• 3. Пригнічення секреції з гепатоцитів знов синтезованих білків призводить до накопичення білка, а вслід за цим і води, що частково пояснює розвиток гепатомегалії у хворих на алкоголізм.
• 4. Імунне ураження печінки.
Важливо відзначити оборотність алкогольного ураження печінки при повному утриманні від вживання спиртних напоїв.
Під дією спирту виникають функціональні і структурні зміни у підшлунковій алозі, що є найчастішою причиною розвитку гострого і хронічного панкреатиту. При цьому, підшлункова залоза чутливіша до алкоголю, ніж печінка: небезпечним вважається прийом 40-80 г етилового спирту на добу і дуже небезпечним – більше 80 г. При середньодобовому вживанні 135,0 г спирту до клінічних проявів хронічного панкреатиту проходить для чоловіків 18+11 років, для жінок 11+8 років.
Спирт етиловий збільшує діурез за рахунок зниження продукції АДГ. Негативно впливає на репродуктивну функцію за рахунок впливу на статеві органи. Зменшується кількість утворення сперматозоїдів та їх функціональна активність. Здійснює токолітичну дію (пригнічення скорочень вагітної матки) внаслідок власної міорелаксантної дії і зниження вироблення окситоцину. Має імуносупресивну дію.
Таким чином, алкоголь здійснює руйнівну дію на організм. І перш за все це позначається на психічній сфері людини: знижується самокритичність, вольові якості, здатність приймати рішення, моральні якості тощо. Понад 80 % злочинів, суїцидів, автокатастроф припадає на людей у стані алкогольного сп'яніння.
Ступінь інтоксикації спиртом етиловим зумовлена його вмістом у крові людини (1-2 г/л – сп'яніння; 3-4 г/л – середній ступінь інтоксикації; 5-8 г/л є, як правило, смертельною концентрацією), швидкістю підйому рівня алкоголю і часу, протягом якого зберігається його підвищений рівень у крові. Летальна доза алкоголю широко коливається залежно від характеру споживання, ступеня толерантності, стану слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, прийому лікарських засобів, продуктів тощо.
При гострій інтоксикації спиртом етиловим розвиваються типові ефекти передозування речовинами, які пригнічують ЦНС, тобто депримуючими засобами, поряд із серцево-судинними розладами (вазодилатація, тахікардія) і подразненням шлунково-кишкового тракту. Сопорозний стан змінюється комою з порушеннями функції теплового центру гіпоталамуса і життєво важливих центрів довгастого мозку: гіпотермія, пригнічення дихання, падіння AT, розширення судин шкіри тощо. Розвивається метаболічний ацидоз внаслідок накопичення продуктів біотрансформації алкоголю. Це, у свою чергу, сприяє розвитку набряку легенів. Часто розвиваються гіпоглікемія і гіпокальціємія, що призводить до розвитку судом. Смерть настає від паралічу дихального центру.
Лікування при гострому отруєнні. Запобігання подальшого всмоктування: викликання блювання, промивання шлунка (алкоголь може виділятись слизовою оболонкою шлунка). Внаслідок того, що при високих концентраціях алкоголю відзначається зниження моторики шлунка, його промивання проводять і через 24 год після останнього прийому спирту. Потім проводять заходи, спрямовані на прискорення метаболізму і виведення алкоголю та його метаболітів: введення сорбентів, сольових послаблюючих. Специфічним засобом, який прискорює біотрансформацію алкоголю удвічі, є фруктоза (внутрішньовенно 10 % розчин або 120 г перорально). Для усунення метаболічного ацидозу внутрішньовенно крапельно вводять 4 % розчин натрію гідрокарбонату; при гіпоглікемії – розчин глюкози з інсуліном. Важливим заходом при інтоксикації алкоголем є вітамінізація (вітаміни С, Е, групи В). Також проводять заходи для стимуляції дихання, кровообігу, зігрівання тіла.
Хронічна інтоксикація (алкоголізм) розвивається у випадках регулярного вживання алкоголю. Розвивається психічна і фізична залежність з вираженим абстинентним синдромом. Порушується психічна діяльність, знижується інтелект, розумові здібності, уражуються периферичні нерви, відбувається руйнівний вплив на внутрішні органи. Розвивається психічна і фізична деградація особи.
