Механізм дії та фармакодинаміка місцевих анестетиків. В основі анестезуючої дії лежить пригнічення здатності мембрани генерувати потенціал дії, сповільнення транспорту йонів і проведення імпульсу нервовими волокнами, а також гальмування аксонального транспорту білків. Основою нейрофізіологічного механізму дії місцевих анестетиків є здатність до зниження проникності електрозбудливої мембрани для іонів натрію. Цілісність клітини та її метаболізм не змінюються, проте, коли концентрація анестетика в розчині досягає певного рівня, проведення електричного імпульсу у відповідь на електричну стимуляцію (деполяризація) не відбувається. Виникає блокада проникнення натрію в клітину, що зумовлює процес деполяризації в нормальних умовах. На процес реполяризації, пов'язаний з транспортом калію через особливі калієві канали, дія не виявляється. Фізична блокада, або конформаційні зміни в натрієвих каналах, викликані катіонною формою місцевих анестетиків, призводять до їх тимчасової дисфункції. Дія на зовнішній отвір натрієвого каналу не виявляється. Знаходження анестетика в безпосередній близькості до зовнішнього отвору натрієвого каналу саме по собі не викликає порушення провідності, як було продемонстровано в експериментах з постійним зрошуванням нервового волокна іонізованими молекулами лідокаїну. Ця іонізована (катіонна) форма місцевого анестетика не може проникнути через ліпідний шар мембрани клітини або увійти до каналу безпосередньо через його зовнішній отвір. Неіонізована (жиророзчинна) основна форма молекули повинна спочатку проникнути крізь оболонку клітини і досягти аксоплазми.
Гіпотеза модульованої спорідненості рецептора пояснює механізм дії місцевих анестетиків на підставі різниці генерації електричної активності в нормальній і анормальній тканині. Вона включає відмінності в потенціалі спокою у формі і тривалості потенціалу дії, в часі, необхідному для відновлення збудливості після закінчення потенціалу дії. Встановлено, що незаряджені третинні місцеві анестетики проникають через ліпідний матрикс всередину аксона і безпосередньо взаємодіють з натрієвими каналами, оборотно блокують комірний механізм, який регулює роботу каналу. Катіонна група місцевого анестетика зв'язується з аніонними рецепторами
гирла каналів. Надалі, після зв'язування місцевого анестетика з рецепторами натрієвих каналів, відбувається розбухання клітинної мембрани з подальшою блокадою каналів для проходження іонів натрію.
Встановлено, що місцеві анестетики блокують не тільки натрієву, але й кальцієву проникність мембрани; взаємодіючи з рецепторами натрієвих каналів мембран нервових клітин, конкурують за місця зв'язування з кальцієм, а також пригнічують активність кальційзалежної АТФ-ази, фосфоліпаз, пригнічують поверхневий натяг мембрани, енергетичне забезпечення іонних каналів.
Місцем реалізації фармакологічних ефектів місцевих анестетиків є клітинна мембрана нервового волокна. Вони блокують проведення імпульсів у нервових волокнах, проте чутливість до анестетику залежить від діаметра і типу нервового волокна. Мієлінізовані A-волокна більш чутливі до дії місцевих анестетиків, ніж немієлінізовані С-волокна, а В-волокна займають проміжне положення. Цим пояснюються симптоми розвитку місцевої анестезії: в першу чергу виникає втрата больової чутливості, а потім моторної і тактильної, при цьому вибірковість впливу на А- і С-волокна залежить від хімічної структури місцевоанестезуючого засобу. Існує залежність місцевоанестезуючого ефекту від хімічної структури, типу нервового волокна, але й чутливості нервового волокна до конкретного анестетику.
Разом із дією на аксональну мембрану, місцеві анестетики блокують нервову провідність на синаптосомальному рівні, викликаючи гальмування вивільнення нейромедіаторів і передачу нервових імпульсів через синапси. На біохімічному рівні місцевоанестезуючі засоби порушують окисно-відновні процеси в цитозолі, пригнічуючи активність цитохромоксидаз, дегідрогеназ, цитохрому С.
