До рідких галогенізованих летких засобів для наркозу, які за багатьма параметрами фармакодинаміки і фармакокінетики схожі з фторотаном, належить також ізофлуран. Він менш токсичний, особливо якщо виникає потреба повторного наркозу. Ізофлуран менше, ніж інші галоїдовмісні засоби, сенсибілізує міокард до катехоламінів.
Серед нових фторвмісних сполук до найдосконаліших препаратів відноситься севофлуран (севоран). Він викликає швидкий розвиток наркозу, характеризується легкою керованістю ефекту і відповідно швидким виходом з наркозу. Крім того, Севофлуран не подразнює слизові оболонки дихальних шляхів, чинить незначну дію на функцію внутрішніх органів, серцево-судинну систему, в тому числі і мозковий кровообіг, а також дихання. Хімічно препарат є стабільним, має приємний запах, пожежо- та вибухобезпечний. Використовується в клінічній та амбулаторній практиці.
Діазоту оксид (Ν2Ο; закис азоту – застар.) – газ без кольору і запаху, солодкуватий на смак, не горить, але підтримує горіння.
Фармакокінетика. В організмі не змінюється, ніяких сполук з гемоглобіном не утворює, не розкладається, швидко (через 2-5 хв після надходження) в незміненому вигляді виділяється через легені. Основним недоліком цього засобу є його низька наркотична активність. При концентрації об'ємна частка 30-40 % у вдихуваній суміші викликає анальгезію, 60-80 % – втрату свідомості. Подальше збільшення концентрації супроводжується гіпоксією. Наркоз не досягає достатньої глибини. В кращому випадку ефект досягає початкового рівня стадії хірургічного наркозу. У зв'язку з цим діазоту оксид зазвичай поєднують з іншими, активнішими препаратами (наприклад, з фторотаном). Зупинка інгаляції препарату приводить до швидкого пробудження без явищ післядії.
Фармакодинаміка. Діазоту оксид є найбезпечнішим засобом для наркозу. Його вплив на систему кровообігу, дихальну систему, печінку і нирки незначний. Функцію симпатико-адреналової системи стимулює незначно. Препарат не проявляє подразнюючих властивостей. Релаксація скелетної мускулатури недостатня. Для отримання необхідної релаксації скелетної мускулатури діазоту оксид комбінують з курареподібними засобами. Характерною ознакою є наявність виражених анальгетичних властивостей.
У разі тривалого наркозу може підвищитись рівень вуглецю діоксиду, внаслідок чого розвивається гіпоксія, особливо якщо під час наркозу було введено міорелаксанти. У випадках тривалого використання діазоту оксиду (2-4 дні) виникає пригнічення функції кісткового мозку і зменшується кількість лейкоцитів. Тому не слід використовувати його для анальгезії тривалий час.
Застосовують діазоту оксид не тільки для інгаляційного наркозу при хірургічних втручаннях, але й при інфаркті міокарда та інших станах, що супроводжуються інтенсивним болем. Як правило, препарат застосовують як компонент комбінованого знеболювання. Препарат не горить, однак підтримує горіння.
Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби для інгаляційного наркозу“ на сторінці 2. Приємного читання.