Лікування алкогольної наркоманії проводять у спеціалізованих закладах лікарями-наркологами. Показані загальноприйняті у таких випадках методи лікування: психотерапевтичні (психотерапія, гіпноз) і медикаментозні (дезінтоксикаційна, загальнозміцнююча терапія, корекція метаболізму). Найбільш ефективною є сенсибілізуюча терапія, при якій застосовують класичний інгібітор альдегіддегідрогенази – дисульфірам (тетурам, еспераль), під впливом якого порушується другий етап окислення спирту етилового – утворення оцтової кислоти з ацетальдегіду з його накопиченням в організмі. Так, прийом алкоголю на фоні тетураму супроводжується підвищенням рівня ацетальдегіду у 5-10 разів. Це характеризується гіперемією обличчя, груднини, пульсуючим болем, слинотечею, нудотою, блюванням, задишкою, болем в ділянці серця, ортостатичним колапсом, страхом смерті, судомами. Вплив тетураму зберігається протягом 14 діб. У результаті формується негативний умовний рефлекс на алкоголь. Тетурам пролонгованої дії (еспераль) підшивають під шкіру живота. Тривалість ефекту 4-6 міс. Є й інші препарати з дисульфірамоподібним (тетурамоподібним) ефектом: метронідазол, апоморфін, нітрофурани, цефалоспорини, похідні сульфонілсечовини тощо. Вони також включаються у схеми фармакотерапії хворих на алкоголізм. Даний ефект необхідно враховувати при призначенні таких препаратів за основними показаннями: пацієнти за 24 год до і 48 год після прийому препарату не повинні вживати алкоголь. Успіх сенсибілізуючої терапії залежить від волі пацієнта, у звязку з чим потрібно пам'ятати, що лікарські засоби тільки допомагають перенести абстинентний синдром.
Лікування абстинентного синдрому спрямоване на попередження судом, делірію, аритмій. В тяжких випадках фармакотерапія основана на двох принципах: заміна алкоголю тривалодіючим депресантом ЦНС (частіше бензодіазепіном) і поступово зменшення його дози. Однак це не запобігає рецидивам алкоголізму.
Взаємодія з лікарськими засобами. З клінічної точки зору, дуже важливим є знання взаємодії лікарських засобів зі спиртом етиловим (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Взаємодія алкоголю з деякими лікарськими засобами при їх одночасному застосуванні
| Препарати | Взаємодія | ||
| Засоби, які пригнічують ЦНС (снодійні, нейролептики, транквілізатори, психоседативні, наркотичні, ненаркотичні анальгетики тощо) | 1 пригнічуючої дії на ЦНС | ||
| Індуктори мікросомальних ферментів печінки (барбітурати, дифенін, глюкокортикоїди та ін.) | Розвиток перехресної толерантності | ||
| Антидепресанти – інгібітори МАО | Розвиток гіпертонічного кризу | ||
| Вазодилататори (нітрати, спазмолітики та ін.) | ↑ вазодилататорного ефекту, колаптоїдний стан | ||
| Калійнезберігаючі діуретики | ↑ гіпокаліємії | ||
| Непрямі антикоагулянти | ↑ їх дії(кровотеча,крововиливи) | ||
| Пероральні контрацептиви | ↓ ефективності контрацептивів | ||
| Парацетамол | ↑ його гепатотоксичної дії | ||
| Кислота ацетилсаліцилова | Різке ↑ її антиагрегантної дії', ульцерогенності | ||
| Метронідазол, фуразолідон, цефалоспорини, гіпоглікемічні засоби, похідні сульфонілсечовини | Дисульфірамоподібна дія – значне ↑ токсичності етанолу (за рахунок ↓ альдегіддегідрогенази) | ||
| Тіаміну хлорид, аскорбінова кислота, метіонін, антиоксиданти, унітіол, ацетилцистеїн | ↓ токсичного впливу спирту | ||
Спирт етиловий і засоби, які призначають хворим на алкоголізм
| Назва препарату | Форма випуску (основні) | Спосіб застосування (основний) |
| Спирт етиловий Spiritus aethylicus | Суміш спирту з водою 95, 90, 70, 40 % | Місцево: як дезінфікуючий засіб – 90-95 %; як антисептик – 40-70 %; як подразнювальний засіб для обтирань, компресів – 30-40 %; для внутрішньовенного введення: 20-33 % розчин у стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду |
| Тетурам · Teturamum | Таблетки по 0,15 і 0,25 г. | Усередину 0,5 г щодня 1 тиждень, поступово зменшуючи дозу до 0,15-0,1 г на добу |
Анальгезуючі лікарські засоби
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Спирт етиловий“ на сторінці 3. Приємного читання.