Потрапляючи до кровообігу, місцеві анестетики впливають на функціональний стан серцево-судинної і нервової систем і мікроциркуляторний кровообіг, причому цей вплив реалізується через ендотелійзалежну систему регуляції тонусу судинної стінки, до яких відносяться простагландини, простациклін, тромбоксан і лейкотрієни.
Місцеві анестетики залежно від препарату можуть викликати збудження і пригнічення нервової системи, знижувати збудливість і уповільнювати провідність у міокарді, викликати артеріальну гіпотензію. Крім того, місцеві анестетики можуть викликати спазмолітичний ефект у зв'язку з впливом на гладенькі м'язи, а в значних дозах навіть викликати нервово-м'язовий блок.
Встановлено пригнічуючий вплив місцевих анестетиків (бупівакаїну, лідокаїну) на фосфоліпазу-А і фосфоліпазу-С. Ступінь пригнічення має позитивну кореляційну залежність від ліпофільності анестетику і проявляється у вазоконстрикторному або вазодилатуючому ефекті – залежно від дози анестетику. Відзначено також, що місцеві анестетики сприяють поліпшенню властивостей реології крові, викликаючи зниження агрегації тромбоцитів.
Види місцевої анестезії. Залежно від способу і мети застосування анестетиків розрізняють наступні види місцевого знеболення.
• 1. Поверхнева або термінальна анестезія (переважно використовуються дикаїн, анестезин, лідокаїн) – забезпечується нанесенням місцевоанестезуючого препарату безпосередньо на поверхню шкіри або слизових оболонок. Даний метод широко застосовується в офтальмології, урології, при лікуванні виразок, опіків, захворювань вуха, горла, носа.
• 2. Провідникова, або регіонарна анестезія здійснюється шляхом блокади анестетиком крупного нервового стовбура, що іннервує певну ділянку тіла або регіон. Використовується (переважно ультракаїн, новокаїн, тримекаїн, бупівакаїн, лідокаїн) хірургічних втручаннях і з терапевтичною метою (при невралгіях).
Різновидами регіонарного знеболювання є:
• а) епідуральна (перидуральна) анестезія, яка здійснюється шляхом одноразового або багаторазового введення препарату в епідуральний простір над (навколо) твердою оболонкою спинного мозку. Для епідуральної анестезії, крім вищезазначених препаратів, широко застосовують ропівакаїн (наропін);
• б) субарахноїдальна (спинномозкова) анестезія, основана на підведенні місцевого анестетику в субарахноїдальний простір під павутинну оболонку спинного мозку, що блокує передачу збудження в чутливих, а потім і рухових корінцях спинномозкових нервів і в синапсах задніх рогів спинного мозку. Даний спосіб знеболення досить розповсюджений завдяки хорошому знеболенню і малій системній токсичності. Від 20 % до 60 % операцій і маніпуляцій проводиться з використанням анестезіологами і хірургами цих видів регіонарної анестезії.
• 3. Інфільтраційна анестезія (використовують переважно новокаїн, лідокаїн, ультракаїн, бупівакаїн, тримекаїн) – здійснюється при пошаровому насиченні тканин слабким розчином місцевого анестетику. Даний метод вимагає порівняно великої кількості препарату, що підвищує ризик виникнення системної токсичності.
У деяких випадках анестезуючі засоби можна вводити в кістку (внутрішньо- кісткова анестезія) або безпосередньо в судини. Внутрішньовенна анестезія проводиться при введенні місцевоанестезуючого засобу у вену кінцівки дистальніше накладеного жгута. У даний час фармацевтична промисловість пропонує достатньо широкий ряд місцевих анестетиків, що дає можливість вибрати для знеболення найбільш ефективний і безпечний препарат.
Вибір препаратів для конкретного виду анестезії визначається їх здатністю проникати в тканини, силою і тривалістю місцевої анестезуючої дії та токсичністю (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Порівняльна характеристика активності місцевих анестетиків при різних видах анестезії
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спеціальна фармакологія“ на сторінці 3. Приємного читання.
