У лікуванні нормобластної та інших анемій використовують також людський ре- комбінантний еритропоетин – комплекс глюкопротеїдів, здатних стимулювати проліферацію та диференціацію еритроцитів. Випускається у вигляді препаратів епостин альфа (епоген) та епоетин бета (рекормон).
Показання: нормобластна (залізодефіцитна) анемія різноманітної етіології. Препарати дво- і тривалентного заліза призначають усередину у таблетках, драже або капсулах після їди. їх потрібно запивати розведеною кислотою хлороводневою (10-15 крапель на 0,5 склянки води) чи одночасно приймати по 0,1-0,2 г кислоти аскорбінової для ліпшого всмоктування та засвоєння. Парентеральне введення препаратів заліза застосовують після резекції шлунка або тонкого кишечнику, при хронічному ентероколіті, неспецифічному виразковому коліті, синдромі порушеного всмоктування.
Протипоказання: виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит, ентерит, гемолітична анемія, гемосидероз, гострий нефроз.
Хворим на мегалобластну анемію призначають ціанокобаламін (віт. В12). Де кристалічний порошок рубіново-червоного кольору. У природі синтезується синьо- зеленими водоростями, актиноміцетами, бактеріями. В організмі людини і тварин синтезується мікрофлорою кишок. Надходить до організму з продуктами тваринного походження.
Фармакокінетика. У шлунку сполучається з гастромукопротеїдом (внутрішній фактор Касла), що запобігає поглинанню його мікрофлорою кишок. Комплекс га- стромукопротеїд-ціанокобаламін абсорбується у тонкій кишці незначною мірою. У кров ціанокобаламін надходить у вільному стані і з'єднується до 93 % з глобуліном. Із крові надходить у печінку, де перетворюється на активну форму – кобаламід. Незначна частина надходить у різні органи. Резерв ціанокобаламіну і його коферменту в печінці є достатнім для того, щоб задовольнити потребу в ньому протягом 2-3 років.
Виведення вітаміну при парентеральному введенні здійснюється більше ніж на 50 % нирками, а кишками лише на 6-7 %. Після перорального прийому нирками виділяється 1-2 %, тоді як більша частина виявляється у калі.
Фармакодинаміка. Стимулює перехід мегалобластного типу кровотворення в нормобластний, знижує процеси гемолізу. Еритропоетичний ефект ціанокобаламіну зумовлений впливом на процеси обміну. Він спільно з фолієвою кислотою бере участь у синтезі пуринових і піримідинових основ, внаслідок чого посилюється синтез нуклеїнових кислот. Активізує синтез білка метіоніну – донатора метильних груп, необхідних для гемопоезу. Бере участь в обміні жирів, зокрема, в синтезі мієліну та інших ліпопротеїнів, а також у вуглеводному обміні.
Показання: злоякісна мегалобластна анемія (авітаміноз В12), інші форми анемії, променева хвороба, трофічні й запальні захворювання центральної і периферичної нервової системи, реконвалесценція після тяжких виснажливих захворювань і травм.
Вводять під шкіру, внутрішньом'язово та внутрішньовенно по 0,1-0,5 мг.
Побічна дія: алергічні реакції, підвищена збудливість, тахікардія, біль у ділянці серця, ліпоїдна інфільтрація печінки.
Протипоказання: еритремія, тромбоемболія, не рекомендується змішувати в одному шприцеві з віт. В1 та В6, оскільки іон кобальту, який міститься у віт. В12, сприяє руйнуванню інших вітамінів.
Кислоту фолієву (віт. Вс) призначають хворим на мегалобластну анемію. Міститься в листках рослин. Вперше виділена в 1941 р., хімічну будову встановлено в 1945 р. Молекулу складають птеридин, параамінобензойна і глютамінова кислоти.
Фармакокінетика. У разі приймання всередину швидко і повністю абсорбується головним чином у дванадцятипалій кишці. У крові виявляється 92-98 % через 36 год. Майже 87 % міститься в еритроцитах, решта – у плазмі крові. Із крові надходить до печінки, в якій депонується і перетворюється на активні форми. Близько 50 % препарату виводиться нирками, решта – кишками.
Фармакодинаміка. В організмі кислота фолієва перетворюється на тетрагідрофо- лієву (її активну форму), яка бере участь у синтезі пуринових основ, необхідних для утворення РНК і ДНК, метіоніну, який відіграє суттєву роль у кровотворенні. Має ліпотропні властивості, знижуючи вміст жиру в печінці, регулює обмін і вміст холіну в плазмі й печінці.
Показання: мегалобластна анемія (разом з ціанокобаламіном), спру, макроцитарна анемія аліментарного походження, лейкопенія, хронічний гепатит, хвороба Боткіна. Призначають усередину.
Гіпопластична й гемолітична форми анемії важко піддаються лікуванню. Важ ливо з'ясувати й усунути етіологічний чинник. Із лікарських засобів призначанні ціанокобаламін, кислоти фолієву, аскорбінову, нікотинову, інші вітаміни – тіамін рибофлавін, чіридоксин. Призначають також переливання крові, пересадку кісткового мозку.
Для лікування хворих на анемію широко використовують фітотерапію. Рослини та їх препарати багаті на різноманітні біологічно активні речовини, мікроелементи. Вони підвищують стійкість до несприятливих впливів, загальну активність організму і гемопоез.
Суниці лісової плоди містять кислоти аскорбінову і фолієву, пектини, цукри, солі заліза, кобальту, кальцію, мангану, фосфору та ін.
Смородини чорної плоди містять кислоту аскорбінову, рутин, тіамін, каротин, пектини, цукри, органічні кислоти, калій і залі30 (майже 10 мг у 100 г) та ін.
Плоди суниці лісової і смородини чорної використовують у натуральному вигляді, сиропах, компотах та ін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, що впливають на систему крові“ на сторінці 4. Приємного читання.
