинні комплекси з багатьма неорганічними катіонами, в тому числі з важкими металами, і прискорювати виведення цих комплексів із сечею. Крім того, ці препарати сприяють мобілізації металу з тканинних депо і переходу його в плазму крові. Комплексони мають дуже низьку токсичність, достатньо великий діапазон терапевтичної дії, практично не піддаються розщепленню чи будь-якій зміні у біологічному середовищі, що є важливою фармакологічною особливістю.
Показання: гострі та хронічні отруєння міддю, неорганічними сполуками ртуті, арсеном, оловом, золотом, цинком, свинцем, плутонієм, залізом, радіонуклідами. Купреніл є також засобом вибору у випадках хвороби Вестфаля – Штрюмпеля – Вільсона (гепатолентикулярна дегенерація) – порушення метаболізму міді та її надмірного відкладання в печінці. Дефероксамін використовують не тільки як антидот при гострому отруєнні сполуками заліза, але й у випадках гемохроматозу для діагностики патологічного відкладання заліза.
Протипоказання: захворювання нирок, печінки, гіпертензивна хвороба з порушенням функції нирок і явищами спазму вінцевих артерій; купреніл протипоказаний при підвищеній чутливості до пеніциліну (структурний аналог), а дефероксамін – при вагітності.
Побічна дія: пентацин – запаморочення, головний біль, біль у грудях (тривале застосування – ушкодження нирок, порушення електролітної рівноваги, що усувається після припинення лікування); тетацин-кальцій і купреніл – зміни крові, біль у м'язах і суглобах, розлади травлення; швидке внутрішньовенне введення комплексонів може призвести до колапсу.
Реактиватори холінестерази. Досить ефективним засобом лікування при інтоксикації антихолінестеразними засобами, в тому числі ФОС, є атропіну сульфат. Раніше його вважали майже єдиним антидотом ФОС. Проте атропін неефективний при дуже тяжких інтоксикаціях, викликає загрозу ускладнень після перенесеного отруєння у вигляді психічних порушень і м'язової слабкості; його неможливо використовувати профілактично.
Поширеність хімічних сполук з антихолінестеразним механізмом дії зумовлена застосуванням їх як пестицидів (хлорофос, карбофос, ДД ВФ, фосфамід та ін.), а також як лікарських засобів, що використовують у неврології, хірургії, офтальмології (армій, прозерин, галантамін та ін.).
Антидотами токсичних речовин нового типу є реактиватори холінестерази: алоксим, діетиксим, ізонітрозин.
Фармакокінетика. Реактиватори холінестерази при їх підшкірному або внутрішньом'язовому введенні транспортуються досить швидко. Максимальний рівень оксимів у крові визначається через 6-20 хв після ін'єкції. Терапевтична концентрація, а отже, ефективність препаратів зберігається близько 30 хв. Препарати легко проникають у різні органи і тканини (крізь гематоенцефалічний бар'єр не всі препарати проникають однаково), рівномірно розподіляючись у них. Реактиватори холінестерази метаболізуються переважно в печінці, виводяться з сечею.
Фармакодинаміка. Антидотний механізм реактиваторів холінестерази при отруєнні антихолінестеразними речовинами полягає у відновленні (реактивації) ферментативних властивостей ацетилхолінестерази. Принцип реактивації полягає в тому, що антидот фосфорує холінестеразу, тобто руйнує хімічний зв'язок між токсичною речовиною і ферментом, у результаті чого відбувається реактивація ферменту.
Таким чином, антидотний ефект реактиватора виявляється вже після інактивації отрутою біохімічної рецепторної структури. Реактиватори холінестерази можуть не тільки відновлювати її активність, а й вступати в реакцію з ФОС, безпосередньо утворюючи при цьому нетоксичні продукти гідролізу.
Реактиватори холінестерази є ефективними при застосуванні не тільки з лікувальною, а й з профілактичною метою. Це може пояснити їх здатність оборотно приточувати холінестеразу, захищаючи її від інактивації токсичною речовиною.
Ефективність реактиваторів холінестерази залежить від терміну їх застосування, їх потрібно вводити потерпілому в найкоротші строки від моменту потрапляння токсичної речовини до організму. Препарати значно активніші у разі профілактичного введення, ніж при застосуванні на фоні інтоксикації.
Антидотний ефект реактиваторів холінестерази збільшується з підвищенням дози до оптимальної.
Ефективніше реактиватори холінестерази діють у поєднанні з м-холіноблокато- рами, зокрема з атропіну сульфатом, які потенціюють антидотний ефект реактиваторів. Це дає змогу призначати м-холіноблокатори в таких дозах, в яких вони окремо не мають вираженого лікувального ефекту.
Однією з важливих фармакодинамічних особливостей реактиваторів холінестерази є їхня властивість проникати крізь гематоенцефалічний бар'єр. Це забезпечує реактивацію ферменту також у центральній нервовій системі, ушкодження якої в патогенезі отруєнь фосфорорганічними сполуками відіграє ключову роль. Найкраще проникають у центральну нервову систему алоксим, діетиксим та ізокітрозин. При цьому значно поліпшуються показники біоелектричної активності головного мозку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації“ на сторінці 3. Приємного читання.
