• 1.2.2. Інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл, лізиноприл та інші).
• 1.2.3. Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ (лозартан, валсартан).
• 1.2.4. Антигіпертензивні засоби – антагоністи центральних а2-адрено- рецепторів (клофелін).
• 1.2.5. Гангліоблокатори (пентамін, бензогексоній).
• 1.2.6. a, β-Адреноблокатори (лабеталол).
• 1.2.7. Інгібітори фосфодіестерази (мілринон).
• 1.3. З меншим впливом на тонус вен, ніж артерій.
• 1.3.1. a1-Адреноблокатори (празозин, доксазозин).
• 1.3.2. Блокатори Са2+-каналів (ніфедипін).
• 2. Венотонізуючі засоби.
• 2.1. Веноконстриктори (дигідровані алкалоїди маткових ріжків – дигідроергота- мін та ін.; норадреналіну тартрат).
• 2.2. Капіляростабілізуючі засоби.
• 2.2.1. Біофлавоноїди: рутозид, діосмін, кверцетин.
• 2.2.2. Комбіновані рослинні засоби (детралекс, ескузан та ін.).
• 3. Синтетичні засоби (ангіопротектори) (кальцію добезилат).
Відомо, що препарати з переважним венодилатуючим впливом – нітрати і молсидомін – переважно розширюють венозні судини і тому знижують переднавантаження на серце, що полегшує роботу серця при ішемічній хворобі. Препарати, що мають практично однаковий вазодилатуючий вплив на тонус вен і артерій (інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ, інгібітори фосфодіестерази) призначають при серцевій недостатності. Блокатори рецепторів ангіотензину та інші лікарські засоби комбінованої дії застосовують при артеріальній гіпертензії. Фуросемід (петльовий діуретин) може мати венодилатуючий вплив і призначатися при гострій серцевій недостатності.
Здатність норадреналіну тартрату підвищувати тонус не тільки артерій, але і вен, застосовують при лікуванні гіпотензії. Дигідровані алкалоїди маткових ріжків (ди- гідроерготамін) можна призначати при мігрені. Крім того, дигідровані алкалоїди маткових ріжків (дигідроерготамін, дигідроерготоксин, дигідроергокристин) входять до складу комплексних антигіпертензивних засобів (адельфан та ін.).
Капіляростабілізатори мають ангіопротекторні властивості, тобто нормалізують метаболічні процеси в стінці капілярів, зменшують проникність судинної стінки і поліпшують мікроциркуляцію.
У венозних судинах патологічні зміни стінок ведуть до утворення тромбів (тромбофлебіт) та варикозного розширення вен. Для профілактики тромбофлебітів застосовують препарати, що попереджають тромбоутворення (антитромботичні засоби – антикоагулянти, антиагреганти).
Стінка капілярів може бути пошкоджена гострим інфекційним процесом (наприклад, капіляротоксикоз при грипі), при цукровому діабеті, передусім при інсуліно-залежному, виникають діабетичні мікроангіопатії (часто порушується цілісність судин сітківки очей – ретинопатія, та капіляри нирок – нефропатія). Можливе порушення цілісності крупних магістральних судин, що призводить до порушення кровообігу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гіпертензивні лікарські засоби“ на сторінці 2. Приємного читання.
