| Анестезуючий засіб | Активність при анестезії | Токсичність | ||
| поверхневій | інфільтраційній | провідниковій | ||
| Кокаїн | 1 | 3,5 | 1.9 | 3,5 |
| Новокаїн | 0,1 | 1 | 1 | 1 |
| Тримекаїн | 0,4 | 3-3,5 | 2,5-3,5 | 1,2-1,4 |
| Лідокаїн | 0,5 | 2-4 | 2-3 | 1,5-2 |
| Ультракаїн | 0,5 | 3-5 | 3-5 | 1 |
Примітка. Порівняльну активність і токсичність подано в умовних одиницях.
Показання до призначення місцевоанестезуючих засобів. Проведення локальної або регіонарної анестезії на різних ділянках при виконанні:
• лікувальних маніпуляцій (оперативні втручання в хірургічній практиці, стоматології, оториноларингологи, урології, акушерсько-гінекологічній практиці);
• діагностичних маніпуляцій, що викликають больовий синдром (інструментальні дослідження);
• ліквідування больового синдрому при деяких патологічних станах (ішіалгія, люмбаго, травма, свербіння шкіри);
• ліквідування больового синдрому під час пологів;
• терапія порушень серцевого ритму (лідокаїн).
Побічні ефекти і протипоказання до застосування. Місцеві анестетики, особливо ті, що мають тривалу і виражену місцевоанестезуючу дію (бупівакаїн, дикаїн), є досить токсичними сполуками, що значною мірою визначається місцем застосування препарату і концентрацією використаного розчину (при збільшенні концентрації місцевого анестетику зростає токсичність). Токсичні ефекти найчастіше можуть виявлятися у вигляді таких медикаментозних реакцій, як алергія, тканинна нейротоксичність і системна токсичність, та зустрічаються при проведенні різних видів регіонарної анестезії.
Алергія. Алергія на препарати зустрічається рідко і майже завжди пов'язана з аміно-ефірними препаратами. Реакції дійсної підвищеної чутливості на аміно-аміди зустрічаються дуже рідко. При алергії на аміноефіри не було виявлено перехресних реакцій на аміно-амідні препарати. Аміди можуть безпечно застосовуватися у пацієнтів з істинними алергічними реакціями на аміно-ефірні місцеві анестетики в анамнезі (кропив'янка, бронхоспазм, гіпотонія). Відповідальною за алергічні реакції вважається параамінобензойна кислота (РАВА), яка вивільняється при гідролізі аміно-ефірних анестетиків. У пацієнтів із відомою алергією до сонцезахисних кремів, що містять РАВА, бажане застосування аміно-амідних препаратів.
Тканинна нейротоксичність. Виникнення місцевої тканинної нейротоксичності можливе при ін'єкції будь-якого препарату. Після ін'єкції місцевих анестетиків може виникати пошкодження м'язів, проте зазвичай воно не є вираженим, самостійно розрішується і виникає рідко. Найчастішими ускладненнями, пов'язаними з ін'єкціями, є травмування нерва голкою та інтраневральна ін'єкція. Високі концентрації місцевих анестетиків і додавання до розчину епінефрину при інтраневральному введенні препарату спричиняє пошкодження нервового стовбура. Розчином місцевого анестетику, який містить потенційно небезпечну концентрацію, є 5 % р-н лідокаїну, який використовують для спинномозкової анестезії. Явища місцевої токсичності можуть бути пояснені також іншими чинниками. До початку анестезії завжди необхідно пам'ятати про можливу наявність пошкодження нервів. Розчинення кристалів при приготуванні розчину може призвести до токсичної концентрації препарату. Потрапляння в розчин місцевого анестетику засобів для стерилізації і обробки шкіри є іншою можливою причиною нейротоксичності.
