Малярійний плазмодій проходить у організмі людини безстатевий цикл розвитку (шизогонія), а у тілі комара – статевий цикл (спорогонія). Під час укусу зараже- I ним комаром у кров людини потрапляють спорозоїти. З током крові та лімфи вони потрапляють до гепатоцитів, де проходить процес тканинної (екзоеритроцитарної) шизогонії. У результаті багатократного поділу з одного спорозоїта утворюються де- сятки тисяч мерозоїтів. Цей період проходить безсимптомно. Після завершення екзо- еритроцитарної шизогонії тканинні мерозоїти проникають у еритроцити, де проходить стадія еритроцитарної шизогонії. Вона супроводжується руйнуванням еритроцитів і нападами малярійної лихоманки. Еритроцитарні мерозоїти знову проникають в еритроцити, після чого процес безстатевого розмноження повторюється у певному ритмі, Поряд з безстатевим розмноженням у крові людини утворюються статеві форми малярійного плазмодія – гаметоцити (гамонти, гамети): чоловічі (мікрогамети) і жіночі (макрогамети). Наявність їх у крові не супроводжується симптомами хвороби, але є небезпечною в епідеміологічному плані. Такі хворі – джерело для зараження комарів.
При тропічній і чотириденній малярії після завершення екзоеритроцитарної шизогонії паразити виходять із печінки у кров, їх подальший розвиток проходить лише в еритроцитах. При триденній малярії спостерігається зараження сукупністю спо- розоїтів, яка гетерогенна у генетичному відношенні. Частина з них (первинні форми) проходять стадію тканинної шизогонії відразу після проникнення у гепатоцити і після її закінчення залишають печінку. Інша частина спорозоїтів (вторинні форми) здатні перебувати у печінці у “сплячому” стані від кількох місяців (8-9) до 2 років. Після латентного періоду у них настає екзоеритроцитарна шизогонія, яка завершується виходом паразитів у кров і розвитком первинної малярії або її рецидивом.
Тривалість спорогонії, екзо- та еритроцитарної шизогоній, можливість появи резистентних форм плазмодіїв для кожного виду паразиту різні.
Класифікація протималярійних лікарських засобів.
• 1. Похідні метанолхіноліну: хініну сульфат, гідрохлорид, мефлохін.
• 2. Похідні 8-амінохіноліну: примахін, хіноцид.
• 3. Похідні 4-амінохіноліну: хлорохін (делагіл), гідроксихлорохін (плаквеніл).
• 4. Похідні диамінопіримідину: хлоридин (піриметамін).
• 5. Сульфаніламіди: сульфален, сульфадиметоксин.
• 6. Сульфони: діафенілсульфон.
• 7. Тетрацикліни: доксициклін.
Залежно від спектра антималярійної дії (рис. 18.1) виділяють такі групи препаратів.
• 1. Гематоишзонтотропні засоби – засоби, які вибірково діють на безстатеві форми плазмодіїв на стадії шизогонії в еритроцитах. Під їх впливом шизоцити зникають із периферичної крові на 3-5-й день лікування. Застосування цих препаратів у гострому періоді малярії попереджає і усуває напади. До цієї групи препаратів відносять хінгамін, хінін, мефлохін. Також у вигляді комбінованих препаратів застосовують такі засоби, як гідроксихлорохін, хлоридин, бігумаль, доксициклін.
• 2. Гістошизонтотропні засоби впливають на тканинні форми плазмодіїв. Препарати, які пригнічують прееритроцитарні форми плазмодіїв (тахіспорозоїти): бігумаль і хлоридин. їх застосовують для попередження захворювання. Препарати, які діють на параеритроцитарні форми плазмодіїв (брадиспорозоїти): примахін, хіноцид. їх застосовують для профілактики рецидивів малярії.
• 3. Гамонтотропні засоби пригнічують розвиток статевих форм плазмодіїв в організмі людини (в еритроцитах): примахін, хіноцид.
• 4. Споронтоцидні засоби порушують процес спорогонії у тілі комара, роблять його безпечним для людини: бігумаль, хлоридин. їх застосовують для профілактики малярії.
Рис. 18.1. Спектр дії протималярійних засобів
Гематошизонтотропні засоби
Хіигамін (хлорохін, делагіл) був запропонований для лікування малярії у 1943 р.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антипротозойні засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
