• 2. Активність всмоктування значною мірою залежить від лікарської форми, що вводиться в організм. Краще всмоктуються і проявляють виражений лікувальний вплив препарати заліза в рідкій лікарській формі (краплі, сироп), ніж у таблетках, драже. За фармакокінетичними властивостями краще застосовувати препарати двовалентного заліза – закисного (заліза сульфат, заліза глюконат, заліза хлорид), ніж тривалентного (глобірон, феррум лек, гемоферон тощо).
• 3. Наявність у шлунку соляної, аскорбінової, янтарної, піровиноградної кислот сприяє іонізації солей заліза, а солі міді, марганцю, фруктози стимулюють всмоктування та протианемічну активність заліза. В той же час пригнічують всмоктування заліза солі кальцію, фосфору, оксалати, танін.
• 4. Сульфатні солі і комплекси заліза з амінокислотами створюють оптимальні умови для максимального всмоктування заліза. Найбільш виражений стимулюючий вплив на ефективність препаратів заліза проявляє амінокислота серин.
Рис. 9.1. Фармакокінетика заліза
5. На всмоктування і фармакологічну активність препаратів заліза впливає стан мікрофлори кишечнику. Встановлено, що при залізодефіцитних анеміях має місце явище дисбактеріозу. В таких випадках доцільно призначати біфідумбактерин, лактобактерин або пробіотик – хілак.
При внутрішньовенному введенні препаратів заліза мікроелемент починає надходити в еритроцити лише через 12-24 год. Активність всмоктування в кров заліза при внутрішньом'язовому введенні залежить від комплексу біометалу з іншими компонентами. Так, комплекс гідроокису заліза і низькомолекулярного декстрану повільно всмоктується із м'язів (протягом перших 72 год – 50 %, а протягом 3 тижнів – 75 %). Слід пам'ятати, що парентеральне введення препаратів заліза не сприяє значному покращенню лікування залізодефіцитних анемій, але може призвести до виникнення різних побічних ефектів. Тому цей шлях введення препаратів заліза призначають рідко.
Фармакодинаміка. Як незамінний біометал залі30 в організмі людини приймає участь у функціонуванні гемінових і негемінових ферментів. До перших відносять: гемоглобін, міоглобін, каталазу, пероксидазу, цитохроми, в тому числі цитохром Р-450, які беруть участь у транспорті кисню в дихальному ланцюзі, знешкодженні перекисів. До негемінових ферментів відносять: ацетил-КоА-дегідрогеназу, НАДН- дегідрогеназу, сукцинатдегідрогеназу тощо, які беруть участь у регуляції окисно- відновних процесів, утворенні АТФ у мітохондріях. Цей мікроелемент відіграє важливу роль у функціонуванні імунної системи і неспецифічного захисту організму.
Слід наголосити, що значне збільшення тривалентного заліза в організмі може стимулювати каталітичні процеси, внаслідок чого активуються вільнорадикальні процеси та утворення перекисів, що негативно впливає на обмін речовин.
Взаємодія з іншими медикаментами. Антациди, препарати кальцію, холестирамін, фторхінолони зменшують абсорбцію заліза. Похідні саліцилової кислоти, нестероїд- ні протизапальні засоби підсилюють подразнюючу дію препаратів заліза на слизову шлунка та кишечнику. Левоміцетин гальмує протианемічний вплив препаратів заліза.
Побічні ефекти препаратів заліза. При прийомі всередину можуть бути болі в животі, нудота, блювання, пронос, що зумовлено властивістю іонізованих солей заліза подразнювати слизову оболонку шлунка і кишечнику. Інколи виникають закрепи внаслідок того, що сірководень кишечнику взаємодіє з солями заліза, утворюючи сульфід заліза, який осідає на слизовій оболонці, захищаючи її від подразників. Сульфід заліза може утворюватися і в ротовій порожнині при наявності карієсу: осідає на емалі зубів і забарвлює її в чорний колір. Тому після прийому препаратів заліза в таблетках або драже слід полоскати ротову порожнину водою, а рідкі лікарські форми вживати через трубочку. При внутрішньом'язовому введенні препаратів заліза нерідко утворюються болючі інфільтрати. При внутрішньовенному введенні інколи виникають ускладнення, які можна назвати ”залізозумовлений симптомокомплекс”. Виникнення цього важкого симптомокомплексу супроводжується змінами з боку серцево-судинної системи, обміну речовин, функції паренхіматозних органів.
За рахунок токсичної дії заліза на капіляри після швидкого внутрішньовенного введення препарату з'являється почервоніння обличчя, шиї, різко знижується артеріальний тиск, розвивається тахікардія.
Порушення обміну речовин проявляється в циклі трикарбонових кислот (цикл Кребса), збільшується утворення перекисів, пошкоджуються мембрани мітохондрій, розвивається гіпоксія, ацидоз, а також підвищується проникність судин. Це призводить до виходу рідкої частини плазми в тканини (збільшується гематокрит та в'язкість крові) і розвивається перехід еритроцитів у шлунок, кишечник (блювання з кров'ю, пронос) та в тканини мозку (інсульт).
Якщо в крові створюються великі концентрації заліза, то біометал надходить у значних кількостях в паренхіматозні органи (печінку, нирки, селезінку, підшлункову залозу), порушуючи їх функцію.
При появі перших ознак побічної дії необхідно ввести внутрішньовенно 5 мл 5 % розчину унітіолу, який відновлює функцію сульфгідрильних ферментів і тим самим підвищує тонус судин. Доцільно також ввести 10 мл 10 % розчину тетацину кальцію, який утворює комплекси з залізом і виводить його з організму.
При гострих отруєннях препаратами заліза (у разі передозування) застосовують внутрішньом'язове введення дефероксаміну.
Тривале застосування препаратів заліза може призвести до розвитку гемосидеро- зу – відкладання біометалу в ендокринних органах, печінці, міокарді, нирках, підшлунковій залозі, що порушує їх функцію.
Досвідчені лікарі добре пам'ятають латинський вираз: “Qui nescit martem, nescit artem” (Хто не знає заліза, той не знає мистецтва лікування). Цей вираз і сьогодні надзвичайно актуальний.
Таблетки та драже заліза закисного сульфат призначають по 0,3-1 г 3-4 рази на добу. Застосовують також комбіновані препарати. “Ферроплекс” призначають по 2-5 драже 3 рази на день. Таблетки “Тардиферон” (містять заліза сульфат, фермент мукопротеазу та аскорбінову кислоту) призначають по 1 таблетці 2 рази на добу. “Сорбіфер” (містить заліза сульфат в поєднанні з аскорбіновою кислотою), з профілактичною метою призначають по 1 таблетці 1-2 рази, а хворим на залізодефіцит- ну анемію – до 4 таблеток на добу. Виражений протианемічний ефект проявляють також препарати, що містять залізо, аскорбінову та фолієву кислоти (ферофол), аскорбінову кислоту та інші вітаміни (фенотек), а також амінокислоту серин (актиферин). Капсули і таблетки заліза слід ковтати не розжовуючи, пам'ятаючи про їх негативний вплив на зубну емаль.
Для швидкого насичення організму залізом використовують ін'єкційні препарати заліза, зокрема феррум лек – внутрішньом'язово (містить триосновне залі30 в комплексі з мальтозою) або внутрішньовенно (містить заліза сахарат).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, що впливають на систему крові“ на сторінці 3. Приємного читання.
