При малярійній комі призначають хіїїгаміїї і хінін парентерально. З метою профілактики рецидивів триденної і чотириденної малярії використовують примахін.
Для індивідуальної хшіопрофілактики у людей, які перебувають у небезпечних щодо захворюваності на малярію районах, використовують засоби, які впливають на прееритроцитарні форми плазмодіїв (хлоридин). Іноді з цією самою метою призначають гематошизонтотропні засоби (хінгамін, мефлохін, хініну гідрохлорид та ін.). Хлоридин повною мірою може запобігати захворюванню на малярію новонароджених, виділяючись із молоком матері.
Для суспільної хіміопрофілактики, яка передбачає попередження поширення малярії від хворих людей, використовують гамонтотропні засоби (примахін, хлори- дии, хіноцид). У цьому випадку в тілі комара не утворюються спорозоїти.
Протипоказання. Для протималярійних засобів існують такі протипоказання: підвищена чутливість до них, особливо якщо вона пов'язана з природженою недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (хінін, примахін, хіноцид), тяжкі захворювання печінки й нирок (хінгамін, примахін, хлоридин, хіноцид), захворювання серця (хінгамін, хінін), зокрема стенокардія (примахін, хіноцид), патологія крові та кровотворних органів (хінгамін, примахін, хлоридин), захворювання очей (хінгамін), середнього і внутрішнього вуха (хінін), функціональні та органічні захворювання ЦНС з явищами збудження (хінгамін), гострі інфекційні захворювання (крім малярії), загострення ревматизму (примахін), вагітність у ранні (хінгамін, хлоридин) і пізні (хінін) терміни, дітям і новонародженим (мефлохін).
Запобіжні заходи передбачають контроль за кров'ю і сечею для профілактики гострого гемолізу і гемоглобінурійної гарячки (хінгамін, примахін, хлоридин, хінін) і за одночасним застосуванням хінгаміну, гідроксихлорохіну і дабехіну з антикоагулянтами (кровоточивість); хінгаміну – з саліцилатами і кортикостероїдами (дерматит), а також при псоріазі (загострення); примахіну – з препаратами, які пригнічують кровотворення (потенціювання); хіноциду – з іншими протималярійними засобами (підвищення токсичності).
Передозування. Інтоксикація, допомога. При передозуванні, найімовірнішому при лікуванні хініном і хінгаміном, у клінічній картині переважає пригнічення ЦНС, кардіотоксичний ефект (шлуночкова тахікардія, асистолія), і судинна недостатність (колапс), пригнічення дихання. Лікування проводять за загальними принципами надання допомоги у випадках отруєння лікарськими засобами, спрямоване на виведення отрути з організму і відновлення життєво важливих функцій.
Принципи застосування протималярійних засобів
На основі фармакодинамічних і фармакокінетичних особливостей сучасних протималярійних засобів, біологічних та епідеміологічних особливостей розвитку збудника малярії і його переносників, лікування хворих на малярію треба здійснювати з дотриманням таких правил:
• 1. Починати лікування слід якомога раніше, оскільки ударної стерилізуючої хіміотерапії малярії не існує.
• 2. Лікування проводити циклами або курсами, відповідно до стадій розвитку збудників. Переривчастість лікування для деяких засобів пов'язана також з небезпекою кумуляції. Лікування проводити до повного зникнення збудників не тільки з периферичної, а й із депонованої крові.
• 3. Лікування повинне бути комбінованим у вигляді одночасного призначення двох або трьох протималярійних засобів з різними механізмами і з різною локалізацією дії для запобігання розвитку резистентності збудників.
• 4. Лікувальний ефект досягається призначенням усіх препаратів, які застосовують усередину; в тяжких випадках їх треба вводити підшкірно, а в загрозливих – внутрішньовенно (хінгамін, хінін).
• 5. Перед початком лікування, особливо при парентеральному введенні препаратів, обов'язково з'ясувати можливу наявність ідіосинкразії, що досягається цілеспрямованим опитуванням (анамнез), спеціальними лабораторними дослідженнями і діагностичними пробами.
• 6. Протягом двох років після вилікування проводити протирецидивне лікування примахіном, особливо в період можливого зараження малярією, оскільки імунітет до неї нестійкий.
• 7. До комбінованого лікування хронічних хворих на малярію обов'язково вводити гамонтоцидні засоби (примахін, хлоридин) для здійснення масової проти- епідеміологічної профілактики, тобто запобігання передачі малярії від хворої до здорової людини через комара.
• 8. При перебуванні здорової людини в небезпечному щодо захворювання на малярію районі проводити профілактику шляхом застосування засобів, які впливають на прееритроцитарні форми плазмодію (хлоридин) і гематошизонто- тропних препаратів, які запобігають нападам гарячки, в порядку ранньої терапії (хінгамін, мефлохін). Особисту профілактику слід починати за кілька днів до прибуття до вогнища малярії, провадити протягом усього періоду перебування в ньому і ще 4-6 тижнів після його закінчення, коли зараження вже неможливе.
• 9. У процесі приймання протималярійних засобів систематично контролювати стан органів і систем, чутливих до протималярійних засобів.
• 10. Для запобігання можливих ускладнень або зменшення побічної дії лікування має бути комплексним, поєднувати застосування протималярійних засобів з препаратами загальнозміцнювальної, гепаю- і кардіопротекторної дії тощо.
Лікарські засоби для лікування амебіазу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антипротозойні засоби“ на сторінці 5. Приємного читання.
