Побічну дію кетаміну можна зменшити введенням бензодіазепінових транквілізаторів, барбітуратів, невролептиків і агоніста пресинаптичних гальмівних α2- адренорецепторів – клофеліну.
Пропанідид (сомбревін) – пропіловий ефір фенілоцтової кислоти.
Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні дозою 4-10 мг/кг викликає через 10-30 с глибокий сон і короткочасну анальгезію; пробудження – через 3-5 хв. Для продовження наркозу можна повторно вводити 2/3-3/4 початкової дози. В організмі швидко метаболізується шляхом гідролізу холінестеразою плазми крові на неактивні сполуки. Виводиться головним чином нирками і не кумулює. Післянаркозної депресії ЦНС не спостерігається.
Фармакодинаміка. Викликає наркоз короткочасної дії (10-15 хв). Стадія хірургічного наркозу продовжується до 3 хвилин і ще через 2-3 хвилини відновлюється свідомість. Після введення пропанідиду можуть спостерігатись мимовільні рухи (посмикування, тремор), деяке зниження артеріального тиску, тахікардія, ларингоспазм, короткочасне тахіпное з наступним короткочасним апное. На паренхіматозні органи не впливає.
Показання: короткотривалі операції в амбулаторних умовах, діагностичні дослідження, репозиція уламків кісток, зняття швів.
Протипоказання: ураження нирок, печінки, шок.
Побічна дія. Можуть спостерігатися нудота, блювання, біль голови, посилена салівація, подразнення вен (флебіт, тромбофлебіт). Пропанідид є гістамінолібератором, що може бути причиною розвитку анафілактичного шоку.
Пропофол (диприван, рекофол) – 2,6-диізопропілфенол, викликає стан наркозу через 30 с після внутріїпньовенного введення.
Фармакокінетика. Рівномірно розподіляється у тканинах організму. Біотрансформується переважно печінкою з утворенням неактивних сполук. Виводиться переважно нирками.
Фармакодинаміка. Механізм дії пов'язаний з неспецифічною дією на ліпіди мембран невронів ЦНС, внаслідок чого порушується функція натрієвих каналів. Крім того, під його впливом активізуються ГАМК-ергічні процеси в мозку. Практично не має анальгезуючої дії; поновлення функцій після його впливу відбувається швидко. Тривалість ефекту при одноразовому застосуванні залежно від дози складає від 3 до 10 хв. У дозі, в 2-5 разів меншій від наркотичної, інколи використовується як седативний засіб при штучній вентиляції легень, інтенсивній терапії та інших подібних станах. Пропофол не акумулює. Проявляє протиблювотну активність.
Побічна дія: брадикардія, помірна артеріальна гіпотензія, короткочасне апное, пригнічення мозкового кровообігу, алергічні реакції та подразнення в місці введення.
Тіопентал-натрій є похідним барбітурової кислоти, що має чітку наркозну дію із слабкою анальгезією, натрієва сіль розчинна у воді, але розчин через 2-4 год гідролізується, тому його готують безпосередньо перед введенням хворому.
Фармакокінетика. Швидке настання наркозу зумовлюється високою ліпідотропністю барбітуратів і здатністю легко проникати крізь гематоенцефалічний бар'єр. Короткочасність наркотичної дії тіопенталу-натрію (20-40 хв) зумовлена швидким руйнуванням його у печінці. Біотрансформація барбітуратів здійснюється з утворенням окси-, кето- і карбоксибарбітурових сполук, а також деалкілуванням або руйнуванням барбітурового кільця. Повільне вивільнення із ліпідовмісних тканин депонованих барбітуратів у плазму крові є причиною тривалої сонливості після виходу із стану наркозу.
Фармакодинаміка. Наркоз настає протягом 1-2 хв після дрімоти і глибокого сну. Спочатку втрачається свідомість, потім знижується рефлекторна дія і м'язовий тонус. Рефлекс із рогівки зберігається до стадії глибокого хірургічного наркозу. Знижується швидкість метаболізму в тканинах мозку, мозковий кровообіг, внутрішньочерепний тиск, зменшується потреба тканин у кисні.
Активне гальмування барбітуратами сітчастого утвору середнього мозку викликає вторинну деаферентацію утворів мозку, розташованих вище, і насамперед кори великого мозку, що веде до пригнічення свідомості. Барбітурати пригнічують центр дихання, внаслідок чого він стає менш чутливим до дії вуглецю діоксиду – ендогенного стимулятора інспіраторних невронів дихального центру. Тіопентал-натрій пригнічує також судиноруховий центр і серце, але сенсибілізації міокарда до катехоламінів не викликає. Швидке введення препарату може призвести до значної артеріальної гіпотензії та аритмії, через те його слід застосовувати обережно у хворих із патологією серця. Анестезія із застосуванням барбітуратів протипоказана хворим з недостатністю печінки і нирок, у стані шоку, хворим з бронхіальною астмою. Ці засоби не можна застосовувати, якщо немає апаратури для штучної вентиляції легень.
Значне місце в механізмі невротропної наркотичної дії похідних барбітурової кислоти займають медіаторні ефекти. У ділянці синапсів барбітурати посилюють ГАМК- і меншою мірою бензодіазепін- і серотонінергічну передачу нервових імпульсів, але порушують адренергічну і дофамінергічну передачу. Барбітурати є агоністами рецепторів гальмівних (гліцин, таурин), антагоністами збуджувальних (глутамат, аспартат) медіаторних амінокислот. Медіаторні ефекти барбітуратів такі. Засинання після введення барбітуратів може визначатись властивостями агоніста рецепторів ГАМК типу В, антагоніста α-адренорецепторів, наркотичний сон – α2-адреноміметичними і β-адреноблокуючими, а також властивостями агоніста опіатних рецепторів; анальгезія – α2-адреноміметнчними, β-серотонін-, адреноі опіатблокуючими властивостями; післянаркозна амнезія – властивостями холіноблокатора, ГАМК- і α2-адреноміметика.
Для тіопентал-натрію властива певна місцевоподразнююча дія. Використовують його для введення в наркоз або при короткочасових хірургічних втручаннях.
Натрію оксибутират – γ-оксимасляної кислоти (ГОМК) натрієва сіль. Є синтетичним аналогом природного метаболіту, виявленого у тканинах мозку.
Фармакокінетика. Активність натрію оксибутирату як засобу для наркозу є недостатньою, тому його вводять у великих дозах. Легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр, малотоксичний, може знижувати рівень AT. На паренхіматозні органи не впливає. Інколи спричинює гіпокаліємію. Виявляє також гіпотермічну, протисудомну дію, підвищує стійкість до йонізуючого випромінювання, голоду, гіпербаричного кисню. Утилізується в організмі як метаболічний субстрат, 98 % виділяється через легені у вигляді вуглекислого газу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу“ на сторінці 2. Приємного читання.
