Препарат вважають одним із кращих гематошизонтотропних засобів. У гострих випадках хіигамін знімає малярійну лихоманку протягом 24-48 годин, а через 2-3 доби малярійні плазмодії зникають із периферичної крові. Препарат застосовують для профілактики і лікування всіх видів малярії. Поряд із протималярійною дією хіигамін виявляє протизапальну активність і широко застосовується для лікування поліартриту, системного червоного вовчака, склеродермії та інших колагенозів. Також хіигамін виявляє амебоцидну, протилямбліозну, протибалантидіазну та деяку антигельмінтну активності. Препарат використовується при серцевих аритміях (екстрасистолії, пароксизмальній формі миготливої аритмії), має десенсибілізуючий ефект.
Фармакокінетика. При прийомі всередину хіигамін всмоктується швидко і повністю. Близько 50 % препарату зв'язується з білками плазми крові, нуклеїновими кислотами та меланіном. Метаболізується в печінці і у вигляді метаболітів на 90 % виводиться нирками, на 10 % – з калом. Індуктори мікросомальних ферментів печінки прискорюють інактивацію, а луги – виведення препарату з організму.
Фармакодинаміка. Механізм дії. Хіигамін, а також примахін, хіноцид, хінін, ме- флохін пригнічують синтез ДНК, як інтеркалюючі агенти. Цей ефект може відбуватися як у мікробних клітинах, так і в клітинах хазяїна, у зв'язку з чим вибіркова токсичність цих препаратів залежить від їх накопичення у клітині плазмодіїв. За молекулярним механізмом дії на синтез нуклеїнових кислот згадані препарати відносять до інтеркалюючих агентів, які призводять до втручання чужорідної молекули між сусідніми парами основи подвійної спіралі ДНК. Зв'язування двох спіралей ДНК інтеркалюючим агентом перешкоджає розплетенню ланцюгів ДНК, внаслідок чого синтез нової макромолекули ДНК (редуплікація), як і матричної РНК, стає неможливим. Хіигамін також ущільнює оболонку лізосом, що порушує засвоєння гемоглобіну внутрішньоеритроцитарними формами плазмодіїв. Зазначені особливості протималярійних засобів також зумовлюють неоднакову їх ефективність відносно збудника малярії на різних стадіях його розвитку.
Хінгамін володіє антипротозойним ефектом: викликає загибель безстатевих ерит- роцитарних форм усіх видів малярійних плазмодіїв, а також володіє протигаметною властивістю. Хінгамін також має імунодепресивну, протизапальну активність і проявляє антиаритмічну дію (подібно антиаритмічним препаратам першого класу завдяки мембраностабілізуючому впливу).
Показання: всі види малярії, позакишковий амебіаз, склеродермія, системний червоний вовчак, фотодерматоз.
Побічна дія. Приймання препарату може супроводжуватися головним болем, нудотою, блюванням, втратою апетиту, порушенням функції печінки, запамороченням, шумом у вухах, порушенням слуху (рідко) і акомодації, зниженням гостроти зору, відкладанням пігменту в рогівці, лейкопенією, колапсом, дистрофічними змінами міокарда, депігментацією, алопецією.
Гідроксихлорохін (плаквеніл) за хімічною будовою і типом дії подібний до хінга- міну, але не впливає на збудника тропічної малярії та краще переноситься.
При стійкості малярійного плазмодія до хлорохіну всередину призначають хініну сульфат та хініну гідрохлорид, а парентерально – хініну дигідрохлорид. Хінін впливає на еритроцитарні шизонти і гамонти усіх видів плазмодіїв, на прееритроцитарні форми Р. falciparum, а також на збудників токсоплазмозу.
Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. У плазмі крові на 70 % зв'язується з білками, метаболізується в печінці, повністю швидко виводиться нирками.
Фармакодинаміка. Механізм дії хініну подібний до хінгаміну. Крім того, на основі мембраностабілізуючих властивостей хінін перешкоджає проникненню шизонтів через оболонку еритроцитів.
Препарат має також анальгезуючий і жарознижувальний ефекти. Він пригнічує центр терморегуляції і знижує температуру тіла при лихоманці, пригнічує збудливість міокарда (подовжує рефрактерний період), чинить негативну інотропну дію, стимулює мускулатуру вагітної матки та посилює її скорочення. Скорочує селезінку.
Показання: лікування всіх видів малярії при стійкості до інших препаратів, усування нападів і лікування тропічної малярії. При злоякісному перебігу препарат хініну дигідрохлорид вводять внутрішньом'язово, при надважкому стані – внутрішньовенно.
Побічні ефекти. При прийманні препарату можливі шум у вухах, оглушеність, запаморочення, блювання, головний біль, колапс. Місцево хінін має подразливу дію на тканини і тому ін'єкції його роблять внутрішньовенно. Більш загрозливим ускладненням, яке потребує невідкладної допомоги, є гемоглобінурійна гарячка, яка зумовлена ідіосинкразією – дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Ця аномалія трапляється серед американських та африканських негрів (тип А – помірний), а також серед корінного населення Кавказу і Середземномор'я (тип В – сильний). Цей стан виникає у відповідь на одноразове введення хініну (а також примахіну, хіноциду) і проявляється місцевими та загальними реакціями алергічного типу (еритема, кропив'янка, підвищення температури тіла, до яких приєднується недостатність кровообігу, бронхоспазм, гострий гемоліз еритроцитів, гемоглобінурія, тромбоцитопенія або тромбоцитопенічна пурпура, маткові кровотечі).
Мефлохін (ларіам) є одним з найбільш активних препаратів.
Фармакокінетика. Добре абсорбується після приймання всередину і дуже активно зв'язується з білками плазми крові (98 %). Концентрація в крові швидко досягає максимальної і знижується поступово, протягом кількох днів. Метаболізується в печінці, виводиться з калом.
Фармакодинаміка. Мефлохін має шизонтоцидну і гамонтоцидну дію на всі види плазмодіїв, незалежно від локалізації в організмі. Одноразове застосування препарату знімає лихоманку і знищує збудника у хворих на тропічну малярію. Мефлохін накопичується в еритроцитах, всередині яких є паразити, в концентраціях, що перевищують концентрацію в плазмі крові, перевищує за ефективністю хінгамін при виникненні резистентності у збудників малярії. Препарат забезпечує радикальне виліковування при всіх формах малярії.
Показання. Мефлохін показаний для лікування малярії, що викликана штамом Р. falciparum, стійким до інших протималярійних препаратів. Мефлохін можна призначати для лікування малярії, що викликана Р. vivax, і малярії змішаного типу. Мефлохін застосовують люди, що від'їжджають в ендемічні щодо малярії регіони, особливо з високим ризиком інфікування штамами Р. falciparum, стійкими до інших препаратів.
Побічна дія. Препарат переноситься добре. Іноді терапія мефлохіном супроводжується нудотою, діареєю, болями в животі, блюванням, головним болем, сонливістю або безсонням.
Подібну дію мають альфахін (камохін), галохін (циклохін).
Хлоридин (піриметамін) призначають у моно- та багатокомпонентних препаратах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антипротозойні засоби“ на сторінці 3. Приємного читання.