Системна токсичність. Системна токсичність виявляється при дії на центральну нервову систему і виникає внаслідок надмірної кількості місцевого анестетику в крові. Це найбільш серйозне ускладнення, що часто зустрічається при використанні препаратів даної групи. Найчастіше до токсичного рівня призводить ненавмисна внутрішньовенна або внутрішньоартеріальна ін'єкція. Токсичність може виникнути також в результаті повільної абсорбції препарату після периферичної ін'єкції. Встановлено, що пригнічення місцевими анестетиками адрено- і холінореактивних структур різних відділів головного мозку призводить до зниження синаптичної провідності і підсилює гальмівні процеси в головному мозку. У зв'язку з цим токсичні ефекти місцевих анестетиків проявляються симптомами стимуляції центральної нервової системи (ЦНС) у вигляді неспокою, тремору (до появи клонічних і тоніко-клонічних судом), надалі спостерігаються симптоми пригнічення ЦНС. Судоми при застосуванні місцевих анестетиків найчастіше виникали при внутрішньовенному введенні при проведенні епідуральної анестезії (частота 1 %). Основним ризиком для пацієнта в період судом і коми є мозкова гіпоксія. Причому гіпоксемія розвивається вкрай швидко, оскільки виражені порушення скорочення м'язів призводять до апное. Також швидко розвиваються ацидоз і гіперкаліємія. Рівні судомної активності різні для кожного препарату, проте оскільки токсико-терапевтичне співвідношення для ЦНС є схожим для всіх місцевих анестетиків, не можна виділити який-небудь препарат, більше чи менше схильний до індукції судом у нормальних клінічних дозах. Значними чинниками, що впливають на рівень судомної активності, є індивідуальні особливості. Будь-який чинник, який знижує кліренс плазми, сприятиме значному підвищенню очікуваної токсичності (такий як порушення функції печінки для аміно-амідних препаратів або дефіцит псевдохолінестерази в плазмі для аміно-ефірних препаратів). Гіперкапнія і метаболічний ацидоз можуть знижувати рівень судомного порогу всіх місцевих анестетиків.
Симптоми ураження ЦНС. Легкий ступінь: легкий головний біль, запаморочення, сонливість, загальмованість, дзвін у вухах, порушена чутливість, порушення смаку. Часто пацієнт самостійно не може дати інформації про ці симптоми, поки його не запитають. Необхідно ретельно опитувати хворого про його відчуття під час введення препарату. Будь-яка підозра на седацію хворого повинна звернути увагу лікаря на можливість інтоксикації і вимагає припинити подальше введення.
Важкий ступінь: тоніко-клонічні судоми, що супроводжуються непритомністю, комою, зупинкою дихання. Залежно від препарату і швидкості його всмоктування пацієнти можуть переходити до стану судом за дуже короткий час.
Симптоми ураження ССС. Легкий ступінь: тахікардія і підвищення артеріального тиску, особливо при додаванні до анестетика адреналіну. Якщо адреналін не додавався, то спостерігатимуться брадикардія і гіпотонія.
Важкий ступінь: зазвичай необхідно до 4-7 судомних доз, щоб виник судинний колапс. Він розвивається через прямий депресивний вплив на міокард. Бупівакаїн є більш кардіотоксичним препаратом, ніж лідокаїн. Важка аритмія може виникнути при випадковому внутрішньовенному введенні.
Гостра інтоксикація місцевими анестетиками виникає при швидкому підвищенні концентрації в крові, тому швидке введення навіть малих об'ємів може викликати отруєння. Токсичність місцевих анестетиків підсумовується як у препаратів одного класу, так і при комбінації аміно-ефірних препаратів з аміно-амідними. Зокрема це означає, що, використовуючи максимально рекомендовану дозу аміно-амідного препарату, при необхідності додавання аміно-ефірнош препарату можливість розвитку токсичної дії підвищується. Не є вирішеним натепер також питання про “безпечний” інтервал між введенням великих доз препаратів.
Вплив токсичних доз на серцево-судинну систему виявляється у зниженні електрозбудливості, швидкості проведення і силі скорочення міокарда. Бупівакаїн при внутрішньовенному введенні знижує коронарний кровообіг, зменшує опір коронарних судин, зменшує ударний об'єм і тиск у легеневій артерії. Зниження периферичного опору зумовлене прямою дією на гладенькі м'язи судин і їх тривалою релаксацією. До проявів токсичної дії місцевих анестетиків слід віднести і їх можливу аритмогенну та кардіодепресивну дію.
Протипоказання до застосування місцевих анестетиків:
• важка форма серцевої недостатності;
• слабкість синусового вузла, АВ-блокада, брадикардія, гіпотонія;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальна фармакологія“ на сторінці 4. Приємного читання.
