Засоби, які застосовують при кишкових нематодозах
Похідні імідазотіазолу
Левамізол (декарис) було впроваджено у клінічну практику в 1970 році.
Фармакокінетика. Швидко адсорбується в кишечнику (максимальний рівень у крові через 30 хв). Метаболізується в печінці. Виводиться протягом 48 год через нирки та кишки. Може виводитись через дихальні шляхи.
Фармакодинаміка. Блокує сукцинатдегідрогеназу та фумаратредуктазу нематод, порушуючи біоенергетичні процеси гельмінтів. Крім того, чинить деполяризую- чий ефект на гангліоподібні утворення нематод, викликаючи спочатку контрактуру, а потім параліч м'язів гельмінтів. Найчутливішими до левамізолу є аскариди, менше – анкілостоми, а також трихостронгіли та вугриця кишкова. Препарат має імуномодулюючу дію, у зв'язку з чим використовується при імунодефіцитних станах, ревматоїдному артриті та деяких інших колагенозах.
Показання: аскаридоз (високоефективний), анкілостомідоз, стронгілоїдоз.
Дози та спосіб застосування. При нормальній перистальтиці кишечнику одночасне призначення проносних засобів не потрібне і паралізовані нематоди виводяться з організму протягом 24 годин після прийому препарату. Хворим на аскаридоз достатньо одноразового прийому 150 мг препарату, що дає можливість застосовувати його для масової дегельмінтизації. Для лікування при інших нематодозах левамізол призначають у такій самій дозі протягом 2-3 днів, проте ефективність його не завжди достатня.
Протипоказання: підвищена чутливість до препарату.
Побічна дія: алергічні реакції, головний біль, запаморочення, шлунково-кишкові розлади, тахікардія, лейкопенія.
Похідні піримідину
Пірантелу памоат (гельмінтокс)
Фармакокінетика. У кишечнику адсорбується погано. У крові максимальна концентрація визначається через 1-4 год. Метаболізується в печінці. Після прийому всередину більше ніж 50 % дози виводиться з калом у незміненому стані та близько 7 % – із сечею в незміненому стані або у вигляді метаболітів.
Фармакодинаміка. Пірантел в організмі гельмінтів активує вивільнення ацетилхоліну, пригнічує холінестеразу і стимулює постсинаптичні н-холінорецептори, внаслідок чого виникає стійка деполяризація постсинаптичної мембрани, відкриваються йонні канали та різко підвищується надходження йонів натрію всередину клітини. Таким чином, виникає нервово-м'язовий блок у гельмінтів.
Дози та спосіб застосування. Високоефективний щодо аскаридозу та ентеробіозу (одноразово 10 мг/кг). Хворим на анкілостомідоз та трихостронгілоїдоз вводять протягом 3 днів. Можна застосовувати у випадках поліінвазій. Придатний для масової дегельмінтизації (аскаридоз, ентеробіоз). Ефективний також щодо метагонімозу, некаторозу, менше – трихоцефальозу.
Протипоказання: гіперчутливість, міастенія.
Побічна дія: алергічні реакції, шлунково-кишкові розлади, підвищення активності ферментів печінки, головний біль, запаморочення, сонливість, рідко – еритематозний висип, порушення слуху, парестезії.
Похідні піперазину
Піперазину адипінат
Фармакокінетика. У кишечнику абсорбується на 20-40 %, після чого частково (25 %) інактивується. Виводиться з сечею, а більша частина, що не адсорбувалася, – у незміненому вигляді з фекаліями.
Фармакодинаміка. Діє як ГАМК-агоніст, порушує функцію нервово-м'язової системи гельмінтів, викликає периферичний параліч, внаслідок чого вони втрачають здатність утримуватися в кишечнику.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антигельмінтні лікарські засоби“ на сторінці 3. Приємного читання.
